Рішення

від 02.06.2014 по справі 910/6205/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6205/14 02.06.14

За позовомПублічного акціонерного товариства «Агрокомбінат «Слобожанський» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросталькомплект» Простягнення 140 403,18 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Зюба А.М. - дов. № б/н від 20.12.2013 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Агрокомбінат «Слобожанський» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросталькомплект» про стягнення 112 810, 87 грн. суми попередньої оплати, 21 310, 45 грн. неустойки згідно п. 7.3 договору, 4 589,70 грн. 3 % річних та 1692,16 грн. інфляційних нарахувань, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 1279 від 13.07.2012 року.

Ухвалою суду від 28.04.2014 року було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 12.05.2014 року.

У судовому засіданні 12.05.2014 року представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 12.05.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд справи до 02.06.2014 р.

Представник позивача у судовому засіданні 02.06.2014 р. подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також надав усні пояснення по суті спору відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 02.06.2014 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.06.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євросталькомплект» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Агрокомбінат «Слобожанський» (покупець) 13 липня 2013 року було укладено договір поставки № 1279, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному договорі, металопрокат (далі - товар), сортамент, кількість ціна якого вказані у рахунках та/або в додатках до даного договору, які є його невід'ємними частинами.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Умовами п. 3.1 договору передбачено, що ціна на товар встановлюється за домовленістю сторін між постачальником та покупцем з урахуванням ПДВ і вказується в рахунках-фактурах. З моменту прийняття та поплати покупцем рахунку фактури, партія товару вважається узгодженою між сторонами.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що оплата всієї вартості товару, вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100% передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення рахунку або на інших умовах визначених у додатках до даного договору поставки. Оплата свідчить про згоду покупця із характеристиками товару, вказаними постачальником у рахунку-фактурі. Допускається передача рахунку-фактури факсимільним зв'язком.

Пунктом 3.6 договору встановлено, що датою оплати вартості товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п. 4.2 договору, строк поставки товару - протягом 10 (десяти) робочих днів після 100 % передоплати. Інші строки поставки та умови оплати окремих партій товару узгоджуються сторонами ум додатка до даного договору.

Відповідно до пункту 4.3 договору право власності на товар, а також усі пов'язані з ним ризики переходять від постачальника до покупця з моменту передачі товару покупцю.

Згідно з пунктом 7.3 договору у випадку порушення постачальником строків постачання товару, останній на вимогу покупця сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від вартості товару, який не поставлено вчасно, за кожний день прострочення.

Згідно з пунктом 7.4 договору у разі необґрунтованої відмови покупця від прийняття поставленої партії товару та/або відмови від належного оформлення приймання товару, він зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 5% від вартості зазначеної партії товару та оформити приймання товару належним чином.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2013 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов договору, на підставі рахунків-фактур № ЄС-0005493 від 06.11.2012 р. на суму 71 094, 60 грн. та № ЄС-0005523 від 07.11.2012 р. на суму 41 716,27 грн. позивач здійснив попередню оплату в розмірі 112 810,87 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 726 від 08.11.2012 р та № 768 від 13.11.2012 р. на суму 41 716,27 грн. В свою чергу, відповідач свої зобов'язання з поставки товару у строки встановлені в договорі (10 днів з моменту здійснення попередньої оплати) не виконав.

28.01.2014 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію в якому вимагалося поставити обладнання передбачене умовами договору, а у випадку неможливості поставки обладнання вимагалося повернення суми попередньої оплати.

У зв'язку з тим, що відповідачем не було поставлено товар згідно договору № 1279 від 12.07.2012 р. та повернуті грошові кошти сплачені покупцем відповідно до рахунків-фактур № ЄС-0005493 від 06.11.2012 р. на суму 71 094, 60 грн. та № ЄС-0005523 від 07.11.2012 р. на суму 41 716,27 грн., позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 112 810, 87 грн. суми попередньої оплати, 21 310, 45 грн. неустойки згідно п. 7.3 договору, 4 589,70 грн. 3 % річних та 1692,16 грн. інфляційних нарахувань, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 1279 від 13.07.2012 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Згідно з п. 4.2 договору, строк поставки товару - протягом 10 (десяти) робочих днів після 100 % передоплати. Інші строки поставки та умови оплати окремих партій товару узгоджуються сторонами ум додатка до даного договору.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за поставку обладнання згідно договору № 1279 від 13.07.2012 р. перерахував на рахунок відповідача 112 810,87 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 726 від 08.11.2012 р та № 768 від 13.11.2012 р. на суму 41 716,27 грн. В свою чергу, відповідач свої зобов'язання з поставки товару не виконав, грошові кошти у розмірі 112 810,87 грн. не повернув, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми попередньої оплати нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю у розмірі 112 810,87 грн.

У зв'язку з простроченням відповідачем здійсненням поставки товару передбаченого умовами договору, позивач просить стягнути з відповідача договірну неустойку передбачену п. 7.3 договору у розмірі 21 310, 70 грн. за період прострочення з 24.11.2012 р. по 02.07.2014 р.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язань.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.3 вищезазначеного договору, у випадку порушення постачальником строків постачання товару, останній на вимогу покупця сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від вартості товару, який не поставлено вчасно, за кожний день прострочення.

Право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладанні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань (зазначена правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2010 р. № 14/80-09-2056).

Згідно з ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто сторони у договорі можуть визначити початок нарахування пені інакше, ніж від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але в межах одного року від цього дня.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання свого обов'язку по поставці товару за договором № 1279 від 13.07.2012 р., адже всупереч п. 4.2 наведеного договору у визначений 10 денний строк не було здійснено поставку товару, тобто відповідачем допущено прострочення виконання свого зобов'язання, що є підставами для застосування до відповідача господарських санкцій, обумовлених договором, та відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання.

У зв'язку з тим, що відповідач допустив прострочення поставки товару, господарський суд перевірив розрахунок договірної неустойки враховуючи, що прострочення виконання зобов'язання з повернення суми попередньої оплати по рахунку-фактурі № ЄС-0005523 від 07.11.20132 р. розпочалося з 24.11.2012 р. та обмеживши її нарахування шестимісячним строком , прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення неустойки підлягають задоволенню частково у розмірі 8 832,98 грн.

Публічне акціонерне товариство «Агрокомбінат «Слобожанський» просить суд також стягнути з відповідача 4 589,70 грн. три відсотки річних та 1 962,16 інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань з урахуванням того, що прострочення відповідача з повернення суми попередньої оплати по рахунку-фактурі № ЄС-0005523 від 07.11.20132 р. розпочалося з 24.11.2012 р., господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % підлягають задоволенню частково у розмірі 4 576,00 грн., а в частині стягнення інфляційних нарахувань повністю у розмірі 1 692,16 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросталькомплект» (місцезнаходження : 02232, м. Київ, вул. Радунська, буд. 3, код ЄДРПОУ 37880641) на користь Публічного акціонерного товариства «Агрокомбінат «Слобожанський» (місцезнаходження: 63544 Харківська обл., Чугуївський р-н., смт. Чкаловське, вул. Леніна, б. 1, код ЄДРПОУ 00858148) 112 810 (сто дванадцять тисяч вісімсот десять) грн. 87 коп. основного боргу, 8 832 (вісім тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 98 коп. договірної неустойки, 4 576 (чотири тисячі п'ятсот сімдесят шість) грн. 00 коп. три відсотки річних, 1 692 (одна тисяча шістсот дев'яносто дві) грн. 16 коп. інфляційних нарахувань та 2 286 (дві тисячі двісті вісімдесят шість) грн. 43 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

06.06.2014 р.

Суддя Спичак О.М.