Рішення

від 02.06.2014 по справі 911/1208/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"02" червня 2014 р. Справа № 911/1208/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бортницьке підприємство будівельних матеріалів», с. Гнідин , Бориспільський район

про стягнення 15 057,27 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників:

позивач - Кошман В.О. - представник, довіреність №83 від 20.05.2014р.;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боритницьке підприємство будівельних матеріалів» про стягнення 15 057,27 грн. заборгованості, яка складається з: 13 232,27 грн. суми основного боргу та 1825 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються зобов'язання щодо оплати спожитої електричної енергії за договором про постачання електричної енергії №419 від 25.03.2004р. за період з квітня 2013 року по лютий 2014 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.04.2014р. у справі №911/1208/14 було порушено провадження та призначено до розгляду на 12.05.2014р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.05.2014р. розгляд справи було відкладено на 02.06.2014р., у зв'язку з неявкою відповідача.

Відповідач в судове засідання 02.06.2014р. повторно не забезпечив явку свого повноважного представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив, відзив та інші документи, витребувані судом в попередніх ухвалах, не надав, клопотання про відкладення до суду не надсилав.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи те, що ухвали суду направлялись за адресою, яка вказана у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд дійшов висновку, що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, яких достатньо для об'єктивного вирішення спору по суті, судом закінчено, а також враховуючи приписи статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи, суд керуючись нормами статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.06.2014р. оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд,-

встановив:

25.03.2004 року між Відкритим акціонерним товариством «А.Е.С. Київобленерго», правонаступником якого, згідно з п. 1.1. Статуту є Публічне акціонерне товариство «Київобленерго» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бортницьке підприємство будівельних матеріалів» (споживач) укладено договір № 419 на постачання електричної енергії, відповідно до умов якого, постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно з п. 2.2.3. договору, споживач зобов'язується оплачувати постачальнику платежі згідно з умовами Додатку № 2 «Порядок розрахунків» та Додатку № 4 «Зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Відповідно до п.2.2.4. договору, споживач зобов'язується здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача, згідно з умовами Додатку №5 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації реактивної електроенергії».

Умовами договору визначено (п.3.1.1.), що постачальник має право одержувати від споживача своєчасну плату за електричну енергію, що поставлена чи поставляється за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі відповідно до умов цього Договору та законодавства України.

У Додатку № 2 до договору зазначається, що споживач в термін до 17 числа поточного періоду сплачує 100% вартості електричної енергії. (п. 3.2. додатку).

Пунктом 2 Додатку №2 визначено, що представник споживача щомісячно 12 числа мав за адресою м. Бориспіль, вул. Ватутіна, 71 отримати рахунки на оплату. Таким чином, споживач був зобов'язаний самостійно за вказаною адресою отримувати через представника рахунки.

Згідно з п.1 Додатку №4 покази розрахункових приладів обліку електричної енергії (лічильників) знімаються станом на 24-00 годину останнього дня розрахункового періоду.

Відповідно до п. 2 Додатку №4, споживач зобов'язаний протягом 16 годин з моменту зняття показів електролічильників довести їх значення до постачальника електричної енергії за встановленою формою та за адресою м. Бориспіль, вул. Ватутіна, 71.

Пунктом 3 Додатку №4 встановлено, що в разі неподання даних про обсяги спожитої електроенергії в зазначений термін визначення обсягу спожитої електроенергії здійснюється за середньодобовим споживанням за попередній розрахунковий період.

Договір, відповідно до п. 9.5., набирає чинності з дня його підписання та укладається на термін до 01.01.2005 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Оскільки сторонами не надано суду доказів звернення із заявами, передбаченими п. 9.5 договору, а також доказів його розірвання, господарський суд дійшов висновку, що укладений договір на користування електричною енергією №419 від 25.03.2004 року автоматично продовжувався сторонами і є чинним на момент розгляду спору у суді.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом дії договору свої обов'язки за договором в частині постачання електричної енергії виконував належним чином. Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов договору.

Проте, за словами позивача, відповідач свої зобов'язання в частині своєчасної оплати за спожиту електроенергію виконував неналежним чином, в зв'язку з чим станом на 12 березня 2014 року за ним утворилась заборгованість у розмірі 13 232,27 грн.

Враховуючи наявність вказаної заборгованості, позивачем було виставлено відповідачу до сплати Рахунок за активну електроенергію № 9071398326 за лютий 2014 року від 24.02.2014 року на суму 13 232,27 грн. Однак, вказаний рахунок відповідач не оплатив.

На підтвердження заборгованості позивач до матеріалів справи надає Акт звіряння розрахунків від 12 березня 2014 року, підписаний начальником комерційної дільниці та фахівцем з обслуговування споживачів та засвідчений печаткою ПАТ «Київобленерго».

За результатами звіряння розрахунків і документів у вказаному акті визначено, що станом на 12 березня 2014 року сума боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бортницьке підприємство будівельних матеріалів» складає 13 232,27 грн.

З наданого позивачем Акту звіряння розрахунків від 12 березня 2014 року та рахунку за активну електроенергію № 9071398326 від 24.02.2014 року вбачається, що зазначена сума заборгованості складається з вартості спожитої у поточному періоді електроенергії та суми боргу за попередні періоди.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Жодних доказів в порядку вимог ст. 33, 34 ГПК України, які б підтверджували оплату відповідачем спожитих послуг в порядку та обсязі, визначених умовами договору, сторонами надано не було.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов до висновку, що на момент розгляду спору у суді заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати спожитих послуг за електроенергію становить 13 232,27 грн.

Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст. 714 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

При цьому, об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Приписами ст. 276 ГК України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на те, що відповідач не подав відзив на позов та докази, що підтверджують виконанням ним своїх зобов'язань щодо оплати спожитої електричної енергії, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 13 232,27 грн. заборгованості за використану електричну енергію, є обґрунтованою, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, і такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 1825,00 грн. пені.

Відповідно до п. 4.2.1. договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених Додатком № 2 «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику пеню за кожен день прострочення платежу, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату виникнення боргу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначалось вище, споживач зобов'язаний внести 100% вартості заявленої величини електричної енергії до 17 числа поточного періоду, а періодом за який позивач стягує заборгованість за використану електричну енергію, відповідно до наявного у матеріалах справи розрахунку суми заборгованості, є квітень 2013 - лютий 2014р.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд прийшов до висновку, що позивачем невірно здійснено нарахування пені, у зв'язку з чим судом було здійснено власний розрахунок пені, відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ та встановлено, що розрахунок мав бути здійснений наступним чином:

- за квітень 2013р. пеня на суму заборгованості 877,67 грн. становить 10,82 грн. за період з 17.04.2013р. по 16.05.2013р.;

- за травень 2013р. пеня на суму заборгованості 12 781,89 грн. становить 160,39 грн. за період з 17.05.2013р. по 16.06.2013р.;

- за червень 2013р. пеня на суму заборгованості 13 677,08 грн. становить 157,38 грн. за період з 17.06.2013р. по 16.07.2013р.;

- за липень 2013р. пеня на суму заборгованості 14 737,46 грн. становить 173,62 грн. за період з 17.07.2013р. по 16.08.2013р.;

- за серпень 2013р. пеня на суму заборгованості 15 639,55 грн. становить 178,25 грн. за період з 17.08.2013р. по 16.09.2013р.;

- за вересень 2013р. пеня на суму заборгованості 16 552,59 грн. становить 176,86 грн. за період з 17.09.2013р. по 16.10.2013р.;

- за жовтень 2013р. пеня на суму заборгованості 17 435,91 грн. становить 192,51 грн. за період з 17.10.2013р. по 16.11.2013р.;

- за листопад 2013р. пеня на суму заборгованості 18 348,95 грн. становить 196,06 грн. за період з 17.11.2013р. по 16.12.2013р.;

- за грудень 2013р. пеня на суму заборгованості 13 232,27 грн. становить 146,10 грн. за період з 17.12.2013р. по 16.01.2014р.;

- за січень 2014р. пеня на суму заборгованості 13 232,27 грн. становить 146,10 грн. за період з 17.01.2013р. по 16.02.2014р.;

- за лютий 2014р. пеня на суму заборгованості 13 232,27 грн. становить 65,98 грн. за період з 17.02.2013р. по 02.03.2014р.;

Загальна сума пені за розрахунком суду становить 1604,07 грн.

З огляду на це судом встановлено що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1825,00 грн. пені, підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1604,07 грн. пені.

Враховуючи викладене, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково та з відповідача підлягає до стягнення 13 232,27 грн. основного боргу та 1604,07 грн. пені. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бортницьке підприємство будівельних матеріалів» (08340, Київська область, Бориспільський район, с. Гнідин, вул. Польова,1, код ЄДРПОУ 23237986) на користь Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул. Київська, 2-Б; код ЄДРПОУ 23243188) - 13 232 (тринадцять тисяч двісті тридцять дві) грн. 27 коп. заборгованості, 1 604 (одну тисячу шістсот чотири) грн. 07 коп. пені та 1800 (одну тисячу вісімсот) грн. 19 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата складання повного тексту рішення: 13.06.2014р.

Суддя Щоткін О.В.