Постанова

від 05.06.2014 по справі 810/6821/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/6821/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О. Є.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

представника позивача Бороди А. В., представника відповідача Назарук О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області ГУ Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 р. у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Домінанта-Славутич" до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ПП «Домінанта-Славутич» звернулося до суду з позовними вимогами до ДПІ у м.Славутичі ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000042200 від 15.09.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 118024,18 грн., з яких 94419,34 грн. - за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 23604,84 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 р. позовні вимоги задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000042200 від 15.09.2013 р.

В частини визнання скасованого податкового повідомлення-рішення №0000042200 від 15.09.2013 р. протиправним у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, однак, оскаржувану постанову суду - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог з одночасним виходом за межі апеляційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, в серпні 2013 р. податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку за період з 01.08.2013 р. по 01.08.2013 р., за наслідками якої складено акт та винесено оскаржуване рішення, у зв'язку з порушенням п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 ПК України, що виявилося у завищенні податкового кредиту на загальну суму 94419,34 грн. сформованим по взаємовідносинам з шістьома контрагентами: ТОВ «ДМС Голд», ТОВ «Магреб Україна», ТОВ «Білдінг Груп Плюс», ПП «Нива Плюс», ТОВ «Будрост» та ТОВ «Автобезпека».

В матеріалах судової справи наявні:

- договір оренди приміщення від 01.04.2012 р., згідно умов якого ПП «Домінанта-Славутич» було одержано у тимчасове платне користування нежиле приміщення для здійснення господарської діяльності; акт приймання-передачі вказаного приміщення у користування №1 від 01.04.2012 р.;

- договори поставки з ТОВ «Магреб Україна» №20, 21, 28 від 12.04.2012 р., 03.05.2012 р., 05.06.2012 р. відповідно з додатками до них: рахунками на оплату товару; видатковими та податковими накладними; платіжними дорученнями про перерахування коштів за товар; реєстрами виданих та отриманих податкових накладних; картки по рахунку №631;

- договори про надання послуг, укладені з ТОВ «ДМС Голд» №№33,34,36 від 19.07.2012 р., 06.08.2012 р.; план-графік поливу зелених насаджень; рахунки на оплату наданих послуг; акти здачі - приймання послуг; талони замовника; платіжні доручення про перерахування коштів; податкові накладні; реєстри виданих та отриманих податкових накладних; рух активів по рахунку №631;

- договір № 41 від 12.09.2012 р. з ТОВ «Автобезпека» про надання послуг; рахунок на оплату послуг; податкова накладна; акти здачі-прийняття послуг; реєстр отриманих та виданих податкових накладних; картка по рахунку №631;

- договори поставки № 42 від 13.09.2012 р.; № 46 від 05.11.2012 р.; № 50 від 13.11.2012 р., укладені між ТОВ «Білдінг Груп Плюс» та ПП «Домінанта-Славутич»; видаткові та податкові накладні; платіжні доручення про перерахування коштів; реєстр виданих та отриманих податкових накладних; рух активів по рахунку №631;

- договір про надання послуг № 45 від 01.11.2012 р. з ТОВ «Будрост»; видаткова та податкова накладні; акт про надання послуг; реєстр отриманих та виданих податкових накладних; платіжні доручення про перерахування коштів;

- договір поставки № 47 від 07.11.2012 р. з ПП «Нива Плюс»; видаткова та податкова накладні; платіжні доручення; реєстр виданих та отриманих податкових накладних;

- договори про виконання ремонтно-будівельних робіт з КП «Житлово-комунальний центр»; розрахунок договірної ціни до кожного договору; локальні кошториси; відомості ресурсів до локальних кошторисів; оборотно-сальдові відомості по рахунку позивача № 20.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Як зазначалося вище, до матеріалів справи судом першої інстанції долучено та досліджено первинні документи в обсязі, що є, на думку колегії суддів, достатнім для підтвердження позивачем реальності господарських операцій з контрагентами.

Зважаючи на те, що КП «Житлово-комунальний центр» забезпечує благоустрій міста Славутич, а позивач займається наступними видами діяльності: Код КВЕД 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; Код КВЕД 43.21 Електромонтажні роботи; Код КВЕД 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; Код КВЕД 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; Код КВЕД 43.91 Покрівельні роботи; Код КВЕД 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; Код КВЕД 81.21 Загальне прибирання будинків (основний); Код КВЕД 81.22 Інша діяльність із прибирання будинків і промислових об'єктів; Код КВЕД 81.29 Інші види діяльності із прибирання; Код КВЕД 81.30 Надання ландшафтних послуг; Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, колегія суддів визначальним фактором для правильного вирішення справи вважає відсутність доказів у податкового органу щодо того, що виконані позивачем роботи на користь КП «Житлово-комунальний центр» носили нереальний характер.

Також, в розумінні ст. 71 КАС України податковим органом не було доведено, що дані роботи було виконано на користь позивача третіми особами, відмінними від тих, якими виписані податкові накладні.

З огляду на вищенаведене, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Натомість, відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача в частині визнання оспорюваного ППР протиправним, суд першої інстанції дійшов висновку, що поняття протиправність в аспекті КПК України (редакція 2012 р.) - це соціально шкідливе діяння (дії або бездіяльності) особи, що становить склад правопорушення та здобуває негативне реагування держави у вигляді примусових заходів, однак, такі ознаки у ППР відсутні.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Незважаючи на те, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Внаслідок грубого порушення судом першої інстанції норм процесуального права, позовні вимоги позивача залишені без задоволення неправомірно, оскільки суть протиправності ППР полягає передусім у його існуванні всупереч нормам права, що діють на території України.

Крім того, мотивувальна частина рішення містить доводи суду першої інстанції, що суперечать один одному.

Так суд першої інстанції, вважаючи спірне ППР правомірним і таким, що відповідає діючому законодавству, скасував його у резолютивній частині рішення.

На думку колегії суддів, законодавцем у ст. 162 КАС України покладено засади скасування будь-якого рішення, якщо таке рішення прийняте з порушенням норм права.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

У відповідності до п. п. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

З огляду на дану норму та той факт, що судом першої інстанції було встановлення відсутність з боку позивача заниження грошових зобов'язань перед бюджетом, зобов'язання з боку відповідача надмірно сплатити вказані в ППР суми не відповідає суті процитованих правових норм та винесено всупереч їм, а отже, таке ППР є протиправним.

Крім того, частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції взагалі в резолютивній частині рішення не вирішив питання про стягнення на користь позивача судових витрат, чим порушив ст. 94 КАС України, а тому колегія суддів вважає за необхідне визначити повернення сум судового збору рішенням суду апеляційної інстанції.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення частково не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області ГУ Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 р. у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Домінанта-Славутич" до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати.

В цій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги приватного підприємства "Домінанта-Славутич" задовольнити .

Визнати протиправним податкове повідомлення - рішення форми «Р» Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області ГУ Міндоходів у Київській області № 0000042200 від 15.08.2013 р.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 р. залишити без змін .

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Домінанта-Славутич" (ЄДРПОУ 37563767) судовий збір у розмірі 236, 06 грн. (двісті тридцять шість гривень 06 копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя О. А. Губська (Повний текст постанови виготовлено 10.06.2014 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.