Рішення

від 23.04.2014 по справі 908/109/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 2/3/14-32/12-14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2014 Справа № 908/109/14

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; адреса для листування: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800)

До відповідача Приватного підприємства "Андарис" (71108, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Орджонікідзе, буд. 103, кв. 86)

про стягнення 55675,45 грн.

Суддя Колодій Н.А.

Представники сторін:

Від позивача Піскун О.С., довіреність № 3633-О від 18.09.2013 р.

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача заборгованості за договором б/н від 11.05.2012 р. в сумі 55675 грн. 45 коп., які складаються з 40600 грн. заборгованості за кредитом, 10202,38 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 2192,40 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом та 2680,67 грн. пені за неналежне виконання зобов'язань за договором.

Згідно протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 03.03.2014 р. у зв'язку з хворобою судді-доповідача Мойсеєнко Т.В., справу № 908/109/14 передано на розгляд судді Колодій Н.А

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.03.2014 р. справа № 908/109/14 прийнята суддею Колодій Н.А. до свого провадження, справі присвоєно номер провадження 2/3/14-32/12/14, справа призначена до розгляду на 02.04.2014 р.

Ухвалою суду від 27.03.2014 р. розгляд справи було відкладено на 23.04.2014 р.

За письмовим клопотанням представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 24.04.2014 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та обґрунтовує їх ст. ст. 526, 527, 530, 610 ЦК України та ст. 193 ГК України позивач просить позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання 24.04.2014 р. повторно не з'явився, про визнання позову не заявив, письмовий відзив на позовну заяву, а також витребувані ухвалами суду по справі від 04.03.2014 р. і від 27.03.2014 р. документи і матеріали суду не надав. Про поважність причин неявки себе особисто або свого уповноваженого представника відповідач суду завчасно не повідомляв.

Від відповідача повернулась ухвала суду від 04.03.2014 р. про порушення провадження по справі з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Позивач в судовому засіданні надав витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, юридичною адресою ПП "Андарис" є: 71108, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Орджонікідзе, буд. 103, кв. 86, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/109/14.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд визнав за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представника відповідача.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

11.05.2012 р. ПП "Андарис" (Клієнт) звернувся до ПАТ КБ "Приватбанк" із заявою про відкриття поточного рахунку 26002060945957 в національній валюті (в українській гривні), яка оформлена на бланку типової форми у вигляді анкети, містить підписи Банку та Клієнта.

Згідно з цим договором-заявою, Банк за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розмір яких банк сповіщає клієнта на свій розсуд в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір процентної ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови) та Тарифами банку, розміщеними в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua , які разом з даною анкетою (заявою) складають Договір банківського обслуговування.

Даною Заявою ПП "Андарис" погодився з Умовами та наданням банківських послуг, в т.ч. з Умовами та правилами обслуговування за розрахунковими картками, що розміщені на сайті банку, Тарифами банку, що разом складають Договір банківського обслуговування, тощо.

Заяву підписано сторонами та зазначено, що датою відкриття рахунку є 11.05.2012 р.

Відповідно до п.3.18.1.16 "Умов та правил надання банківських послуг" (далі за текстом - Умови) при укладенні договорів та угод, або здійсненні інших дій, які свідчать про приєднання Клієнта до цих Умов (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитку печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ інтернет клієнт-банк, або в формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк та клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, направлений банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом першого підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до їх укладення у письмовій формі.

Кредитний ліміт стосовно цього розділу "Умов та правил надання банківських послуг" представляє собою суму грошових кошів, в межах якої Банк здійснює оплату розрахункових документів Клієнта понад залишку грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується згідно затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі відомостей про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників, тощо (п. 3.8.1.5.Умов).

Згідно з п. п. 3.18.1.1., 3.18.1.6. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - ліміт). Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта (системи Клієнт-Банк, інтернет клієнт-банк, sms - повідомлення або інші). Банк здійснює обслуговування Ліміту Клієнта, що застосовується в проведенні його платежів понад залишку коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових коштів, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг, в разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, що передбачені внутрішніми нормативними документами банку.

Обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подання клієнтом до банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або в формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитку печатки" або в формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або в формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в іншій формі) та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів в межах кредитного ліміту в межах вказаних в них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами (п.3.18.6.1.).

Пунктом 3.18.1.8. Умов передбачено, що проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до Умов (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитку печатки" тощо).

Періодом безперервного користування кредитом, відповідно до п. 3.18.1.11., є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Період безперервного користування "кредитним лімітом на поточному рахунку" - не більш ніж 35 днів.

Порядок розрахунків встановлений в п.3.18.4 Умов.

Так, згідно з п. 3.18.4.1. Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця ("період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 24 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню. У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта по погашенню заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитом в розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.п.3.18.4.1.1., 3.18.4.1.2, 3.18.4.1.3.).

Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щодня, починаючи з дати утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку по кредиту. День повернення кредиту до часового інтервалу нарахування процентів не входить. Нарахування процентів здійснюється в дату сплати (п.3.18.4.9 Умов).

Пунктом 3.18.4.4. встановлено обов'язок клієнта сплачувати Банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п.3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, яке існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому умовами.

При перерахуванні клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту на будь-які рахунки або пластикові карти, держателями яких є сам власник поточного рахунку або інші пов'язані з ним фізичні особи (за виключенням зарахувань заробітної плати), із суми кожного з проведених за рахунок кредитного ліміту перерахувань стягується комісійна винагорода в розмірі 3% від суми перерахувань (п. 3.18.1.17. Умов).

Пунктом 3.18.1.3 Умов встановлено, що кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

Відповідно до п. 3.18.2.2. Умов клієнт зобов'язався: використовувати кредит з метою, вказаною в п. 3.18.1.1. даного розділу "Умов та правил надання банківських послуг" (п. 3.18.2.2.1.); сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом згідно п., п. 3.18.4.1., 3.18.4.2., 3.18.4.3. (п. 3.18.2.2.2.); здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п. 3.18.1.11. (п. 3.18.2.2.3.); повернути кредит в строки, встановлені п., п. 3.18.1.10., 3.18.2.3.4., 3.18.2.2.17. (п.3.18.2.2.5.), сплатити Банку винагороду, тощо.

При порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених п., п. 3.18.2.2.2., 3.18.4.1., 3.18.4.2., 3.18.4.3., строків повернення кредиту, передбачених п., п. 3.18.1.8., 3.18.2.2.3., 3.18.2.3.4., винагороди, передбаченої п., п. 3.18.2.2.5., 3.18.4.4., 3.18.4.5., 3.18.4.6. клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 3.18.5.1.).

Згідно з п.3.18.5.4 нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно бути виконано клієнтом.

Відповідно до ст., ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Згідно з частинами 1 і 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Приписами статей 626 та 627 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, матеріали справи свідчать про виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за Договором банківського обслуговування б/н від 11.05.2012 р. щодо встановлення кредитного ліміту в розмірі 6000 грн.

Відповідно до довідки ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 18.12.2013 р. № 08.7.0.0.0/131218100132 з 14.05.2012 р. відповідачу був встановлений кредитний ліміт в розмірі 6000 грн. та який неодноразово змінювався, відповідно до останніх змін з 04.02.2013 р. кредитний ліміт встановлений до 40600 грн.

Факт кредитування рахунку на підставі Договору банківського обслуговування б/н від 11.05.2012 р. відповідачем не спростований.

Як вбачається з наданої позивачем Виписки з 14.05.2012 р. по 23.01.2014 р. по рахунку відповідача кредит обліковується на рахунку прострочених сум.

Відповідачем не надано доказів на спростування факту неналежного виконання ним прийнятих на себе зобов'язань за Договором банківського обслуговування б/н від 11.05.2012 р. в частині повного та своєчасного погашення кредитної заборгованості, сплати процентів за користування кредитом та комісії.

20.11.2013 р. на адресу відповідача Банком була направлена претензія № 20514ZРВNS061 про сплату простроченої заборгованості за тілом кредиту, за відсотками та з комісії за користування кредитом, а також сплату пені. Посилаючись на умови договору, ст. 526 ЦК України, Банк вимагав негайного погашення простроченої заборгованості в повному обсязі за реквізитами, встановленими умовами договору.

Зазначену претензію відповідачем залишено без відповіді та без задоволення, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 1069 ЦК України).

За своєю правовою природою Договір банківського обслуговування б/н від 11.05.2012 р. в частині встановлення та обслуговування кредитного ліміту, є кредитним договором, згідно якому, за приписами ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦК України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку відповідно до умов Договору банківського обслуговування б/н від 11.05.2012 р. позивачем відповідачу нараховувалися відсотки за користування кредитними коштами. Загалом, станом на 09.12.2013 р. за відповідачем рахується 10202,38 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами. Крім того, згідно розрахунку позивача станом на 09.12.2013 р. за відповідачем рахується 2192,40 грн. заборгованості по комісії, що нарахована накопичувальним підсумком.

Таким чином, факт наявності заборгованості відповідача станом на 09.12.2013 р. в сумі 40600,00 грн. заборгованості за кредитом, 10202,38 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом та 2192,40 грн. заборгованості за комісією підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (ч. 1 ст. 552 ЦК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В пункті 3.18.5.4 Умов передбачено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно бути виконано клієнтом.

При цьому, згідно з п. 3.18.5.7. Умов строки позовної давності за вимогою про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

У зв'язку з невиконанням ПП "Андарис" у строк зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, позивачем, на підставі п., п. 3.18.5.1., 3.18.5.4. Договору банківського обслуговування б/н від 11.05.2011 р. нараховано пеню в сумі 2680,67 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 2680,67 грн. є виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимога позивача щодо стягнення пені у розмірі 2680,67 грн. за період з 07.05.2013 р. по 09.12.2013 р. судом задовольняється.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача про стягнення з ПП "Андарис" 40600 грн. заборгованості за кредитом, 10202,38 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 2192,40 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом та 2680,67 грн. пені обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, суд вважає за необхідне судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини

Керуючись ст., ст. 22, 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до Приватного підприємства "Андарис" про стягнення 40600 грн. заборгованості за кредитом, 10202,38 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 2192,40 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом та 2680,67 грн. пені задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Андарис" (71108, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Орджонікідзе, буд. 103, кв. 86, код ЄДРПОУ 38168135) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) 40600 (сорок тисяч шістсот) грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 10202 (десять тисяч двісті дві) грн. 38 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 2192 (дві тисячі сто дев'яносто дві) грн. 40 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом, 2680 (дві тисячі шістсот вісімдесят) грн. 67 коп. пені та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "25" квітня 2014 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.