Рішення

від 28.05.2014 по справі 908/1235/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/23/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2014 Справа № 908/1235/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Простори України" (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 160-Б)

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11)

про стягнення 5628,63 грн.

Суддя Н.А. Колодій

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Сиваш А.М., довіреність № 18-191 від 17.12.2013 р.

Суть спору:

14.04.2014 р. до господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Простори України" з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" про стягнення 5628,63 грн., які складаються з 5223,96 грн. основного боргу та 404,67 грн. штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.04.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1235/14, присвоєно справі номер провадження 32/23/14, з призначенням судового засідання на 14.05.2014 р.

Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку. Поштові повідомлення свідчать, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання.

В судовому засіданні 14.05.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 28.05.2014 р. для надання додаткових доказів.

В судовому засіданні 28.05.2014 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представників сторін, поданого в судовому засіданні 14.04.2014 р., розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач в судове засідання 28.05.2014 р. не з'явився, про відмову від позову не заявив. 26.05.2014 р. на адресу господарського суду Запорізької області від ТОВ "Простори України" надійшла заява, якою позивач просить суд вирішити спір у справі № 908/1235/14 без участі в судовому засіданні уповноваженого представника позивача.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю позивача.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст. ст. 216, 218, 231 Господарського кодексу України.

Представник відповідача позов не визнав, вважає вимоги позивача необґрунтованими і безпідставними, з мотивів викладених в відзиві на позовну заяву (відзив долучено до матеріалів справи).

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, суд -

ВСТАНОВИВ:

На підставі усної домовленості позивач передав відповідачу товар, а саме, "VT 1831.N.08 Клапан запобіжний VALTEK з можл. Ручного відкриття, 1-12 бар 1 1/2", в кількості 9 штук на загальну суму 5223,96 грн., що підтверджується видатковою накладною № 842 від 25.12.2012 р., а відповідачем даний товар отриманий, що підтверджується довіреністю № 1336 від 25.12.2012 р. (копії містяться в матеріалах справи).

Позивачем був наданий відповідачу для оплати товару рахунок № 1391 від 25.12.2012 р. на загальну суму 5223,96 грн. грн., копія залучені до матеріалів справи.

Відповідач оплату за отриманий товар не здійснив.

У зв'язку з цим 17.01.2014 р. позивач направив на адресу відповідача претензію (вих. № 01-14) про оплату заборгованості в сумі 5223,96 грн. за поставлений товар. Відповідач отримав претензію 07.02.2014 р., що підтверджується відповідним поштовим повідомленням (копія міститься в матеріалах справи).

Таким чином, як стверджує позивач, на момент звернення до суду заборгованість відповідача по оплаті за отриманий товар складає 5223,96 грн.

В ході судового розгляду спору відповідач не заперечував факт отримання ним товару. Однак при цьому він зазначає, що неналежним чином складені первинні документи відповідно до умов договору № 1002 унеможливили здійснення оплати за поставлений позивачем товар.

Позивач наполягає на тому, що спірний товар було передано відповідачу відповідно до накладної, на умовах купівлі-продажу, а відтак у останнього виник обов'язок оплатити придбаний товар.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, пояснення сторін, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України).

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки. Обов'язки позивача виразились у передачі товару відповідачу, а обов'язки відповідача заключаються в оплаті цього товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений ..., кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору…

Позивач обґрунтовує свою правову позицію тими обставинами, що між сторонам у спрощений спосіб було укладено угоду купівлі-продажу товару, що підтверджується певними діями сторін.

За умовами договору купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Статтею 692 ЦК України встановлено також обов'язок покупця оплатити товар одразу після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

В видатковій накладній, на підставі якої передавався товар, містяться запропоновані продавцем всі істотні умови договору купівлі продажу: предмет договору, ціна, кількість, асортимент. Факт отримання товару відповідачем свідчить про прийняття пропозиції укласти договір на запропонованих позивачем умовах.

Оцінивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що вищезазначена видаткова накладна, складена відповідно до норм чинного законодавства, підписана представниками сторін та є доказом проведення сторонами господарської операції.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо складених неналежним чином первинних документів відповідно до умов договору № 1002, як такі, що спростовуються фактичними обставинами.

Позивач в судовому засіданні повідомив, про те що у нього був відсутній договір № 1002 та стягнення боргу він просить відповідно до накладної від 25.12.2012 р.

Після порушення провадження по справі, 06.05.2014 р. відповідач повідомив листом (вих. № 27-1240 від 06.05.2014 р.) позивача про те, що для розгляду питання про оплату за поставлений товар на підставі договору поставки № 1002 від 17.12.2012 р. просять надати належним чином оформлені первинні документи, відповідно до умов договору.

15.05.2014 р. позивач згідно листа відповідача направив первинні документи для оплати, однак оплату відповідач не здійснив.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що відповідач необґрунтовано залишив без задоволення вимогу позивача про оплату товару.

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість за поставлений товар в сумі 5223,96 грн., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 5223,96 грн. обґрунтована і підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 404,67 грн. штрафних санкцій за несвоєчасну оплату поставленого товару.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором . При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не надав суду доказів того, що сторони узгодили між собою розмір штрафних санкцій, оскільки позивач посилається на угоду купівлі-продажу товару у спрощений спосіб.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 404,67 грн. штрафних санкцій за порушення господарських зобов'язань заявлена необґрунтовано.

Таким чином позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати, в частині задоволених вимог, слід покласти на відповідача, поскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Простори України" до Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" про стягнення 5628,63 грн. задовольнити частково .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11, код ЄДРПОУ 00186542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Простори України" (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 160-Б, код ЄДРПОУ 36281821) 5223 (п'ять тисяч двісті двадцять три) грн. 96 коп. основного боргу та 1695 (одна тисяча шістсот дев'яносто п'ять) грн. 65 коп. судового збору. Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "02" червня 2014 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.