Постанова

від 10.06.2014 по справі 810/3331/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 10 червня 2014 року                    місто Київ          № 810/3331/14 Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді                Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомУправління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області доТовариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 16» простягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -                                                    В С Т А Н О В И В: Позивач, Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області, звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 16» про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 166, 47 гривень. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за особовим рахунком відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Посилаючись на частину другу Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №  1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача. Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості. В призначений день та час до суду сторони не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Від представника позивача до суду надійшло письмове клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України. Представник позивача в наданому суду клопотанні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань суду не надав. Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 16» є юридичною особою, ідентифікаційний номер: 01354071. Як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області. У відповідача утворилася заборгованість перед Пенсійним фондом з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2 за травень 2014 року на суму 166, 47 гривень. Згідно розрахунків, фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, сума фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягає відшкодуванню становить 166, 47 гривень за травень 2014 року. З вищевказаними розрахунками відповідач ознайомлений, однак належним чином не відреагував, тому позивач був змушений звернутися до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного. Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі – Закон № 1788-XII) гарантується всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV) визначаються принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формується зі страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим законом. Інструкцією про обчислення і сплату страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (далі – Інструкція № 21-1) визначено процедуру добровільної участі осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Згідно пунктів 1 і 2 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі – Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші юридичні особи, а також фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 14 Закону № 1058-ІV страхувальниками визнаються роботодавці - підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Частиною першою статті 15 Закону № 1058-ІV визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону. Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено категорії працівників, які маються право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також до 2000 року врегульовано порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривало витрати на виплату і доставку пенсій, призначених у відповідності до пунктів «б» - «з» цієї статті. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України» від 17.02.2000 порядок внесення плати на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пенсій змінено. Врегульовано порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування Законом України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997, яким передбачено, що платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування повинні сплачувати такий збір у розмірах, встановлених статтею 4 цього Закону. Відповідно до Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100 відсотковому розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених у відповідності до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Розмір сум до відшкодування на поточний рік витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначається у повідомленнях, які формуються працівниками Пенсійного фонду України, а підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду визначену у повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (підпункти 6.4, 6.8 пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Пенсійного фонду № 21-1 від 19.12.2003 зі змінами та доповненнями (надалі Інструкція). Абзац 5 пункту 2 Розділу ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003, який з 01.01.2006 стосується і осіб, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «б» - «е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і має зворотну дію, регулює лише порядок виплати пенсій, а не змінює порядок відшкодування, та не звільняє підприємства, зазначені у статті 1 (пунктів 1, 2) Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», від сплати збору на відшкодування виплачених пільгових пенсій. Відповідно до статті 3 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України. Пунктом 2 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто, зазначений вище порядок відшкодування. Згідно Інструкції № 21-1 від 19.12.2003 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій. Розрахунки про фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на відшкодування Пенсійному фонду України виплачених пенсій пенсіонерам, які заробили страховий стаж на підприємстві відповідача, отримані платником. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Відповідно до частини дванадцятої статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника та мають пріоритет перед всіма іншими зобов'язаннями, у тому числі із сплати   податків та інших обов'язкових платежів. На підтвердження своїх вимог позивачем надано копії розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV в частині пенсій, призначених відповідно до підпунктів «б» - «з» статті 13 Закону № 1788-XII. На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог, доказів про сплату зазначеної суми відповідачем суду надано не було. Таким чином, загальна сума боргу по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій складає 166, 47 гривень. Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 – 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, – П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов задовільними повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 16» на користь Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно списку № 2 в сумі 166 (сто шістдесят шість) гривень 47 копійок. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд. Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                           Шевченко А.В.