Постанова

від 10.06.2014 по справі 810/3096/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2014 року місто Київ № 810/3096/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомУправління Пенсійного фонду України в місті Борисполі та Бориспільському районі Київської області доПублічного акціонерного товариства «Укргазбуд» простягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в місті Борисполі та Бориспільському районі Київської області, звернувся до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 6 892, 78 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за особовим рахунком відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Посилаючись на частину другу Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача.

Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості.

В призначений день та час до суду сторони не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Від представника позивача до суду надійшло письмове клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Від відповідача до суду надійшли письмові заперечення на адміністративний позов, в яких відповідач позов не визнав, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача в наданому суду клопотанні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, у задоволенні позову просив відмовити.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» є юридичною особою, ідентифікаційний номер: 01294009, яка має у своєму складі відокремлений підрозділ - Управління механізації будівництва № 17. Як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідач перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в місті Борисполі та Бориспільському районі Київської області.

У відповідача утворилася заборгованість перед Пенсійним фондом з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2 за березень - квітень 2014 року по наступним громадянам:

- гр. ОСОБА_1 в сумі 2 456, 36 гривень, (з них за березень 2014 року - 1 228, 18 гривень; за квітень 2014 року - 1 228, 18 гривень);

- гр. ОСОБА_2 в сумі 3 043, 04 гривень, (з них за березень 2014 року - 1 521, 52 гривень; за квітень 2014 року - 1 521, 52 гривень);

- гр. ОСОБА_3 в сумі 2 763, 16 гривень, (з них за березень 2014 року - 1 381, 58 гривень; за квітень 2014 року - 1 381, 58 гривень);

- гр. ОСОБА_4 в сумі 1 369, 78 гривень за лютий 2014 року.

Згідно розрахунків, фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, сума фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягає відшкодуванню становить 6 892, 78 гривень.

З вищевказаними розрахунками відповідач ознайомлений, однак належним чином не відреагував, тому позивач був змушений звернутися до суду з даним позовом.

Не погоджуючись з даним позовом відповідач в запереченнях на адміністративний позов зазначив наступне.

Зокрема, на думку відповідача, позивачем в порушення вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви надано копії розрахунків, проте з їх змісту неможливо визначити період роботи працівників, що в свою чергу не дозволяє правильно застосувати ту чи іншу норму. Єдиним документом, який дає право на отримання працівником пільгової пенсії є відповідна довідка, в якій зазначено період роботи на підприємстві, посада, стаж роботи.

Також Пенсійний фонд не надав ПАТ «Укргазбуд» для ознайомлення та перевірки відповідних документів про атестацію робочих місць, а також довідку з місця роботи, яка б підтверджувала, що відповідний працівник працював саме у ПАТ «Укргазбуд».

Відповідач у запереченнях на адміністративний позов зазначив, що даний спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) гарантується всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначаються принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формується зі страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим законом.

Інструкцією про обчислення і сплату страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (далі - Інструкція № 21-1) визначено процедуру добровільної участі осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно пунктів 1 і 2 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 14 Закону № 1058-ІV страхувальниками визнаються роботодавці - підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Частиною першою статті 15 Закону № 1058-ІV визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено категорії працівників, які маються право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також до 2000 року врегульовано порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривало витрати на виплату і доставку пенсій, призначених у відповідності до пунктів «б» - «з» цієї статті. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України» від 17.02.2000 порядок внесення плати на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пенсій змінено. Врегульовано порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування Законом України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997, яким передбачено, що платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування повинні сплачувати такий збір у розмірах, встановлених статтею 4 цього Закону.

Відповідно до Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100 відсотковому розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених у відповідності до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Розмір сум до відшкодування на поточний рік витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначається у повідомленнях, які формуються працівниками Пенсійного фонду України, а підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду визначену у повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (підпункти 6.4, 6.8 пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Пенсійного фонду № 21-1 від 19.12.2003 зі змінами та доповненнями (надалі Інструкція).

Абзац 5 пункту 2 Розділу ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003, який з 01.01.2006 стосується і осіб, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «б» - «е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і має зворотну дію, регулює лише порядок виплати пенсій, а не змінює порядок відшкодування, та не звільняє підприємства, зазначені у статті 1 (пунктів 1, 2) Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», від сплати збору на відшкодування виплачених пільгових пенсій.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України.

Пунктом 2 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто, зазначений вище порядок відшкодування.

Згідно Інструкції № 21-1 від 19.12.2003 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

Розрахунки про фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на відшкодування Пенсійному фонду України виплачених пенсій пенсіонерам, які заробили страховий стаж на підприємстві відповідача, отримані платником.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача, викладеними у запереченнях на адміністративний позов, виходячи з наступного.

Щодо права працівників на отримання пільгових пенсій слід зазначити наступне.

Наявність трудового стажу громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтверджується довідками про наявність трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах вказаних громадян. Цими довідками підтверджено, що зазначені особи працювали саме на підприємстві відповідача як до, так і після 01.01.1992.

Вищевказані факти встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили, зокрема: постановою Київського окружного адміністративного від 15.01.2013 у справі № 2а-5428/12/1070, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2013; постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2013 у справі № 810/2535/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013; постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2013 у справі № 810/65/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частини дванадцятої статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника та мають пріоритет перед всіма іншими зобов'язаннями, у тому числі із сплати податків та інших обов'язкових платежів.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано копії розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV в частині пенсій, призначених відповідно до підпунктів «б» - «з» статті 13 Закону № 1788-XII.

На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог, доказів про сплату зазначеної суми відповідачем суду надано не було.

Таким чином, загальна сума боргу по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій складає 6 892, 78 гривень за період: березень-квітень 2014 року по наступним громадянам:

- гр. ОСОБА_1 в сумі 2 456, 36 гривень, (з них за березень 2014 року - 1 228, 18 гривень; за квітень 2014 року - 1 228, 18 гривень);

- гр. ОСОБА_2 в сумі 3 043, 04 гривень, (з них за березень 2014 року - 1 521, 52 гривень; за квітень 2014 року - 1 521, 52 гривень);

- гр. ОСОБА_3 в сумі 2 763, 16 гривень, (з них за березень 2014 року - 1 381, 58 гривень; за квітень 2014 року - 1 381, 58 гривень);

- гр. ОСОБА_4 в сумі 1 369, 78 гривень за лютий 2014 року.

Щодо заперечень відповідача про те, що даний спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, суд зазначає наступне.

На думку відповідача зазначений позов є позовом про відшкодування шкоди, посилаючись на частину другу статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вважає, що вимоги про відшкодування шкоди заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимога про відшкодування шкоди вирішується судами в порядку цивільного та господарського судочинства. Також, обґрунтовуючи зазначену обставину, відповідач посилається на рішення Київського апеляційного адміністративного суду (№ 22-а-2743/09 від 22.02.2010 та № 22-а-2812/09 від 22.02.2010).

Однак, з даними твердження відповідача суд не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України, Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в даній справі виступає суб'єкт владних повноважень - Управління Пенсійного фонду України в місті Борисполі та Бориспільському районі Київської області, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Суб'єкт владних повноважень може звертатися до адміністративного суду лише на виконання владних повноважень, якщо це прямо передбачено законом.

Статтею 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.

Згідно з частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до частини третьої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Звернення до суду є способом реалізації їх компетенції, а тому відбувається з урахуванням частини другої статті 19 Конституції України, тобто лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З наведеного випливає, що право на звернення до суду суб'єкта владних повноважень не може встановлюватися підзаконними нормативними актами.

Згідно зі статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;

3) про накладення адміністративних стягнень;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Так, встановивши, що за особовим рахунком відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в сумі 6 892, 78 гривень, Управління Пенсійного фонду України в місті Борисполі та Бориспільському районі Київської області в силу закону, здійснюючи функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками, звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, твердження відповідача про те, що даний спір не має ознак адміністративної юрисдикції не відповідає нормам чинного законодавства та є виключно припущеннями відповідача, не підтвердженими жодними з доказів.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Неналежне виконання Публічним акціонерним товариством «Укргазбуд» вимог чинного пенсійного законодавства негативно впливає на фактичну реалізацію положень Конституції України та суттєво зачіпає інтереси держави, наносить шкоду законним правам та інтересам громадян, які потребують соціального захисту.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовільними повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Борисполі та Бориспільському районі Київської області заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в сумі 6 892 (шість тисяч вісімсот дев'яноста дві) гривні 78 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.