Ухвала

від 26.05.2014 по справі 2а/0570/861/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2014 року м. Київ К/9991/29987/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.03.2011 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011 р.

у справі № 2а/0570/861/11

за позовом Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

до Управління державної реєстрації Донецької міської ради

та Державного реєстратора відділу реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності державної адміністрації Солом'янського району м. Київ - Малай Людмили Йосипівни,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітіком»,

про визнання дій протиправними, визнання неправомірним запису,

ВСТАНОВИВ :

Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Управління державної реєстрації Донецької міської ради та Державного реєстратора відділу реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності державної адміністрації Солом'янського району м. Київ - Малай Людмили Йосипівни (далі - відповідачі) про визнання дій протиправними, визнання неправомірним запису.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.03.2011 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідачі на адресу суду касаційної інстанції надіслали письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бітіком» зареєстроване як юридична особа Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією 22.08.2007 р. та включене до ЄДРПОУ за номером 35378191, місцезнаходження: 03058, м. Київ, вул. Тетяни Яблонської, 4/69.

07.09.2009 р. вказаним товариством було подано реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи та реєстраційну карту на внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, зокрема, це зміни місцезнаходження юридичної особи. На підставі поданих документів державним реєстратором Малай Л.Й. здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу стосовно місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітіком» за адресою: 83086, м. Донецьк, пр. Павших Комунарів, буд. 7.

Відповідно до листа від 15.09.2009 р. № 1824/07 Солом'янська районна у м. Києві державна адміністрація надіслала до виконавчого комітету Донецької міської ради реєстраційну справу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітіком» на підставі державної реєстрації змін до установчих документів у звязку зі зміною місцезнаходження юридичної особи.

З 22.09.2009 р. реєстраційна справа підприємства взята на облік виконавчим комітетом Донецької міської ради.

З акту виходу за юридичною адресою товариства з метою здійснення позапланової документальної перевірки Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 16.08.2010 р. №857/23-2/35378191 вбачається, що по факту виходу за юридичною адресою 83086, м. Донецьк, пр. Павших Комунарів, буд. 7 встановлено, що підприємство за даною адресою не знаходиться.

Факт незнаходження вказаного підприємства за адресою: 83086, м. Донецьк, пр.Павших Комунарів, буд. 7 став підставою для звернення податкової інспекції із даним позовом до суду, в якому позивач просив суд визнати неправомірним запис в Єдиному державному реєстрі стосовно місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітіком», зобов'язати управління державної реєстрації Донецької міської ради скасувати реєстраційні дії від 07.09.2009 р. щодо змін до відомостей про юридичну особу, зобов'язати внести до Єдиного державного реєстру запис про місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітіком», зобов'язати управління державної реєстрації Донецької міської ради повернути реєстраційну справу товариства до державного реєстратора.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як випливає з вимог частини другої ст. 19 Конституції України, суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається. У зв'язку з цим визначений законом предмет позову, з яким суб'єкт владних повноважень може звернутися до суду при здійсненні ним владних управлінських функцій, не підлягає розширеному тлумаченню.

Конкретний державний орган, який уповноважений на подання позову, зокрема, і про визнання неправомірним запису в Єдиному державному реєстрі, зобов'язання управління державної реєстрації скасувати реєстраційні дії щодо змін до відомостей про юридичну особу, внести до Єдиного державного реєстру запис, повернути реєстраційну справу, повинен визначатися з урахуванням компетенції такого державного органу. Звернення суб'єкта владних повноважень із позовом у передбачених законом випадках мають бути обумовлені необхідністю виконання покладених на них завдань та функцій, а використовувати свої повноваження державні органи можуть лише з метою, з якою це повноваження надано.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України «Про державну податкову службу в Україні», який був чинний на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно ст. 2 вказаного Закону Завданнями органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Аналіз наведеного свідчить на користь висновку про те, що компетенція органів державної податкової служби поширюється на відносини у сфері оподаткування.

Отже, здійснення податковими органами повноважень, передбачених нормами Закону України «Про державну податкову службу в Україні», повинно бути зумовлено виконаннями цими органами функцій щодо податкового контролю.

Таким чином, і звернення податкового органу із позовом на підставі Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» повинно бути спрямоване на запобігання та припинення податкових правопорушень, які пов'язані із неналежними визначенням та сплатою грошових зобов'язань платником податків або невиконанням ним інших податкових обов'язків.

При цьому, суд звертає особливу увагу на те, що ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено можливості впливу органів державної податкової служби на формування даних Єдиного державного реєстру в разі відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням.

Так, відповідно до ч. 12 ст. 19 названого Закону, у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки. У свою чергу, згідно з частиною 14 статті 19 цього ж Закону, у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Таким чином, податковий орган у відповідних випадках має передбачені законом повноваження реагувати на недотримання платником податків вимог щодо підтвердження свого місцезнаходження і застосовувати відповідні негативні наслідки до правопорушника.

Проте, податковий орган жодним чином не наділений правом на звернення до суду із позов до державного реєстратора про визнання неправомірним запису в Єдиному державному реєстрі, зобов'язання управління державної реєстрації скасувати реєстраційні дії щодо змін до відомостей про юридичну особу, внести до Єдиного державного реєстру запис, повернути реєстраційну справу.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність заявлених позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.03.2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011 р. у справі №2а/0570/861/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.