Рішення

від 10.06.2014 по справі 914/1419/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2014 р. Справа № 914/1419/14

За позовом: ДП "Делятинський лісгосп», смт. Делятин, Івано-Франківська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Імідж ЛВ», м. Пустомити

про стягнення 18730, 00 грн.

Суддя Н.Мороз

При секретарі Н.Кривці

Представники:

Від позивача: Лейбюк Х.І.

Від відповідача: н/з

Суть спору:

Позовну заяву подано державним підприємством "Делятинський лісгосп», смт. Делятин Івано-Франківська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Імідж ЛВ», м. Пустомити про стягнення 18730, 00 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду від 18.04.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 20.05.2014р.

Для об»єктивного та всестороннього вирішення спору, розгляд справи відкладався ухвалою суду.

В судове засідання 10.06.2014р. представник позивача з"явився, дав пояснення по суті спору, позов просить задоволити з підстав, викладених у позовній заяві. Вимоги ухвал суду виконав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвал суду від 18.04.2014р. та 20.05.2014р. не виконав. Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач- ТзОВ «Буд-Імідж ЛВ» значиться за адресою, вказаною у позовній заяві. Враховуючи наведене, суд вважає за доцільне розглянути справу без участі відповідача та за відсутності його відзиву на позов, в порядку ст.75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов"язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Однією з підстав виникнення зобов"язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

31.10.2011р. між державним підприємством "Делятинський лісгосп» (позивач, за договором - продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Буд-Імідж ЛВ» (відповідач, за договором - покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів №259.

У відповідності до укладеного договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар у строк та в порядку, встановленому договором (п.1.1).

Загальна вартість товарів, що поставляються, становить 70000 грн., в т.ч. ПДВ. (п.3.2).

Згідно п.3.3 договору, оплата здійснюється шляхом перерахування на поточний рахунок продавця у термін 1 місяць з моменту підписання накладних.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання державним підприємством «Делятинський лісгосп» зобов'язань за договором, що зокрема вбачається з видаткової накладної №РН-0001 від 31.10.2011р. та довіреності на отримання товару №30 від 31.10.2011р. (в матеріалах справи).

Покупець оплату за договором здійснив частково, на загальну суму 55000 грн., що підтверджується банківськими виписками про оплату від 28.02.2014р. та 10.04.2014р., внаслідок чого в останнього виникла заборгованість у розмірі 15000, 00 грн. Доказів зворотнього суду не надано.

Стаття 216 ГК України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором. При цьому, у відповідності до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

На підставі наведеного, позивачем, згідно п.5.2 договору, нараховано відповідачу пеню, що у відповідності до поданого розрахунку становить 3730,00 грн. Такий розрахунок здійснено позивачем за період з 01.12.2011р. по 09.04.2012р. В силу ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Враховуючи відсутність заяви відповідача в порядку ст.267 ЦК України, суд не вбачає підстав для застосування позовної давності щодо пені.

З метою врегулювання спору в добровільному порядку, позивачем 27.01.2014р. надіслано на адресу відповідачу претензію №60 з вимогою погасити заборгованість, яка залишена без відповіді і задоволення.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, а відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст. 11, 258, 267, 509, 526, 530 ЦК України, ст.ст.193, 216, 218 ГК України, ст.ст. 4 3 , 32, 33, 38, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд- Імідж ЛВ», Львівська область, м. Пустомити, вул.Глинська,38 (код ЄДРПОУ 36874616) на користь Державного підприємства «Делятинський лісгосп», Івано-Франківська область, Надвірнянський р-н., смт. Делятин, вул.16 Липня,11 (код ЄДРПОУ 22189570) - 15000, 00 грн. основного боргу, 3730,00 грн. пені, 1827,00 грн. - судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 13.06.2014р.

Суддя Мороз Н.В.