Рішення

від 19.05.2014 по справі 905/462/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.05.2014 Справа № 905/462/14

Господарський суд Донецької області у колегіальному складі:

головуючого судді Бокової Ю.В., судді Левшиної Г.В., судді Уханьової О.О.

при секретарі судового засідання Д'яковій Ю.Ю.

розглянувши матеріали справи за позовом: 1. Міністерства внутрішніх справ України, м. Київ,

2. Донецького міського управління головного управління внутрішніх справ України в Донецької області, м. Донецьк

до відповідача: Донецької міської ради, м. Донецьк

про визнання права власності.

за участю представників сторін:

від позивача 1: Какоркіна З.М. - за довір. від 03.03.2014 р. № 56/2014

від позивача 2: Янковський А.В. - за довір. від 01.10.2013 р. № 11/7-3937/пд

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Міністерство внутрішніх справ України (далі - позивач 1) та Донецьке міське управління головного управління міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - позивач 2) звернулись до господарського суду Донецької області з позовом до Донецької міської ради (далі - відповідач) про визнання права власності за державою в особі позивача 1 з правом оперативного управління за позивачем 2.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що позивач 2 є єдиним балансоутримувачем, відкрито і безперервно володіє спірним нерухомим майном більше десяти років, несе витрати з його обслуговування та утримання, у зв'язку із чим просять визнати право власності на вищезазначене нерухоме майно за набувальною давністю за позивачем 1 з правом оперативного управління за позивачем 2.

Відповідач жодного разу у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином відповідними ухвалами суду, які направлялися за його місцезнаходженням.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши у судовому засіданні представників позивача 1-2, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з п.1 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 №383/2011, МВС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МВС України виконує у межах повноважень функції з управління об'єктами державної власності, що належить до сфери його управління.

Відповідно до п.1 Положення позивача 2, затвердженого наказом ГУМВС України в Донецькій області від 16.10.2007 №1156, позивач 2 є органом Міністерства внутрішніх справ України і підпорядковується ГУМВС України в Донецькій області, утримується, реорганізується та ліквідується Міністерством внутрішніх справ України та у межах своєї компетенції здійснює повноваження і функції у сфері боротьби зі злочинністю, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки.

Відповідно до рішення Пролетарської районної в м. Донецьку ради від 13.06.2012 р. № 182 про присвоєння поштової адреси адміністративній будівлі по вул. Камишинській, 21 було вирішено присвоїти адміністративній будівлі, що знаходиться в користуванні Пролетарського РВ ДГУ України в Донецькій області, наступну поштову адресу: вул. Камишинська, 21, м. Донецьк - 41.

На балансі позивача 2 більше ніж десять років перебуває нерухоме майно - адміністративна будівля, яка розташована за адресою: вул. Камишинська, 21, Пролетарський район м. Донецька та використовується як Пролетарський районний відділ міліції.

29.03.1999 між орендним підприємством "Донецькміськтепломережа" (далі - постачальник) та позивачем 2 був укладений договір № 531 на відпуск теплової енергії, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався подавати теплоносій для об'єктів Пролетарського ВВС по вул Камишинській, 21.

19.02.2002 між енергозберігаючою організацією орендного підприємства "Донецькміськтепломережа" (далі - постачальник) та позивачем 2 був укладений договір №531 на постачання теплової енергії, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався постачати позивачу 2 теплову енергію для приміщень Донецького міського управління міліції.

Довідкою від 16.05.2014 р. № 40/2784 ПАТ «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» повідомило про існування договірних відносин щодо постачання електричної енергії з 14.14.2000 р. по теперішній час. В підтвердження зазначеного надало договір на користування електричною енергією від 14.04.2000 р. та від 18.11.2005 р., який регулює договірні відносини з постачання електричної енергії на теперішній час.

01.05.2009 між Державним комунальним підприємством "Донецькміськводоканал" (далі - водоканал) та позивачем 2 був укладений договір №91131 на водопостачання та приймання господарсько-побутових стоків, відповідно до умов якого водоканал зобов'язався відпускати Пролетарському РВ ДМУ МВС питну воду та приймати від нього господарсько-побутові стоки, які поступають в каналізаційні мережі.

Згідно листа Донецької міської ради № 01/13-1553 від 13.03.2006 позивачу 2 було дозволено підготовку матеріалів з розробки проекту землеустрою для відводу земельної ділянки під існуючий об'єкт: за адресою: вул. Камишинська, 21, Пролетарський район

м. Донецька.

Згідно висновку про технічний стан адміністративної будівлі та будівлі гаражу, розташованих за адресою: вул. Камишинська, 21, Пролетарський район м. Донецька, від 12.12.2012, виконаного інститутом "Донецький Промбундіпроект", технічний стан будівель в цілому задовільний, допускається для подальшої експлуатації будівлі.

Нерухоме майно за адресою по вул. Камишинська, 21, Пролетарського району

м. Донецька було в подальшому було проінвентаризовано та за даними Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Донецька" складається з: адміністративної будівлі, літ. А-2, загальною площею 3858 кв.м., будівель гаражних боксів літ. Б-1, загальною площею 247,86 м.кв. Загальна площа нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Камишинська, 21, Пролетарський район м. Донецька складає 4105,86 м.кв., про що свідчать технічні паспорти.

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.03.2014, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості щодо права власності, інших речових прав, іпотеки та обтяжень на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Камишинська, 21, відсутні

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 317 ЦК України встановлює, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження майном.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно із ч.4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю, зокрема, на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Відповідно до ч.3 ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідно до ч.5 ст.22 Господарського кодексу України (далі - ГК України), держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Статтею 137 ГК України передбачено, що правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, зокрема, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган.

Враховуючи що позивачі добросовісно заволоділи чужим нерухомим майном, продовжують відкрито, безперервно володіти цим майном протягом більш ніж десять років, а також несуть витрати з його обслуговування та утримання, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивачів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача в порядку, що передбачений ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. ст. 16, 317, 320, 328, 331, 376, 392 ЦК України, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Міністерства внутрішніх справ України та Донецького міського управління головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області до Донецької міської ради про визнання права власності - задовольнити.

Визнати право власності на комплекс нерухомого майна - нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Донецьк, вул. Камишинська, 21, за державою в особі Міністерства внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684) з правом оперативного управління Донецьким міським управлінням головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 08671426), а саме на: адміністративну будівлю, літ. А-2, загальною площею 3858 кв.м., будівлі гаражних боксів літ. Б-1, загальною площею 247,86 кв.м.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 26.05.2014 р.

Головуючий суддя Ю.В. Бокова

Суддя О.О. Уханьова

Суддя Г.В. Левшина