Постанова

від 12.06.2014 по справі 810/2834/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2014 року місто Київ № 810/2834/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Хофер» доКиївської міжрегіональної митниці Міндоходів провизнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмежено відповідальністю «Хофер» (далі - позивач, ТОВ «Хофер», Товариство) до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - відповідач, митний орган) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості № 100250000/2013/600939/2 від 15.11.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товарів, що ввозились на територію України, Товариство самостійно визначило їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявило цей показник в декларації митної вартості, до якої додало документи, що її підтверджують, та в яких зазначено всі кількісні та якісні показники товару, що ввозився. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

В призначений день та час у судове засідання з'явилися представники позивача.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Суд протокольною ухвалою від 27.05.2014 року на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хофер», код за ЄДРПОУ 38738379, зареєстроване як юридична особа 18.07.2013, номер запису в ЄДР 13391020000008841, що підтверджується обліковою карткою суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності № 125/2013/0001242.

29.08.2013 між ТОВ «Хофер» та корейською компанією TaeKwangIndustrialCo., Ltd було укладено зовнішньоекономічний договір № 2013/08/29 (із специфікацією до договору № 1 від 29.08.2013), відповідно до умов якого компанія TaeKwangIndustrialCo., Ltd зобов'язувалася здійснювати поставку товарів ТОВ «Хофер».

На підставі зазначеного договору позивачем було імпортована гладка поліамідна нитка Acepora 30De/10F SD (33Dtex/10F SD), Acepora 40De/10F SD (44Dtex/10F SD) торговельної марки TAEKWANG, країна виробництва Корея (KR), код товару 5402450000, відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів.

З метою митного оформлення товару, отриманого на виконання умов зовнішньоекономічного договору, позивачем до митного органу подано митну декларацію (далі - МД) № 100250000/2013/076810 від 14.11.2013.

Також до МД № 100250000/2013/076810 позивачем були подані: договір № 2013/08/29 від 29.08.2013; специфікація № 1 від 29.08.2013 року до договору № 2013/08/29 від 29.08.2013; інвойс № 2013-7400011089 від 26.09.2013; платіжне доручення в іноземній валюті № 00001 від 06.09.2013; коносамент № SEL3B3623600 від 30.09.2013; міжнародна автомобільна накладна (CMR) № 3612 від 12.11.2013; договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 28/08/2013 від 28.08.2013; довідка про вартість перевезення товару по маршруту Busan, Korea - Іллічівськ, Україна № 23102013 від 23.10.2013; платіжне доручення № 00002 від 05.11.2013; пакувальний лист до інвойсу № 2013-7400011089 від 26.09.2013; сертифікат про походження товару від 07.10.2013 року; довідку від 01.10.2013; облікову картку № 125/2013/0001242; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № 500040406-2013/001266 від 12.11.2013; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару від 12.11.2013; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 12.11.2013.

Митним органом проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення за митною декларацією та повідомлено позивача в електронному вигляді про те, що відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту необхідно подати додаткові документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме:

- якщо здійснювалось страхування - страхові документи, документи, що містять відомості про вартість страхування; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару;

- висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- інші документи для підтвердження заявленої митної вартості за бажанням декларанта.

За результатами розгляду пропозицій митного органу Товариством листом направлено відповідні документи, а саме: каталог корейської компанії TaeKwangIndustrialCo., Ltd; прайс-лист корейської компанії TaeKwangIndustrialCo., Ltd; калькуляція витрат на виробництво товару корейської компанії TaeKwangIndustrialCo., Ltd; експертний висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 5220 від 15.11.2013; митна декларація корейської компанії TaeKwangIndustrialCo., Ltd в країні відправлення від 26.09.2013.

За результатами опрацювання зазначеної митної декларації Митним органом сформовано картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, якими скориговано митну вартість імпортованого Товариством товару у сторону збільшення та збільшено ціну товару на 12 096, 78 USD з 30 742, 50 USD до 42 839, 28 USD.

Підставою для коригування митної вартості товару було те, що відповідно до положень статті 55 Митного кодексу надані документи містять неповні відомості та розбіжності. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.

В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а також містять наступні розбіжності:

- не надано заявку на перевезення відповідно до пункту 3.2.2 договору про транспортно-експедиційне обслуговування від 28.08.13 №28/08/2013;

- відсутні відомості про перевізника на транспортних (перевізних) документах (коносаменті); декларантом не надано перекладу поданих документів (а саме митної декларації країни відправлення) відповідно до статті 254 Митного кодексу України, яка передбачає подання документів українською мовою, офіційною мовою митних союзі членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою митних союзів;

- у наданому прайс-листі відсутня інформація щодо вартості товарів зазначених у інвойсі та поданій до митного оформлення митній декларації;

- у електронному інвойсі митної декларації від 14.11.2013 № 100250000/2013/076810 зазначено вартість 30De/10F SD (33Dtex/10F SD), та 40De/10F SD (44Dtex/10F SD) - 3, 90 $ за тону (одиниця виміру), а у поданому прайс-листі та інвойсі вартість зазначено 4, 20 $ та відповідно 3, 90 $ за кг.;

- прайс-лист від виробника не містить інформації щодо дати початку терміну дії та закінчення терміну дії прайс-листа;

- висновок ДП «Укрпромзовнішекспертизи» від 15.11.2013 № 5220 ґрунтується виключно на інформації, наданій до митного оформлення та експертом не зазначені конкретні джерела інформації.

Відповідач зазначив, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відповідно до пункту 2 частини першої статті 58 Митного кодексу України, не може бути прийнятий у зв'язку з тим, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості на підтверджені документально, методи 2а, 2-б - у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методи 2в, 2г - через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості. Митна вартість визначена за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Визначена митна вартість товарів ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення, якого уже здійснене за МД від 11.09.2013 № 500040001/2013/022622.

ТОВ «Хофер» не погодилося із визначеною митною вартістю товару та скористалося наданим частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України правом на звернення до митного органу із заявою про випуск товарів, що декларуються, у вільний обіг на умовах фінансової гарантії, внаслідок чого товар був випущений у обіг відповідно до митної декларації № 100250000/2013/077042 від 18.11.2013. Додатково ТОВ «Хофер» подало Київській міжрегіональній митниці Міністерства доходів і зборів України додаткові документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товарів, що декларуються, а саме: заявку на перевезення до договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 28/08/2013 від 28.08.2013; договір про надання послуг перевезення по лінії HANJIN № 121001 від 25.10.2012; митну декларацію корейської компанії TaeKwangIndustrialCo., Ltd в країні відправлення від 26.09.2013; переклад на українську мову митної декларації корейської компанії TaeKwangIndustrialCo., Ltd в країні відправлення від 26.09.2013; прайс-лист корейської компанії TaeKwangIndustrialCo., Ltd, в якому вказано термін дії та контактну інформацію TaeKwangIndustrialCo., Ltd; довідку з банку № 00132-17/3бт від 30.01.2014 щодо призначення платежу за платіжним дорученням № 00001 від 06.09.2013 року; проформу інвойс № CNTANE13209 від 03.09.2013; переклад на українську мову проформи інвойсу № CNTANE13209 від 03.09.2013.

24.02.2014 ТОВ «Хофер» було отримано відповідь Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України від 07.02.2014 № 1722/1/26-70-61-04, в якій зазначено, що при здійсненні аналізу документів були виявленні наступні розбіжності:

- у графі 13 «порт завантаження» митної декларації країни відправлення від 26.09.2013 № 110-10-13-01694399 зазначено порт завантаження - Капус, в той час коли пунктом 1.3 зовнішньоекономічного договору від 29.08.2013 року № 2013/08/29 передбачено, що постачальник поставляє товари на умовах FOB Busan, в рахунку-фактурі від 26.09.2013 № 2013-7400011089 портом завантаження є Busan, а в довідці про транспортні витрати зазначена оплата за морський фрахт по доставці контейнера за маршрутом Бусан Корея - Іллічівськ Україна;

- у заявці-додатку від 01.10.2013 № 1 до договору на здійснення транспортно-експедиційних послуг від 28.08.2013 № 28/08/2013 комплексна ставка за перевезення складає 3490 доларів США за курсом НБУ на день надіслання рахунку, а надане до органу доходів і зборів платіжне доручення від 05.11.2013 № 00002, за яким здійснювалась оплата тільки за морський фрахт згідно з рахунком-фактурою від 23.10.2013 № 6100000999 на суму 10 059, 18 гривен.

Відповідач вважає, що надані документи не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тому документи прийнято до уваги в якості довідкової інформації, але вони не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а отже, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів не вбачає підстав для перегляду рішення про коригування митної вартості від 15.11.2013 № 100250000/2013/600939/2.

У зв'язку з викладеним, Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування рішення митного органу.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Щодо прав митниці вимагати надання додаткових документів під час проведення розмитнення, судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012, а також положеннями інших законів України та нормативно-правових актів у цій сфері.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Отже, оскаржуване рішення відповідача повинно оцінюватися, виходячи з доведеності з боку митниці тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені митницею у спірних рішеннях та вимог, які висувалися позивачу у зв'язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем не вказано обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірних рішеннях.

Тобто, спірне рішення, не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів та митницею не доведено обґрунтованості рівня скоригованої нею у рішенні митної вартості товарів.

Спірне рішення, також, не розкриває конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на невідповідність такого рішення вимогам частини другої статті 55 Митного кодексу України, а отже і на їх протиправність.

Крім того, в порушення наведених приписів оскаржуване рішення не містить обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Зокрема, митниця по суті лише загально зазначає, що декларантом використано відомості, не підтверджені документально.

Виходячи з вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України, в оскаржуваному рішенні не визначено: які саме відомості відсутні та які саме значення вони повинні були підтверджувати; яка конкретно інформація є наявною у митного органу, що у свою чергу призвела до виникнення обґрунтованого сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Тобто, в даному випадку рішення про коригування митної вартості товарів містить загальні посилання та не розкривають фактів та відомостей, не деталізують конкретних обставин та підстав, які повинні міститись у рішеннях про коригування митної вартості, що вказує на їх необґрунтованість та невідповідність вимогам митного законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Водночас, право митниці на витребування додаткових документів закон пов'язує з вичерпним переліком підстав, які стосуються недоліків у наданих для митного оформлення товарів основних документах для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких наведено у частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Суд також відмічає, що право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.

Надані Товариством на підтвердження заявленої митної вартості товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, не містили жодних розбіжностей та в повній мірі підтверджували заявлену вартість товару.

Про це, зокрема, свідчить те, що у рішенні про коригування митної вартості товарів та у листі відповідача щодо причин невизнання заявленої митної вартості товарів митний орган не зазначив розбіжностей, які б стосувалися основного переліку документів для підтвердження митної вартості товарів, який визначено у частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Так, подання заявки на перевезення не передбачено законодавством України, відомості про перевізника були вказані в транспортних документах (коносаменті), у прайс-листі була вказана інформація щодо вартості товарів, що були придбані. Митним законодавством України взагалі не передбачені особливі вимоги до прайс-листа та експертного висновку, що визначено відповідачем як порушення.

Судом досліджено документи, які подавалися позивач для митного оформлення товару, і будь-яких розбіжностей не встановлено. З яких підстав відповідач дійшов до таких висновків суду не відомо і матеріали справи не містять.

Як встановлено судом і вбачається з листа від 07.02.2014 № 1722/1/26-70-61-04 за результатами розгляду заяви Товариства про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 03.02.2014 № 2014-02-02 відповідачем встановлені певні розбіжності, у зв'язку з чим не підтвердив заявленої митної вартості товару і залишив рішення про коригування митної вартості товарів без змін.

Судом досліджено дане питання і встановлено, що у графі 13 «порт завантаження» митної декларації відправлення від 26.09.2013 № 110-10-13-01694399 зазначено порт завантаження - KRPUS (переведено на українську як Капус).

KRPUS - це код порту Бусан (латиницею - Busan) відповідно до міжнародної системи класифікації географічних об'єктів, розробленої ООН перші дві літери цього коду KR означають країну - Корея або скорочено KR, а останні три букви PUS означають місто Busan (або Pusan - офіційна назва міста корейською мовою). Вказана інформація розмішена в Інтернетресурсі - http://www.worldpostsource.com/ports/KOR_Port_of_Busan_1482.php. Інформація щодо класифікації географічних об'єктів розмішена за наступним посиланням - http://ru.wikipedia.org/wiki/UN/LOCODE.

В заяві - додатку від 01.10.2013 № 1 до договору на здійснення транспортно-експедиційних послуг від 28.08.2013 № 28/08/2013 дійсно вказана комплексна ставка за перевезення у розмірі 3490 доларів США за курсом НБУ на день надіслання розрахунку, але ця сума включає в себе перевезення товару з порту Бусан в порт Іллічівськ, і далі по Україні за маршрутом Іллічівськ-Київ-Рівне.

З платіжного доручення від 05.11.2013 № 00002, за яким здійснювалась оплата тільки за морський фрахт Busan (Корея) - порт Іллічівськ на суму 10 059, 18 гривень, виданої перевізником довідки про вартість перевезення товару по маршруту Busan, Korea - Іллічівськ, Україна № 23102013 від 23.10.2013 на суму 10 059, 18 гривень, а також рахунку - фактури від 23.10.2013 № 6100000999 на оплату за морський фрахт Busan (Корея) - порт Іллічівськ на суму 10 059, 18 гривень чітко вбачається ціна, що була фактично сплачена за перевезення товару з порту Busan в порт Іллічівськ, будь-яких розбіжностей судом не встановлено.

Норма частини другої статті 53 Митного кодексу України кореспондує положенням статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, відповідно до яких на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Слід також відмітити, що при наданні декларантом пакету документів, визначених у статті 53 Митного кодексу України, факт недостатності інформації, яка б підтверджувала заявлену митну вартість за ціною договору органу, який здійснює митне оформлення і пропуск товару на територію Україні слід обґрунтувати і підтвердити відповідними доказами.

Отже, з цією метою судом розглянуто всі надані позивачем документи і встановлено, що митний орган безпідставно не врахував їх під час проведення розмитнення товару.

Такі дії відповідача є прямим порушенням частини сьомої статті 54 Митного кодексу України, де зазначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Враховуючи встановлені судом обставини митний орган не навів жодного обґрунтованого пояснення та не надав жодного доказу, які б свідчили про наявні розбіжності, що не дають можливість підтвердити числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Також, відповідачем не доведено неможливість застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

В частиною другою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Як встановлено судом, митна вартість товарів була підтверджена позивачем всіма необхідними документами, зазначеними у частини другій статті 53 Митного кодексу України.

Отже, Товариством для підтвердження митного оформлення товару було подано усі документи, які підтверджують вартість товару та усі складові митної вартості.

Відповідач ні в рішенні про коригування митної вартості товарів, ні в листі за результатами оскарження такого рішення не зазначав жодних розбіжностей у наданих до митного оформлення основних документах для підтвердження митної вартості товарів.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не визначено, яка з перелічених у частині другій статті 58 Митного кодексу України підстав у даній конкретній справі стала причиною неможливості застосування першого методу.

Відповідно до пункту 1 Загального вступного коментарю до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (набула чинності для України 16.05.2008) первинною основою для митної вартості за цією Угодою є «контрактна вартість», як це визначено в Статті 1 даної Угоди. Статті від 2 до 7 передбачають методи визначення митної вартості у випадках, коли вона не може бути визначена згідно з положеннями Статті 1.

Із вказаного вбачається, що митний орган не обґрунтував у своєму рішенні, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, не навів обставини, які мали були бути підтвердженні додатково запитаними митним органом документами, і тому оскаржуване рішення повинне бути скасовано.

Таким чином, ненадання декларантом під час митного оформлення всіх запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

В графі 33 рішень про коригування митної вартості вказано, що був використаний резервний метод визначення митної вартості.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Отже, митницею при невизнанні митної вартості, заявленої позивачем, та визначенні митної вартості за іншим, відмінним від першого, методом, не обґрунтовано із посиланням на надані декларантом документи, причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості, тому митна вартість повинна бути визнана автоматично.

Митним органом не доведено, що неможливо було застосувати інші методи визначення митної вартості, окрім резервного.

Згідно з частиною третьої статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В оскаржуваному рішення відповідач вказав, що визначення митної вартості товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого здійснено за МД від 11.09.2013 № 500040001/2013/022622.

Суд вважає за необхідне зазначити, що витребувана у відповідача МД згідно ухвали про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду не була надана, про причин ненадання відповідач суд не повідомив.

Також, згідно опису графи 33 розділу 2 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 № 883/21195, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Посилання на використання наявної в митному органі інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості у рішенні про коригування митної вартості товарів допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Митного кодексу України з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Аналогічна вимога міститься у статті 64 Митного кодексу України, яка визначає правила та умови застосування резервного методу для визначення митної вартості товарів, частиною другою та пунктом 7 частини третьої якої передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях та не може визначатися на підставі довільної чи фіктивної вартості.

Проте, відповідач в оскаржуваному рішенні не вказав раніше визнану (визначену) митну вартість, що підтверджує її визначення на підставі довільної вартості в порушення вказаних норм Митного кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, тому це рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не надано суду жодних доказів чи пояснень на підтвердження позиції щодо правомірності застосування норм митного законодавства, а відтак, відповідач не довів суду правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору у розмірі 288, 78 гривень підлягають присудженню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 53, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 15.11.2013 № 100250000/2013/600939/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хофер» (код ЄДРПОУ 38738379) понесені ним судові витрати в розмірі 280 (двісті вісімдесят) гривень 78 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.