Рішення

від 10.06.2014 по справі 910/6815/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6815/14 10.06.14

За позовом Київського благодійного фонду охорони здоров'я дітей "Сонечко"

до Благодійної організації "Благодійний фонд ветеранів війни

(учасників війни, бойових дій та інвалідів війни) "Ветеран"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Чеботарьов В.П. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 10 червня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

14 квітня 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Київського благодійного фонду охорони здоров'я дітей "Сонечко" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 3 від 25 лютого 2014 року в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Благодійної організації "Благодійний фонд ветеранів війни (учасників війни, бойових дій та інвалідів війни) "Ветеран" (відповідач) заборгованості за договором про взаємодопомогу № 20 від 12.11.2012 року та за договором позики б/н від 13.11.2012 року в сумі 20 810,76 грн. з них основного боргу 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень), індексу інфляції - 140,00 грн. (сто сорок гривень) та 3% річних - 670,76 грн. (шістсот сімдесят гривень 76 копійок).

В п. 3.11. постанови від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Пленум Вищого господарського суду України надав господарським судам України роз'яснення про те, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Так, під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, 14.05.2014р. через канцелярію подав до суду лист б/н б/д «Пояснення позивача» в якому Київський благодійний фонд охорони здоров'я дітей "Сонечко" звертає увагу суду на обставини існування у Благодійної організації "Благодійний фонд ветеранів війни (учасників війни, бойових дій та інвалідів війни) "Ветеран" заборгованості за договором позики б/н від 13.11.2012 року в сумі 20 932,33 грн. з них основного боргу 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень), індексу інфляції - 260,00 грн. (двісті шістдесят гривень) та 3% річних - 672,33 грн. (шістсот сімдесят дві гривні 33 копійки), що, по суті, виходячи зі змісту відповідного листа, а також положень раніше поданої позовної заяви № 3 від 25 лютого 2014 року та конкретних обставин справи № 910/6815/14, розцінюється судом як збільшення розміру позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми заборгованості за договором позики б/н від 13.11.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Позичальник, взятих на себе зобов'язань договором позики б/н від 13.11.2012 року належним чином не виконав, зокрема, у визначений відповідним договором строк не повернув надані йому позивачем, як Позикодавцем, грошові кошти, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2014 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/6815/14, розгляд справи призначено на 15.05.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача було відкладено до 10.06.2014 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2012 року між позивачем та відповідачем (разом - сторони) було укладено договір про взаємодопомогу № 20 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір-1), згідно умов р. 1. якого відповідні організації домовилися про взаємовигідне співробітництво з метою підвищення добробуту, поліпшення соціальної захищеності, підвищення життєвого рівня, захисту і реалізації цивільних, політичних, економічних, соціальних, культурних прав і свобод, розвитку суспільної активності громадян, для чого, в тому числі, сприяти один одному в плануванні, проведенні практичних заходів і узагальнення досвіду реалізації конкретних проектів, зв'язаних з матеріальної, соціальної, культурної і медичної реабілітації всіх верств населення; надавати всебічну допомогу в розвитку мережі філій, представництв і інших підрозділів.

13 листопада 2012 року між сторонами укладено договір позики б/н (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір-2, разом - Договори), відповідно умов якого Позикодавець передає Позичальнику грошові кошти в сумі 20 000,00 грн. строком на 2 місяців, а Позичальник зобов'язується повернути позику в сумі 20 000,00 грн. по закінченню дії строку договору з виплатою відсотків.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору-2 Позикодавець надав Позичальнику грошові кошти в сумі 20 000,00 грн., однак останній грошових коштів у визначений Договором-2 строк не повернув, внаслідок чого у відповідача, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість за Договором-2 в розмірі 20 000,00 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за невиконання умов Договору-2 щодо повернення грошових кошті/позики в сумі 20 000,00 грн.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням поданих уточнень згідно листа б/н б/д «Пояснення позивача», підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Як вже було встановлено судом, 13 листопада 2012 року між сторонами укладено договір позики б/н згідно умов якого Позикодавець передає Позичальнику грошові кошти в сумі 20 000,00 грн. строком на 2 місяців, а Позичальник зобов'язується повернути позику в сумі 20 000,00 грн. по закінченню дії строку договору з виплатою відсотків.

Строк дії Договору-2 - 14 січня 2013 року.

З матеріалів справи слідує, що в листопаді 2012 року Позикодавець перерахував на користь Позичальника 20 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 44 від 15.11.2012р. та, відповідно, становить суму позики за Договором-2 (копія платіжного документу в справі).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими

ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З урахуванням того, що у відповідності до умов Договору-2 Позикодавець передає Позичальнику грошові кошти в сумі 20 000,00 грн. строком на 2 місяців, а Позичальник зобов'язується повернути позику по закінченню дії строку договору, а строк дії Договору-2 визначено сторонами по 14.01.2013р., Позичальник зобов'язується повернути позику в сумі 20 000,00 грн. до 14.01.2013р.

Доказів повернення Позичальником Позикодавцю суми позики по закінченню дії строку Договору-2 до суду не надано.

З матеріалів справи випливає, що позивач, внаслідок неповернення відповідачем суми позики, в листопаді 2013 року звернувся до Позичальника з претензією № б/н від 13.11.2013р. в якій зауважив на обставинах повернення 20 000,00 грн. та сплатити 3% річних (копія вимоги в справі). Факт надсилання позивачем 15.11.2013р. вказаної вимоги підтверджується фіскальним чеком про оплату відправки поштової кореспонденції № 2778 (копія чеку в справі). Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що Позичальник не здійснив повернення Позикодавцю наданих останнім за Договором-2 коштів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, з урахуванням того, що строк повернення позики за Договором-2 настав, а грошові кошти Позичальником Позикодавцю не повернуті, обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором-2 в розмірі 20 000,00 грн. (сума наданої та неповерненої позики).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по Договору-2 щодо повернення суми позики, в межах заявленого періоду нарахування стягненню з Позичальника, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, на користь Позикодавця підлягає 672,33 грн. 3% річних та 260,00 грн. втрат від інфляції.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги, з урахуванням поданих уточнень згідно листа б/н б/д «Пояснення позивача», є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Благодійної організації "Благодійний фонд ветеранів війни (учасників війни, бойових дій та інвалідів війни) "Ветеран" (ідентифікаційний код 24923100, адреса: 04213, м. Київ, вул. Північна, буд. 54-Г, р/р 26006002623001 в КАТ «Креді Агріколь Банк» в м. Києві, МФО 300614), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Київського благодійного фонду охорони здоров'я дітей "Сонечко" (ідентифікаційний код 25745439, адреса: 04073, м. Київ, вул. Копилівська, буд. 1/7, р/р 26006016683201 в Банк Філія «ЦРУ» AT «Банк «Фінанси і кредит» м. Києва, МФО 300937), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень), індексу інфляції - 260,00 грн. (двісті шістдесят гривень), 3% річних - 672,33 грн. (шістсот сімдесят дві гривні 33 копійки) та судові витрати - 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень). Видати наказ.

Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/6815/14.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 16.06.2014р.

Суддя О.В. Котков