Постанова

від 11.06.2014 по справі 902/408/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року Справа № 902/408/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Василишин А.Р. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: Жейда І.І. (довіреність № 5 від 10.02.2014 року)

третьої особи: Герус Р.В. (довіреність № 216-06/840 від 10.06.2014 року)

розглянувши апеляційну скаргу позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Вінницької області від 06.05.14р. у справі № 902/408/14 (суддя Білоус В.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Вінницького обласного навчально-курсового комбінату аграрної освіти

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні відповідача : Вінницька обласна рада

про усунення перешкод в користуванні об'єктами нерухомого майна

ВСТАНОВИВ :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Вінницького обласного навчально - курсового комбінату аграрної освіти про усунення перешкод в користуванні об'єктами нерухомого майна, що перебувають у приватній власності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на підставі рішення третейського суду м.Вінниці, створеного для вирішення конкретного спору від 07.11.2006 року по справі №14 за 2006 рік шляхом зобов'язання Вінницький навчально - курсовий комбінат аграрної освіти (код ЄДРПОУ 00914409) звільнити виробниче приміщення, зага льною площею 662,8 кв.м., позначене в матеріалах інвентарної справи літерою „К" та електроцех, загальною площею 296,3 кв.м., позначений в матеріалах інвентарної справи літерою „Л", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 06 травня 2014 року провадження у справі №902/408/14 припинено. Судові витрати на судовий збір в сумі 1218,00 грн. покладено на позивача /а.с. 147-148/.

Вказана ухвала обґрунтована тим, що встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази на підтвердження останніх свідчать про те, що ОСОБА_4 набув право власності на вказані об'єкти нерухомого майна та виступав у зазначених правовідносинах як фізична особа без статусу підприємця. В матеріалах справи № 902/408/14 відсутні будь-які належні та допустимі докази у розумінні статей 32, 33, 34 ГПК України, які підтверджували б використання придбаного ОСОБА_4 спірного нерухомого майна для здійснення підприємницької та господарської діяльності.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Вінницької області від 06.05.2014 року про припинення провадження у справі №902/408/14 скасувати, а матеріали зазначеної справи передати на розгляд місцевого господарського суду для вирішення по суті /а.с.152-157/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, апелянт зазначає, що чинне законодавство не виділяє такого суб'єкта права власності як фізична особа-підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи-підприємця; законодавство лише встановлює, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення; суб'єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи; апелянт починаючи з 2002 року маючи статус суб'єкта господарювання та придбавши у 2006 році для ведення підприємницької діяльності комерційну нерухомість, використовуючи дані приміщення у своїй господарській діяльності на виконання приписів статей 1, 21 ГПК України звернувся до суду першої інстанції за захистом свого права власності на дане майно, порушення якого мало місце з боку відповідача по справі; зміст позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 від 04.04.2014 року переконливо свідчить, що правовідносини, з яких виник спір мають господарський характер; суд першої інстанції під час судового розгляду зазначеної справи взагалі не досліджував питання використання комерційної нерухомості у поточній господарській діяльності позивача на момент звернення із позовом.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27 травня 2014 року апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 11 червня 2014 року.

Від відповідача - Вінницького обласного навчально-курсового комбінату аграрної освіти надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, прийнятою у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін /а.с. 174-175/.

Третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні відповідача: Вінницька обласна рада своїм правом, передбаченим статтею 96 ГПК України, не скористалася, відзиву на апеляційну скаргу не надала. В судовому засіданні представник третьої особи проти апеляційної скарги заперечив, вважає ухвалу місцевого господарського суду законною та обґрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином /а.с.164/.

Враховуючи положення статті 102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 101 ГПК України.

Крім того, відповідно до пункту 5 ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 27 травня 2014 року явка представників сторін визначалася на їх розсуд.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25 березня 2013 року в справі №14/80/2012/5003 (залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 03 червня 2013 року) встановлені наступні преюдиційні факти:

Згідно Договору купівлі-продажу будівель від 05.07.2005 року ТОВ "Бета-В" (продавець) продало, а ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (покупці) купили в рівних частках будівлі загальною площею 4415,8 кв.м. (що складає 19/50 часток будинковолодіння), які розташовані: АДРЕСА_1

Згідно з пунктом 2 зазначеного Договору продані будівлі належать продавцю на підставі рішення третейського суду м.Вінниці від 07.12.2004 року, зареєстрованого комунальним підприємством "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" 07.12.2004 року за реєстровим № 2 реєстрової книги №2.

Зі змісту вказаного Договору купівлі-продажу будівель вбачається, що ОСОБА_4 виступає в якості фізичної особи, яка придбала у власність відповідне майно. У договорі відсутні будь-які відомості щодо придбання майна з метою здійснення підприємницької діяльності.

Рішенням Третейського суду від 07.07.2005 року позов ОСОБА_5 та ОСОБА_4 задоволено. Договір купівлі-продажу будівель загальною площею 4415,8 кв. м. (що складає 19/50 часток будинковолодіння), які розташовані: АДРЕСА_1, укладений 05.07.2005 року між ТОВ "Бета-В", ОСОБА_5 та ОСОБА_4 визнано дійсним.

Згідно реєстраційного посвідчення Вінницького обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації від 07.07.2005 року посвідчено, що 19/100 частин будинковолодіння АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4 з правом особистої власності на підставі рішення Третейського суду від 07.07.2005 року та записано в реєстрову книгу № 1 за реєстровим №2.

У вказаному посвідченні зазначено, що 19/50 частин будинковолодіння складаються з: літ. Д - кузня, загальною площею 185, 5 кв. м; літ. З - акумуляторний цех, загальною площею 133, 5 кв. м; літ. К - виробниче приміщення, загальною площею 662, 8 кв. м.; літ. Л - електроцех, загальною площею 296, 3 кв. м; літ. М - спецмайстерня, загальною площею 471, 4 кв. м; літ. Н - оздоровчий комплекс, загальною площею 384, 3 кв. м; літ. П - склад, загальною площею 9, 3 кв. м; літ Г - зварювальний цех, загальною площею 13, 9 кв. м; Ѕ трансформаторна підстанція - літ. Ш, площею 38, 3 кв. м; літ. Ж - технічний пункт прибудова, приміщення 4, 5, 6 площею 345, 3 кв. м; літ. Р - СТОА, загальною площею 1875, 2 кв. м.

Рішенням Третейського суду від 07.11.2006 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано дійсним договір про поділ в натурі частини будинковолодіння, яка складає 19/50 часток будинковолодіння за АДРЕСА_1, укладений 07.11.2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Поділено в натурі та передано у власність за вказаним договором ОСОБА_4 приміщення 4, 5, 6 площею 345, 3 кв. м., що складає 19/100 часток будинковолодіння.

Згідно реєстраційного посвідчення Вінницького обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації від 08.11.2006 року посвідчено, що 19/100 частин будинковолодіння АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4 з правом особистої власності на підставі рішення Третейського суду від 07.11.2006 року та записано в реєстрову книгу № 3 за реєстровим № 2.

У вказаному посвідченні зазначено, що 19/100 частин будинковолодіння складаються з: літ. Д - кузня, загальною площею 185, 5 кв. м; літ. З - акумуляторний цех, загальною площею 133, 5 кв. м; літ. К - виробниче приміщення, загальною площею 662, 8 кв. м.; літ. Л - електроцех, загальною площею 296, 3 кв. м; літ. М - спецмайстерня, загальною площею 471, 4 кв. м; літ Г - зварювальний цех, загальною площею 13, 9 кв. м; літ. Ж - технічний пункт прибудова, приміщення 4, 5, 6 площею 345, 3 кв. м; літ. Р - СТОА, загальною площею 1875, 2 кв.м..

В постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 25.03.2013 року вказано, що з оглянутої в судовому засіданні та долученої до матеріалів справи інвентаризаційної справи на об'єкти нерухомості за адресою АДРЕСА_1 вбачається, що право власності на спірне нерухоме майно на момент розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій зареєстровано за ОСОБА_4.

Крім того, позивачем до матеріалів справи 902/408/14 додано рішення третейського суду від 07.11.2006 року та реєстраційне посвідчення з яких вбачається, що спірне майно належить на праві власності фізичній особі ОСОБА_4.

Таким чином, місцевим господарським судом правомірно встановлено, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що ОСОБА_4 набув право власності на вказані об'єкти нерухомого майна та виступав у зазначених правовідносинах як фізична особа без статусу підприємця.

Позивачем, як під час розгляду справи в суді першої інстанції так і під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали не долучено до матеріалів справи №902/408/14 будь-яких належних та допустимих доказів у розумінні статей 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б використання придбаного ОСОБА_4 спірного нерухомого майна для здійснення підприємницької та господарської діяльності.

Колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду не приймаються до уваги подані представником апелянта рішення Літинської селищної ради Літинського району Вінницької області №142 від 17 січня 2007 року та договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26 лютого 2007 року, як належні та допустимі докази, які свідчать про використання станом на поточний момент позивачем по справі виробничого приміщення, загальною площею 662,8 кв.м. літера "К" та електроцеху загальною площею 296,3 кв.м. літера "Л", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у підприємцницькій діяльності, оскільки вказані докази не спростовуються придбання спірного майна саме громадянином ОСОБА_4.

Статтею 21 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

В силу приписів статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 12 ГПК України визначено справи у спорах які підвідомчі господарським судам.

Аналіз наведених вище положень процесуального закону свідчить про те, що господарським судам підвідомчі справи за сукупністю предметного та суб'єктного критеріїв, в силу яких до компетенції господарських судів відносяться спори, пов'язані зі здійсненням господарської діяльності та спори, які виникли між юридичними особами, фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність.

Пленум Вищого господарського суду України в пунктах 2, 3, 3.1. Постанови №10 від 24.10.2011 року "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" роз`яснив, що з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

В даному випадку, судами встановлено, що ОСОБА_4 не приймає участь у вказаних спірних правовідносинах як фізична особа-підприємець та не використовує спірне майно з метою здійснення підприємницької та господарської діяльності.

Враховуючи наведені вище положення статей 1, 12, 21 ГПК України та встановлені обставини справи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком, що дана справа не підвідомча господарським судам України та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У відповідності до положень пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до п. п. 4.2.1., 4.2.5. абз. 2 п. 4.2. Постанови №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, що справа зі спору не підвідомча господарському суду (стаття 12 ГПК); позов подано позивачем або до відповідача, який не має статусу юридичної особи або громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності і не є учасником корпоративних відносин.

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ,106 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Вінницької області від 06.05.14 р. у справі №902/408/14 залишити без змін, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 902/408/14 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Саврій В.А.