Рішення

від 03.06.2014 по справі 911/1867/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2014 р. Справа № 911/1867/14

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства „Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень „Укррефтранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Алавер-буд" про стягнення боргу,

за участю представників:

позивача : Сайчишин А.І. (дов. № 7/50 від 16.01.2014);

відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Державного підприємства „Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень „Укррефтранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Алавер-буд" про стягнення боргу.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 4/14 НП ЦВРЕФЮ-У на послуги, пов'язані з організацією харчування учнів загальноосвітніх навчальних закладів від 15.01.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.05.2014 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 03.06.2014.

В судовому засіданні 03.06.2014 суд заслухав пояснення представника позивача, він підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 03.06.2014 суд, після виходу з нарадчої кімнати в порядку ст. 82-1 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

15.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алавер-буд» (замовник) та Державним підприємством „Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень «Укррефтранс» (виконавець) було укладено договір № 4/14 НП ЦВРЕФЮ-У на послуги, пов'язані з організацією харчування учнів загальноосвітніх навчальних закладів, відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.3. якого виконавець зобов'язується надавати послуги пов'язані з організацією харчування учнів ЗОШ І-ІІІ ст. № 12 м. Фастова на умовах визначених цим договором. До переліку послуг, що надаються виконавцем, входить виділення частини приміщення виробничої їдальні для харчування школярів, для зберігання продуктів замовника, прибирання посуду з столів та його миття, утримання приміщень виробничої їдальні в належному санітарному та безпечному стані, проведення їх поточного ремонту, виділення обладнання, інвентарю та всі інші послуги, пов'язані з організацією харчування. Замовник зобов'язується оплатити виконавцю зазначені послуги.

Замовник зобов'язується відшкодувати виконавцю всі витрати, по наданих послугах, пов'язаних з організацією харчування дітей ЗОШ І-ІІІ ст. № 12 на протязі трьох днів з моменту отримання акту наданих послуг. Витрати на оплату послуг передбачені кошторисом, який є невід'ємною частиною договору, з розрахунку на одну дитину в день, включаються в акт виконаних робіт і відшкодовуються замовником (п. 3.8. договору).

Додатковою угодою № 1 від 03.03.2014 до договору № 4/14 НП ЦВРЕФЮ-У від 15.01.2014 сторони погодили, що загальна сума договору складає орієнтовно: 22280,00 грн, що буде уточнюватись актами наданих послуг, відповідно до кошторису.

Додатковою угодою № 2 від 31.03.2014 до договору № 4/14 НП ЦВРЕФЮ-У від 15.01.2014 сторони встановили строк дії договору з 14.01.2014 по 31.05.2014.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідно до акту виконаних робіт № 1 за січень 2014 року та акту виконаних робіт № 2 за лютий 2014 року було надано відповідачу послуг на загальну суму 21009,38 грн. На підставі вказаних актів відповідачу було виставлено рахунки № 40 від 31.01.2014 та № 57 від 28.02.2014 відповідно (копії вказаних актів, погоджених сторонами, містяться в матеріалах справи). Відповідачем не надавалось суду будь-яких зауважень щодо якості або строків наданих послуг, а відтак суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторонами було складено та підписано акт звірки розрахунків від 17.03.2014 відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 28.02.2014 складала 21009,38 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією № ЦВРЕФ7/825 від 18.03.2014 в якій просив погасити існуючу заборгованість (копія претензії та доказів її надсилання містяться в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач сплатив надані послуги лише частково у сумі 274,68 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 303 від 03.04.2014 та довідкою № 53/13/768 від 30.05.2014, наданою Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (вказані документи містяться в матеріалах справи).

Так, суд встановив, що на момент розгляду справи в суді сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 20734,70 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд зазначає, що в ухвалі про порушення провадження у справі відповідачу пропонувалось надати відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням його доводів, проте відповідач не надав суду ані відзиву, ані доказів сплати боргу.

Відтак, суд вважає вимогу про стягнення з відповідача суми боргу - 20734,70 грн обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами, відповідачем належним чином не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Водночас, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції у сумі 22201,23 грн, тобто 1466,53 грн (22201,23 грн - 20734,70 грн) втрат від інфляції, 632,63 грн пені, 127,08 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.2. договору за порушення термінів оплати замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції, наданий позивачем, суд встановив, що він є арифметично невірним. Склавши власний розрахунок, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення втрат від інфляції підлягає задоволенню частково у сумі 1198,20 грн.

Щодо розрахунку пені та 3% річних суд зазначає наступне. За розрахунком суду, розмір пені та 3% річних є більшим ніж заявлено позивачем, проте, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. З аналізу даної норми вбачається, що господарський суд не має права з власної ініціативи виходити за межі заявлених позовних вимог. Відтак, вимога про стягнення пені та 3% річних підлягає задоволенню повністю у сумі 632,63 грн пені та 127,08 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алавер-буд» (код ЄДРПОУ 36261318) на користь Державного підприємства «Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень «Укррефтранс» (код ЄДРПОУ 24210297) 20734,70 грн боргу, 1198,20 грн втрат від інфляції, 632,63 грн пені, 127,08 грн 3% річних, а також 1827,00 грн судового збору.

3. В решті заявлених позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Повний текст рішення складено 09.06.2014

Суддя А.Ф. Черногуз