Рішення

від 12.06.2014 по справі 22-ц/796/3813/2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/3813/2014 Головуючий у першій інстанції - Лопатюк Н.Г.

Доповідач - Оніщук М.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Оніщука М.І.,

суддів Українець Л.Д., Шебуєвої В.А.,

при секретарі Сливка А.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_2,

представників відповідача КуришкоА.К., Щиглик Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Київського професійного ліцею будівництва і комунального господарства та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 9 липня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Київського професійного ліцею будівництва і комунального господарства про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Київського професійного ліцею будівництва і комунального господарства про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що він працював у Київському професійному ліцеї будівництва і комунального господарства на посаді майстра виробничого навчання згідно з наказом № 1-к від 04.01.2010.

Починаючи з 05.01.2010 заробітна плата нараховувалась, але не виплачувалась протягом двох місяців, у зв'язку з чим він звернувся до відповідача з проханням розрахуватись, однак його заява була проігнорована та не взята до уваги.

01.06.2010 він повторно звернувся до відповідача з проханням добровільно розрахуватись з ним за відпрацьовані години, однак відповідачем було принижено його честь та гідність, попередивши його про звільнення у разі звернення до прокуратури.

Не погоджуючись із попередженнями і ставленням відповідача, він був змушений звернутись із заявою до прокуратури Святошинського району м. Києва щодо притягнення відповідача до кримінальної відповідальності.

Перевіркою прокуратури виявлено порушення з боку відповідача та зобов'язано провести розрахунок з позивачем. З 05.07.2010 по 16.07.2010 він за станом здоров'я перебував на лікуванні. Згідно з графіком відпусток майстрів виробничого навчання він перебував у щорічній відпустці з 19.07.2010 по 11.08.2010. 30.06.2010 він звернувся до відповідача з проханням надати йому відгули за відпрацьований час, на що отримав дозвіл лише на п'ять днів, починаючи з 06.07.2010. Відбувши відгули та щорічну відпустку, 19.08.2010 він з'явився на своє робоче місце, однак йому повідомили, що його було звільнено. Під час розмови з відповідачем, йому стало відомо, що його звільнили 02.07.2010, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 40 КЗпП України. Не отримавши трудової книжки та обхідного листа, а також розрахунку за лікарняний лист та щорічну відпустку, він 19.08.2010 написав заяву відповідачу з проханням видати на руки наказ про його звільнення. 30.08.2010 його ознайомили з вищезазначеним наказом і видали його копію.

З даним наказом він категорично не погоджується, а тому просив визнати наказ про його звільнення незаконним, скасувати та поновити його на роботі, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 50000 грн., враховуючи ступінь вини відповідача.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09.07.2013, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23.10.2013, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді майстра виробничого навчання в Київському професійному ліцеї будівництва і комунального господарства з 02.07.2010. Визнано незаконним наказ № 81-к від 02.07.2010, виданий Київським професійним ліцеєм будівництва і комунального господарства в частині звільнення ОСОБА_2 з посади майстра виробничого навчання. Стягнуто з Київського професійного ліцею будівництва і комунального господарства на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах одного року в розмірі 32044 грн. 50 коп. та 2000 грн. моральної шкоди. В задоволенні решти вимог - відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.01.2014 скасовано ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23.10.2013 в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції .

У решті рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09.07.2013 та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23.10.2013 - залишено без змін .

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Вважає, що суд першої інстанції не дав належну оцінку наказам про застосування дисциплінарних стягнень у вигляді доган, не з'ясував, чи було вчинено позивачем новий проступок після застосування до нього попередніх стягнень, та дійшов помилкового висновку про те, що відповідачем не доведено законність підстав звільнення позивача за п. 3 ст. 40 КЗпП України, не давши належної оцінки обставинам справи, внаслідок чого ухвалив рішення, яке не ґрунтується на зазначених нормах матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі представник позивача просить змінити рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, збільшивши вказані суми відповідно з 32044 грн. 50 коп. до 96133 грн. 32 коп. та з 2000 грн. до 50000 грн. Вважає висновок суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу лише за один рік є незаконним і суперечить вимогам ст. 235 КЗпП України, оскільки даний трудовий спір розглядається більше одного року не з вини позивача.

Апелянти в судовому засіданні підтримали подані ними апеляційні скарги з викладених в них підстав та просили їх задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу представника позивача слід задовольнити, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання колегії суддів вказаним вимогам процесуального закону рішення суду, в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не відповідає.

Так, частково задовольняючи дану вимогу суд першої інстанції виходив з того, що оскільки встановлено незаконність звільнення позивача і необхідність поновлення його на роботі, то у відповідності з вимогами трудового законодавства з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один рік, що становить 32044 грн. 50 коп.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу лише в межах одного року, з огляду на наступне.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу .

З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Київського професійного ліцею будівництва і комунального господарства про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24.05.2011 судом визнано мирову угоду, укладену між позивачем та відповідачем, відповідно до якої сторони дійшли згоди щодо зміни підстав звільнення позивача, а саме на п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12.07.2011 ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 24.05.2011 скасовано з підстав порушення судом першої інстанції норм закону та прав позивача.

14.12.2011 Святошинським районним судом м. Києва продовжено розгляд справи.

Вказуючи про те, що саме укладення сторонами мирової угоди та оскарження цієї ухвали в апеляційному порядку призвело до тривалого розгляду справи, а тому на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах одного року, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що справа в суді розглядалася два роки і майже десять місяців з яких лише два місяці перебувала в апеляційному провадженні, оскільки 21.07.2011 справу вже було повернуто апеляційним судом до суду першої інстанції (а.с. 89), при цьому ухвалу суду першої інстанції було скасовано з підстав порушення судом норм закону та прав позивача при її постановленні.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу лише в межах одного року, не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону, оскільки даний спір розглядався більше одного року не з вини працівника (позивача).

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу необхідно обчислювати за період з 02.07.2010 (дата звільнення) по 09.07.2013 (дата ухвалення судом першої інстанції рішення про поновлення на роботі).

Порядок обчислення середньої заробітної плати визначено Постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі за текстом - Порядок).

У відповідності до п. 2 Порядку збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Як вбачається з матеріалів справи позивач в червні місяці 2010 року працював лише шість днів, а тому при обрахунку слід брати до уваги виплати, які були проведені за квітень, травень 2010 року.

Відповідно до довідки про доходи від 02.06.2010 № 61, наданої відповідачем, заробітна плата позивача за останні два повні відпрацьовані місяці перед звільненням становить 5340,75 грн. (2934,77 грн. за квітень + 2405,98 грн. за травень). За квітень 2010 року відпрацьовано 21 день, а за травень 2010 року - 17 днів, загалом за два місяці 38 днів.

Пунктом 8 Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством , календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин) , а у випадках передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, середньоденна заробітна плата позивача становить 140 грн. 55 коп. (5340,75 грн. : 38 днів).

Позивач перебував у вимушеному прогулі з 02.07.2010 по 09.07.2013, відтак середній заробіток за вказаний період слід розраховувати шляхом множення кількості робочих днів у відповідному місяці на середньоденну заробітну плату, як от за липень 2010 року середній заробіток становить 2811,00 грн. (20 робочих днів х 140,55 грн.) і так по кожному місяцю за час вимушеного прогулу з урахуванням кількості робочих днів у кожному місяці.

Разом з цим, необхідно звернути увагу й на те, що згідно п. 10 Порядку у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригується на коефіцієнт їх підвищення.

Відповідно до Додатку 1 «Єдина тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів з оплати пралі працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (надалі - Додаток 1) Постанови КМУ від 30.08.2002 № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (надалі - Постанова) посадові оклади (тарифні ставки) за розрядами Єдиної тарифної сітки визначаються шляхом множення окладу (ставки) працівника і тарифного розряду на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад (тарифна ставка) визначені у гривнях з копійками, цифри до 0,5 відкидаються, від 0,5 і вище - заокруглюються до однієї тривні.

Відповідно до Додатку 1 Постанови в редакції від 19.11.2010 у 2010 році посадові оклади (тарифні ставки) розраховувалися виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника першого тарифного розряду з 1 січня - 555 грн.; з 1 квітня - 567 грн.; з 1 липня - 570 грн.; з 1 жовтня - 586 грн.; з 1 грудня - 600 грн.

ОСОБА_2 на момент звільнення (02.07.2010) займав посаду майстра виробничого навчання.

Відповідно до Додатку № 2 «Схеми тарифних розрядів посад керівних, наукових, науково-педагогічних, педагогічних працівників, професіоналів, фахівців та інших працівників бюджетних установ, закладів та організацій» Постанови майстру виробничого навчання встановлюється тарифна ставка в межах 8-12 розрядів.

ОСОБА_2 мав 10 тарифний розряд і його посадовий оклад протягом двох останніх місяців перед звільненням складав 1032 грн., що визначається шляхом множення посадового окладу (тарифної ставки) працівника першого тарифного розряду в розмірі 567 грн. на відповідний тарифний коефіцієнт 10 тарифного розряду - 1,82 (567 грн. 1,82 = 1032 грн.)

Оскільки з 01.07.2010 відповідно до Постанови в редакції від 19.11.2010 посадовий оклад (тарифної ставки) працівника першого тарифного розряду був підвищений з 1 липня - до 570 грн.; з 1 жовтня - до 586 грн.; з 1 грудня - до 600 грн., то з 01.07.2010 середня місячна заробітна плата ОСОБА_2 має бути скоригована на коефіцієнт 1,005; з 1 жовтня - на коефіцієнт 1,03 та з 1 грудня - на коефіцієнт - 1,05.

Коефіцієнт коригування визначається шляхом ділення підвищеної тарифної ставки на тарифну ставку, яка використовувалася при розрахунку середньоденної заробітної плати ОСОБА_2 та була встановлена на рівні 567 грн. (570 грн. : 567 грн. = 1,005).

Відповідно до Додатку 1 Постанови в редакції від 10.11.2011 у 2010 році посадові оклади (тарифні станки) розраховувалися виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника першого тарифного розряду з 1 січня - 613 грн.; з 1 квітня - 625 грн.; з 1 липня - 635 грн.; з 1 вересня - 641 грн.; з 1 жовтня - 660 грн., з 1 грудня - 704 грн.

Таким чином, з 01.01.2011 середня місячна заробітна плата ОСОБА_2 має бути скорегована на коефіцієнт 1,09; з 1 квітня - на коефіцієнт 1,1; з 1 липня - на коефіцієнт 1,12; з 1 вересня - на коефіцієнт 1,13; з 1 жовтня - на коефіцієнт 1,16; з 01 грудня - на коефіцієнт 1,24.

Відповідно до Додатку 1 Постанови в редакції від 28.12.2012 року у 2012 році посадові оклади (тарифні ставки) розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника першого тарифного розряду з 1 січня - 773 грн.; з 1 квітня - 794 грн.; з 1 липня - 802 грн.; з 1 вересня - 807 грн.; з 1 жовтня - 823 грн.; з 01 грудня - 839 грн.

Таким чином, з 01.01.2012 середня місячна заробітна плата ОСОБА_2 має бути скорегована на коефіцієнт 1,36; з 1 квітня - на коефіцієнт 1,4; з 1 липня - на коефіцієнт 1,41; з 1 вересня - на коефіцієнт 1,42; з 1 жовтня - на коефіцієнт 1,45; з 1 грудня - на коефіцієнт 1,48.

Відповідно до Додатку 1 Постанови в редакції від 01.10.2013 року у 2013 році посадові оклади (тарифні ставки) розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду з 1 січня - 852 грн., а отже з 01.01.2013 середня місячна заробітна плата ОСОБА_2 має бути скоригована на коефіцієнт 1,5.

З огляду на вищевикладене середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу за період з 02.07.2010 по 09.07.2013 з урахуванням коефіцієнта підвищення становить:

- липень 2010 року - 2825,06 грн. (20 р/д х 140,55 грн. х 1,005);

- серпень 2010 року - 2966,31 грн. (21 р/д х 140,55 грн. х 1,005);

- вересень 2010 року - 3107,56 грн. (22 р/д х 140,55 грн. х 1,005);

- жовтень 2010 року - 3040,10 грн. (21 р/д х 140,55 грн. х 1,03);

- листопад 2010 року - 3184,86 грн. (22 р/д х 140,55 грн. х 1,03);

- грудень 2010 року - 3394,28 грн. (23 р/д х 140,55 грн. х 1,05);

- січень 2011 року - 2884,09 грн. (19 р/д х 140,55 грн. х 1,08);

- лютий 2011 року - 3035,88 грн. (20 р/д х 140,55 грн. х 1,08);

- березень 2011 року - 3339,47 грн. (22 р/д х 140,55 грн. х 1,08);

- квітень 2011 року - 3092,10 грн. (20 р/д х 140,55 грн. х 1,1);

- травень 2011 року - 2937,50 грн. (19 р/д х 140,55 грн. х 1,1);

- червень 2011 року - 3092,10 грн. (20 р/д х 140,55 грн. х 1,1);

- липень 2011 року - 3305,74 грн. (21 р/д х 140,55 грн. х 1,12);

- серпень 2011 року - 3463,15 грн. (22 р/д х 140,55 грн. х 1,12);

- вересень 2011 року - 3494,07 грн. (22 р/д х 140,55 грн. х 1,13);

- жовтень 2011 року - 3423,80 грн. (21 р/д х 140,55 грн. х 1,16);

- листопад 2011 року - 3586,84 грн. (22 р/д х 140,55 грн. х 1,16);

- грудень 2011 року - 3834,20 грн. (22 р/д х 140,55 грн. х 1,24);

- січень 2012 року - 3631,81 грн. (19 р/д х 140,55 грн. х 1,36);

- лютий 2012 року - 4014,11 грн. (21 р/д х 140,55 грн. х 1,36);

- березень 2012 року - 4014,11 грн. (21 р/д х 140,55 грн. х 1,36);

- квітень 2012 року - 3935,40 грн. (20 р/д х 140,55 грн. х 1,4);

- травень 2012 року - 3935,40 грн. (20 р/д х 140,55 грн. х 1,4);

- червень 2012 року - 3738,63 грн. (19 р/д х 140,55 грн. х 1,4);

- липень 2012 року - 4359,86 грн. (22 р/д х 140,55 грн. х 1,41);

- серпень 2012 року - 4359,86 грн. (22 р/д х 140,55 грн. х 1,41);

- вересень 2012 року - 3991,62 грн. (20 р/д х 140,55 грн. х 1,42);

- жовтень 2012 року - 4687,34 грн. (23 р/д х 140,55 грн. х 1,45);

- листопад 2012 року - 4483,55 грн. (22 р/д х 140,55 грн. х 1,45);

- грудень 2012 року - 4397,81 грн. (21 р/д х 140,55 грн. х 1,49);

- січень 2013 року - 4427,33 грн. (21 р/д х 140,55 грн. х 1,5);

- лютий 2013 року - 4216,50 грн. (20 р/д х 140,55 грн. х 1,5);

- березень 2013 року - 4216,50 грн. (20 р/д х 140,55 грн. х 1,5);

- квітень 2013 року - 4638,15 грн. (22 р/д х 140,55 грн. х 1,5);

- травень 2013 року - 4005,68 грн. (19 р/д х 140,55 грн. х 1,5);

- червень 2013 року - 3794,85 грн. (18 р/д х 140,55 грн. х 1,5);

- липень 2013 року - 1475,77 грн. (7 р/д х 140,55 грн. х 1,5),

а всього за вказаний період 134331 грн. 39 коп.

При цьому, колегія суддів не може погодитись з доводами позивача про нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу по жовтень 2013 року (по день фактичного поновлення позивача на роботі) у відповідності з вимогами ст. 236 КЗпП України, оскільки середній заробіток за час вимушеного прогулу нараховується по день ухвалення рішення про поновлення на роботі (09.07.2013), а правова норма ст. 236 КЗпП України передбачає, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Разом з цим, як встановлено під час розгляду справи відповідачем добровільно було виконано рішення суду від 09.07.2013 в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 32044,50 грн. і виплачено позивачу вказану суму, що не заперечується останнім. Як вже вказувалось вище дане рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було скасовано судом касаційної інстанції.

Більш того, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 32044,50 грн. суд першої інстанції, в порушення вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 № 100, не вказав в резолютивній частині рішення про те, що така сума підлягає виплаті позивачу з утриманням із неї суми податків та інших обов'язкових платежів.

Означене призвело до того, що відповідач для виплати позивачу суми вказаної в рішенні суду був вимушений нарахувати на цю суму всі податки і обов'язкові платежі і сплатити їх до бюджету, що підтверджується відповідними фінансовими документами (Т. 3, а.с. 176-185), з яких вбачається, що позивачу було нараховано з урахуванням всіх податків 39107,27 грн., а від так, з огляду на часткову сплату відповідачем на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу загальна сума середнього заробітку підлягає зменшенню на виплачену суму з урахуванням нарахованих податків, що становить 95224 грн. 12 коп. (134331,39 грн. - 39107,27 грн.), яка й підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з утриманням із зазначеної суми податків та інших обов'язкових платежів.

Доводи апеляційної скарги відповідача про законність звільнення позивача не можуть братись до уваги, оскільки рішення суду про поновлення на роботі набрало законної сили і в цій частині не переглядається. Стосовно заперечень відповідача в суді апеляційної інстанції про неправомірність наданого позивачем розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема, щодо невірного обрахунку кількості днів вимушеного прогулу, обрахування середньоденної заробітної плати, тощо, то такі заперечення, поряд з наданим позивачем розрахунком, були перевірені під час розгляду справи і судом, з урахуванням всіх фактичних обставин справи та наявних в ній доказів, а також у відповідності з вимогами ст. 235 КЗпП України та Постанови КМУ від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», здійснено власний розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити рішення по суті позовних вимог.

У відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, тощо.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, рішення суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та розподілу судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволенні позову, то у відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 952 грн. 24 коп.

Враховуючи викладене, керуючись, ст.ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Київського професійного ліцею будівництва і комунального господарства - відхилити.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 9 липня 2013 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та розподілу судових витрат - скасувати .

В цій частині ухвалити нове рішення.

Позовну вимогу Короля Олексія Олександровича до Київського професійного ліцею будівництва і комунального господарства про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити .

Стягнути з Київського професійного ліцею будівництва і комунального господарства (м. Київ, вул. Клавдіївська, 24, ідентифікаційний код 03069699) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 95224 (дев'яносто п'ять тисяч двісті двадцять чотири) грн. 12 коп. з утриманням із зазначеної суми податків та інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Київського професійного ліцею будівництва і комунального господарства (м. Київ, вул. Клавдіївська, 24, ідентифікаційний код 03069699) на користь держави судовий збір в сумі 952 (дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 24 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді