Рішення

від 02.06.2014 по справі 911/1267/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2014 р. Справа № 911/1267/14

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" -ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКОННЕКС", м.Бровари

про стягнення 11 987,23 грн.

Суддя Щоткін О.В.

За участю представників сторін:

позивач -Діденко І.В. - предст. дов. №453-О від 12.02.2013р.;

відповідач - не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"-ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКОННЕКС" про стягнення 11 987,23 грн. заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 01.11.2012р., яка складаєтся з: 11 296, 80 грн. суми кредиту, 331,37 грн. відсотків за користування кредитом, 92,38 грн пені та 266,68 грн. комісії за користування кредитом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.04.2014р. у справі №911/1267/14 було порушено провадження та призначено до розгляду на 12.05.2014р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.05.2014р. розгляд справи було відкладено на 02.06.2014р., у зв'язку з неявкою відповідача.

Відповідач в судове засідання 02.06.2014р. повторно не забезпечив явку свого повноважного представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив, відзив та інші документи, витребувані судом в попередніх ухвалах, не надав, клопотання про відкладення до суду не надсилав.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи те, що ухвали суду направлялись за адресою, яка вказана у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд дійшов висновку, що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, яких достатньо для об'єктивного вирішення спору по суті, судом закінчено, а також враховуючи приписи статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи, суд керуючись нормами статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.06.2014р. оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, суд,-

встановив:

01.11.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОКОННЕКС" звернулося з заявою до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"-ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" про відкриття поточного рахунку.

Згідно заяви відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 01.11.2012 року та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26004053104319 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Згідно п. 3.18.1.16. Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладення договорів та угод у письмовій формі.

Кредитний ліміт на поточний рахунок (надалі - кредит) надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта. Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо повернення кредиту, сплати процентів та винагороди (п. 3.18.1.1. та п. 3.18.1.3. Умов).

Відповідно до п. 3.18.1.8 Умов, здійснення платежів клієнта в порядку обслуговування кредитного ліміту, здійснюється банком протягом одного року з моменту підписання згоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або в формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтиску печатки" - далі "Угода"). При порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених "Умовами та правилами надання банківських послуг", банк на свій розсуд, має право змінити умови кредитування встановив інший строк повернення кредиту.

Відповідно до ст. 212, 651 ЦК України, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань за кредитом, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань має право встановити інший строк повернення кредиту. При цьому банк надсилає клієнту повідомлення із зазначенням дати строку повернення кредиту.

Згідно п. 3.18.2.2.3 Умов, клієнт зобов'язується здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше строку закінчення періоду неперервного користування кредитом, встановленого п. 3.18.1.11 умов, відповідно до якого таким періодом є період часу, протягом якого неперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку та становить не більше 35 днів.

Відповідно до п. 3.18.4.1 Умов, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну із дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.1 Умов).

При не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.18.4.1.2 Умов).

Згідно п. 3.18.4.1.3 Умов, у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого із грошових зобов'язань клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту, у відповідності з п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому умовами і правилами надання банківських послуг.

Відповідно до п. 3.18.4.9 Умов, розрахунок за користування кредитом здійснюється щоденно, починаючи з дати виникнення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи із 360 днів у році. Розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку заборгованості по кредиту.

У відповідності до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася

Судом встановлено, що позивач на виконання умов договору банківського обслуговування б/н від 01.11.2012 року, перерахував на рахунок відповідача 11 296, 80 грн. в якості суми кредиту, що підтверджується банківською випискою по рахунку №26004053104319 за період з 06.11.2012р. по 25.04.2014р.

Проте, відповідач зобов'язання по погашенню кредиту вчасно не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, що станом на момент розгляду справи складає: 11 296, 80 грн. суми кредиту, 331,37 грн. відсотків за користування кредитом, 92,38 грн. пені та 266,68 грн. комісії за користування кредитом, що підтверджується вищевказаною банківською випискою.

23.02.2014 року позивач, в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, звернувся до відповідача з претензією №21106KIVVS13V від 22.01.2014 року, в якій просив останнього погасити заборгованість за договором. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача 11 296, 80 грн. суми кредиту, 331,37 грн. % за користування кредитом та 266,68 грн. комісії за користування кредитом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При порушенні клієнтом якого-небудь із зобов'язань по сплаті процентів за користування кредитом, передбачених п.п 3.18.2.2.2., 3.18.4.1., 3.18.4.3., строків повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8., 3.18.2.2.3., 3.18.2.3.4., винагороди, передбаченої п.п. 3.18.2.2.5., 3.18.4.4., 3.18.4.5., 3.18.4.6. клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу (п. 3.18.5.1. Умов).

На підставі вказаних норм права та враховуючи, що розрахунок пені за порушення строку сплати кредиту та процентів, доданий до позовної заяви, який проведений з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені, є вірним, вимоги про стягнення з відповідача 92,38 грн. пені підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКОННЕКС" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Степана Разіна, 7 код ЄДРПОУ 33729160) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) - 11 296 (одинадцять тисяч двісті дев'яносто шість) гривень 80 коп. суми кредиту, 331 ( триста тридцять одну) гривню 37 коп. відсотків за користування кредитом, 92 (дев'яносто дві) гривні 38 коп. пені, 266 (двісті шістдесят шість) гривень 68 коп. комісії за користування кредитом та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 13.06.2014р.

Суддя Щоткін О.В.