Ухвала

від 11.06.2014 по справі 907/159/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2-а тел.: 61-72-21

УХВАЛА

"11" червня 2014 р. Справа № 907/159/14

За заявою товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „БВ", с. Ільниця Іршавського району

ДО товариства з обмеженою відповідальністю „Лігніт", с. Ільниця Іршавського району (код ЄДРПОУ 00176265)

ПРО визнання банкрутом

Суддя Ремецькі О.Ф.

Представники:

від заявника - Черепаня М.В. представник за довіреністю б/н від 17.07.2013р.

від боржника - Клюца С.О. - представник за довіреністю №6 від 17.02.2014р., Рекуц Е.Ю. - директор

від кредитора - Міхал М.А. - представник за довіреністю від 26.07.2013р.

від кредитора - Попович М.В. - головний державний податковий інспектор з питань юридичної роботи, представник за довіреністю №1157 від 01.08.2013р.

Розпорядник майна - арбітражний керуючий Руденко О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заявник звернувся до Господарського суду Закарпатської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника - товариства з обмеженою відповідальністю „Лігніт", с. Ільниця Іршавського району (код ЄДРПОУ 00176265), оскільки останнє має кредиторську заборгованість у сумі 1445400грн. і неспроможне її погасити.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.03.2014 р. №907/159/14 заяву товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „БВ", с. Ільниця Іршавського району було прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 19.03.2014р., визначеного автоматизованою системою арбітражного керуючого Руденко О.В. зобов'язано подати заяву про участь у справі.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2014 порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Лігніт", с. Ільниця Іршавського району (код ЄДРПОУ 00176265). Визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „БВ" на суму 1445400грн. Введено процедуру розпорядження майном товариства з обмеженою відповідальністю „Лігніт", с. Ільниця Іршавського району (код ЄДРПОУ 00176265). Призначено розпорядником майна товариства з обмеженою відповідальністю „Лігніт" арбітражного керуючого Руденко Ольгу Василівну (свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого НОМЕР_1 від 17.07.2013р.). Визначено дату проведення попереднього судового засідання на 06.05.2014р. Оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Лігніт" (90130, Закарпатська область, Іршавський район, с. Ільниця, вул. Радянська, будинок 75; код ЄДРПОУ 00176265).

У зв'язку з поданими клопотаннями в засіданні суду 06.05.2014р., попереднє засідання було відкладено до 16.05.2014р.

Ухвалою суду від 16.05.2014р. попереднє судове засідання було відкладено на 04.06.2014р. з мотивів, викладених в ній.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Оголошення про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Лігніт", с. Ільниця Іршавського району (код ЄДРПОУ 00176265) було опубліковано на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 19.03.2014 номер публікації 1726.

17.04.2014р. на адресу Господарського суду Закарпатської області надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „БВ", м. Донецьк б/н та б/д (згідно відмітки канцелярії суду отримано 17.04.2014р. за №02.5.1-14/4990/14) про визнання додаткових кредиторських вимог на загальну суму 236572,69грн.

Розпорядником майна боржника та боржником подано господарському суду письмове пояснення по суті поданої до суду заяви, згідно з яким вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „БВ" про визнання кредиторських вимог за рішенням боржника не визнаються в повному обсязі.

Судовим розглядом вимог кредитора встановлено наступне:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія БВ» та товариством з обмеженою відповідальністю «Лінгніт» протягом 2012 - 2013 р.р. укладено ряд договорів про надання поворотної фінансової допомоги.

Загальна сума основної заборгованості 1 410 400,00 грн. та 28 208,00 грн. судових витрат присуджена до стягнення на користь кредитора, відповідно до рішення господарського суду Закарпатської області від 30.09.2013 р. № 907/784/13. Невиконання цього рішення і стало причиною звернення кредитора до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.

Кредитор, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, вважає за необхідне додатково заявити про нарахування 3% річних в сумі 34162,41грн. на суму 1410400грн. основної заборгованості по наданій Боржнику фінансовій допомозі.

Таким чином, кредитор заявляє про додаткові вимоги на суму 34 162,41 грн. - 3% річні, що нараховані на основне зобов'язання 1410400грн. у період з травня 2013 по 18 березня 2014 р. та на суму 28208грн. - судові витрати по справі № 907/784/13.

03.04.2013 року ТОВ «Компанія БВ» перерахувала на рахунок ТОВ «Лігніт» 35 000грн. з призначенням платежу - поворотна фінансова допомога, згідно Договору №10 від 03.04.2013 року. Однак, названий в призначені платежу договір між сторонами не укладався, а відтак кошти були перераховані Боржнику безпідставно та не повернуті ним Кредитору. У зв'язку з неповерненням коштів Кредитором направлено Боржнику вимогу в порядку ст. 530 ЦК України, однак остання ним проігнорована, що змусило Кредитора звернутись до господарського суду

Закарпатської області для захисту своїх прав.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 14.08.2013 р. у справі № 907/766/13 задоволені позовні вимоги кредитора до боржника та присуджено до стягнення з останнього основну суму заборгованості розмірі 35000грн. та 1720,50грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору. Невиконання цього рішення і стало причиною звернення кредитора до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.

Кредитор, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, вважає за необхідне додатково заявити про нарахування 3% річних в сумі 681,78 грн. на суму основної заборгованості по наданій Боржнику фінансовій допомозі.

Таким чином, кредитор заявляє про додаткові вимоги на суму 681,78 грн. - 3% річні, що нараховані на основне зобов'язання 35000грн. у період з 25 липня 2013 по 18 березня 2014 р. та на суму 1720,50грн. - судові витрати по справі № 907/766/13

12 листопада 2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія „БВ" (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Лігніт" (Орендар) було укладено Договір оренди обладнання, згідно з п. 1.2. якого об'єктом оренди є ваги електричні максимальною масою зважування 60т., що об'єднані пультом управління та призначені для зважування вантажних автомобілів з вантажем (модель К42К.8608Т, заводський №33/8357/035 12 (обладнання).

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2., 5.3. Договору оренди вартість використання обладнання, що передається у користування Орендарю, за повний строк оренди становить 120000грн., яка виплачується Орендарем щомісячно рівними частинами в фіксованій сумі платежу 10000грн. Оплата орендної плати здійснюється Орендарем шляхом перерахування належної суми на розрахунковий рахунок Орендодавця. Вказані платежі повинні проводитись Орендарем до 25-го числа кожного календарного місяця.

Пунктом 12.2. строк дії договору встановлено до 13 листопада 2013 року.

На виконання умов Договору оренди від 12.11.2012 року, в день підписання Договору, Орендодавцем передано обладнання, обумовлене п. 1.2. Договору, а саме ваги електричні максимальною масою зважування 60т., що об'єднані пультом управління та призначені для зважування вантажних автомобілів з вантажем, що підтверджується Актом приймання-передачі.

Однак, ТОВ "Лігніт" свої зобов'язання по оплаті орендної плати не виконував, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість.

При цьому кредитором вживались заходи щодо стягнення з Боржника заборгованості по орендній платі. Так, кредитор, в липні 2013 р. звернувся до господарського суду Закарпатської області про стягнення з боржника 90000грн. заборгованості по орендній платі. Рішенням господарського суду Закарпатської області від 19.09.2013р., що залишено без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 р. та Постановою Вищого господарського суду від 04.03.2014 р. по справі № 907/785/13 позов задоволено та стягнуто на користь Кредитора 90000грн. заборгованості по орендній платі та судові витрати в розмірі 1800грн.

Також, враховуючи, що об'єкт оренди після завершення строку дії договору переданий не був, враховуючи приписи ст. 764 ЦК України (якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором), заборгованість по орендній платі у період з листопада 2013 р. по березень 2014 р. становить - 50000грн. (5 міс.* 10000грн. орендної плати (відповідно до п.5.1, 5.2, 5.3 Договору).

Отже, загальна сума заборгованості за Договором оренди від 12.11.2012 р. становить 170000грн. (листопад 2012 по березень 2014 р.).

Таким чином, кредитор заявляє про додаткові вимоги на суму 170000грн. - заборгованість по орендній платі за Договором оренди від 12.11.2012 р., на суму 1800грн. - судові витрати по справі № 907/785/13.

Крім того, кредитором сплачено 6090грн. за звернення до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство та 1218 грн. за подання даної заяву з кредиторськими вимогами.

Відтак, ініціюючий кредитор просить визнати його вимоги до боржника на суму 236 572,69грн . (з яких 170000грн. основної заборгованості за Договором оренди від 12.11.2012 р., 28208грн. - судові витрати по справі № 907/784/13, 1720,50 грн. -судові витрати по справі № 907/766/13, 1800грн. - судові витрати по справі № 907/785/13 та 34844,19грн. - 3 % річних) та 7308, 00 грн. - судові витрати у справі про банкрутство.

Боржник заперечує з приводу даних кредиторських вимог в повному обсязі та у поданому суду письмовому поясненні вказує на те, що укладений ОСОБА_8 договір оренди від 02.11.2012р. був укладений з метою привласнити кошти ТзОВ „Лігніт", передані ТОВ "Компанія „БВ" на придбання електронних вагів. Доказом цього служить той факт, що він був укладений "заднім числом", вже після перерахування коштів за придбання вагів та видачі товариству податкової накладної на їх придбання. Листом від 07.06.2013р. №40 ТзОВ "Лігніт" не тільки повідомляло

про своє небажання продовжувати термін дії договору, але і повідомляло про його

дострокове припинення, що унеможливлює застосування п.10.2 договору оренди. Також просить суд врахувати те, що заявник в своїй заяві зазначає про нарахування 3% річних на основне зобов'язання 1410400грн. у період з травня 2013 по 18 березня 2014 р. на суму 34 162,41грн., основне зобов'язання 35 000,00 грн. у період з 25 липня 2013 р. по 18 березня 2014 р. на суму 681,78 грн.

Проте, відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу та може бути предметом мирової угоди. Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі при спрощеному порядку розгляду справи про банкрутство.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги ініціюючого кредитора підлягають задоволенню з наступних підстав.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

ТОВ „Компанія „БВ" просить визнати кредитором боржника на суму 34162,41 грн. - 3% річні, що нараховані на основне зобов'язання 1410400грн. у період з травня 2013 по 18 березня 2014 р. та на суму 28208грн. - судові витрати по справі №907/784/13. Окрім того, також вважає обґрунтованими вимоги до боржника на суму 681,78 грн. - 3% річні, що нараховані на основне зобов'язання 35000грн. у період з 25 липня 2013 по 18 березня 2014 р. та на суму 1720,50грн. - судові витрати по справі № 907/766/13.

Пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Відтак, твердження боржника щодо правової природи наведених кредитором нарахувань трьох відсотків річних за період прострочення виконання основного зобов'язання не можуть бути взяті судом до уваги та підлягають задоволенню у розмірах та на підставах, що зазначені у заяві кредитора, а саме 34844,19грн. - три відсотки річних, 29928,50грн. витрат по сплаті судового збору у справах №907/784/13 та №907/766/13.

Також ТОВ „Компанія „БВ" заявлено вимогу про визнання його кредитором боржника на суму 170000грн. - заборгованість по орендній платі за Договором оренди від 12.11.2012 р., на суму 1800грн. - судові витрати по справі № 907/785/13, які також підлягають задоволенню з огляду на таке.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 19.09.2013, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2013, позов товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „БВ", с. Ільниця Іршавського району до товариства з обмеженою відповідальністю „Лігніт", с. Ільниця Іршавського району про стягнення 90000грн. заборгованості по орендній платі за договором оренди обладнання від 12.11.2012р. задоволено повністю у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог та недоведеністю фіктивності укладеного між сторонами договору оренди обладнання від 12.11.2012р. Постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2014р. дані судові рішення залишено без змін, а скаргу ТОВ „Лігніт" без задоволення.

Вирішуючи даний спір суди виходили з доведеності заборгованості ТОВ "Лігніт" по орендній платі за договором оренди обладнання від 12.11.2012, яка утворилася в період з грудня 2012р. по серпень 2013р., та недоведеності фіктивності вказаного договору як укладеного не уповноваженою на це особою з боку відповідача, оскільки, по-перше, статут ТОВ "Лігніт" не містить як положень щодо обмеження повноважень директора товариства на підписання угод на суму більш як 10000 грн., так і положень щодо необхідності їх погодження (схвалення) вищим органом товариства. По-друге, листом-повідомленням ТОВ "Лігніт" від 07.06.2013 №40, яким орендар відмовляється від договору оренди ваг електронних (модель К42К8608Т, заводський №33/8357/035) від 12.11.2012 та пропонує позивачу врегулювати питання погашення заборгованості, відповідач підтвердив факти укладення договору оренди від 12.11.2012, одержання від позивача майна за вказаним договором та наявності заборгованості по орендній платі.

Як закріплено нормами ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням: господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В обґрунтування своїх доводів ініціюючий кредитор вказує на те, що 12 листопада 2012р. між ТОВ "Компанія БВ" (орендодавець) та ТОВ "Лігніт" (орендар) було укладено договір оренди обладнання, згідно з п.1.2 якого об'єктом оренди є ваги електричні максимальною масою зважування 60 тон, що об'єднані пультом управління та призначені для зважування вантажних автомобілів з вантажем. Модель К42К.8608Т, заводський №33/8357/035 12 (обладнання).

Відповідно до п.п.5.1,5.2,5.3 договору оренди вартість використання обладнання, що передається у користування орендарю, за повний строк оренди становить 120000,00 грн., яка виплачується орендарем щомісячно рівними частинами в фіксованій сумі платежу 10000 грн. Оплата орендної плати здійснюється орендарем шляхом перерахування належної суми на розрахунковий рахунок орендодавця. Вказані платежі повинні проводитись орендарем до 25-го числа кожного календарного місяця.

На виконання умов договору оренди від 12.11.2012, в день підписання договору (що не спростовано відповідачем), орендодавцем передано обладнання, а саме ваги електричні максимальною масою зважування 60 тон, що об'єднані пультом управління та призначені для зважування вантажних автомобілів з вантажем, модель К42К8608Т, заводський №33/8357/035 12, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі.

Відповідно до частини 2 статті 291 ГК України, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 4 ст.284 ГК України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також передбачені статтею 764 ЦК України та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк , то такий договір припиняється. (Правова позиція викладена у постановах ВСУ від 03.06.2008р. №2-11/9948-2007, від 18.08.2009р. №2/385).

Натомість, орендодавець не звертався до орендаря з вимогою щодо дострокового розірвання договору оренди обладнання, а звернення орендаря до орендодавця про відсутність наміру продовження орендних правовідносин не було вчинено у відповідності до вимог ст. 653, 654 ЦИ України та пункту 10.2 договору оренди.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 5009 ЦК України).

В силу приписів п. 7 ст. 180 ГК України, ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ст.764 ЦК України передбачено, що у разі, якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною 4 ст.284 ГК України унормовано, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, вищенаведене дає підстави стверджувати про продовження строку дії договору оренди від 12.11.2012р. на той самий строк та на тих же умовах, а саме до 12.11.2014р.

Як встановлено вищенаведеними судовими рішеннями, боржник не сплатив орендну плату за період з грудня 2012 року по серпень 2013 року включно на суму 90000грн., яка була присуджена до стягнення з ТОВ „Лігніт" на користь ТОВ „Компанія „БВ".

Приймаючи до уваги те, що вказані вимоги кредитора щодо заборгованості по орендній платі за період з 12.11.2012р. по 12.11.2013р. в сумі 120000грн. (в т.ч. 90000грн. присуджених до стягнення за рішенням суду у справі №907/785/13), а також за період з 12.11.2013р. по березень 2014р. на суму 50000грн. згідно з п. 1 ст.23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, є конкурсними, знайшли своє підтвердження матеріалами справи, отже підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів розпорядником майна у наступному складі та розмірах з достатніх підстав.

Керуючись ст.ст. 23, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст.5, 86 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Визнати товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „БВ" (83101, м. Донецьк, вул. Рослого, 78/36, код ЄДРПОУ 38056421) кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛІГНІТ" (90130, Закарпатська обл.., Іршавський район, село Ільниця, вул. Радянська, будинок 75, код ЄДРПУО 00176265) з грошовими вимогами на суму 236 572,69грн ., в тому числі на суму 204844,19грн. - вимоги ІУ черги та 39036,50грн. - вимоги І черги.

Суддя О.Ф. Ремецькі