Рішення

від 12.06.2014 по справі 926/800/14     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" червня 2014 р. Справа № 926/800/14

За позовом приватного підприємства "Науково - виробнича фірма "Меценат", м. Сімферополь до Чернівецького прикордонного загону, м. Чернівці про стягнення пені, індексу інфляції та 3% річних в сумі 12884,00 грн.

Суддя Дутка В.В.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Меланіч В.В., довіреність від 03.02.2014р.

СУТЬ СПОРУ: приватне підприємство "Науково - виробнича фірма "Меценат" звернулось з позовом до Чернівецького прикордонного загону про стягнення пені, індексу інфляції та 3% річних в сумі 12884,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зроблені посилання на порушення виконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості поставленого товару, згідно договору про закупівлю товарів за державні кошти №179-13 від 08.10.2013р.

Ухвалою від 28.05.2014р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 12.06.2014р.

11.06.2014р. господарським судом Чернівецької області отримано клопотання представника позивача, в якому він просить суд розглянути справу без участі представника позивача.

12.06.2014р. до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 12.06.2014р. представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Неявка представника позивача в засідання не перешкоджає вирішенню спору за наявними у справі документами.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.

08.10.2013р. приватне підприємство «Науково - виробнича фірма «Меценат» (Постачальник) та Чернівецький прикордонний загін (Замовник) уклали договір №179-13 про закупівлю товарів за державні кошти. На виконання умов договору Постачальником був переданий у власність Замовника товар на загальну суму 115545,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000072 від 15.10.2013р. та №РН-0000088 від 10.12.2013р.

Згідно пункту 4.1. договору товар, оплачується Замовником у національній валюті України після фактичного отримання товарів протягом одного банківського дня шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника, тобто згідно з видатковою накладною №РН-0000072 від 15.10.2013р. на суму 24585,00 грн. - до 21.10.2013р.; згідно з видатковою накладною №РН-0000088 від 10.12.2013р. на суму 90960,00 грн. - до 13.12.2013р.

Порушивши умови договору, відповідач сплатив за отриманий товар лише 30.04.2014р. у сумі 24585,00 грн. та 06.05.2014р. у сумі 90960,00 грн.

У зв'язку із неналежним виконанням умов договору позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3328,58 грн., 3% річних у розмірі 1472,01 грн. та інфляційні втрати в розмірі 8083,59 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову з огляду на таке.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон).

Розмір пені, передбачений ст. 1 вищезазначеного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно пункту 7.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Згідно п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 року якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Передбачений частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України розмір відповідальності за порушення грошових зобов'язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо така відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачена договором (встановлена за згодою сторін) або встановлена спеціальним законодавчим актом.

Суд встановив, що договором №179-13 від 08.10.2013р., зокрема пунктом 7.1, не передбачено нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення 3328,58 грн. пені.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 1472,01 грн. та 8083,59 грн. інфляційних втрат суд встановив таке.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивачем за період з 17.10.2013р. по 30.04.2014р. по видатковій накладній №РН-0000072 від 15.10.2013р. та за період з 11.12.2013р. по 06.05.2014р. по видатковій накладній №РН-0000088 від 10.12.2013р. на суму боргу нараховано 1472,01 грн. 3 % річних та 8083,59 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2013р. по квітень 2014р.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 1472,01 грн. 3% річних та 8083,59 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 34 цього ж Кодексу, унормовано, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Чернівецького прикордонного загону (в/ч 2195) вул. Герцена, 2А, м.Чернівці, код 14321682 на користь приватного підприємства «Науково - виробничої фірми «Меценат», вул. Генерала Васильєва, 32 А, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, код 20707428, 3% річних в сумі 1472,01 грн., інфляційні втрати 8083,59 грн. судовий збір в сумі 1354,99 грн.

3.В задоволенні позовау в частині стягнення 3328,58 грн. пені відмовити.

Повне рішення складено 13.06.2014р.

Суддя В.В. Дутка