Рішення

від 03.06.2014 по справі 910/4896/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4896/14 03.06.14

За позовомКомунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до Київського відділення міжнародної благодійної організації «Комітет координації сприяння правоохоронним органам та військовим формування України» простягнення 3 693,00 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Кашканова Н.В. - представник від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського відділення міжнародної благодійної організації «Комітет координації сприяння правоохоронним органам та військовим формування України» про стягнення 3 363,11 грн, з яких: 3 108,55 грн заборгованості за договором № 1942 від 19.09.2012, 154,04 грн пені, 31,68 грн інфляційних втрат, 68,58 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 1942 від 19.09.2012 в частині здійснення передбачених договором платежів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/4896/14 та призначено розгляд справи на 24.04.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2014 розгляд справи було відкладено на 21.05.2014.

20.05.2014 через канцелярію суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 3 283,49 грн., інфляційні втрати у розмірі 210,92 грн., 3% річних у розмірі 85,50 грн. та пеню у розмірі 113,09 грн., а всього - 3 693,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 заяву позивача про збільшення позовних вимог прийнято судом до розгляду, за клопотанням позивача продовжено строк вирішення спору у справі № 910/4896/14 та відкладено розгляд справи на 03.06.2014.

В судове засідання, призначене на 03.06.2014, представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав.

Відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, відзив на позов не надав.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами, в тому числі витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданим Головним управлінням статистики у м. Києві та вказано у позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.09.2012 між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» та Київським відділенням міжнародної благодійної організації «Комітет координації сприяння правоохоронним органам та військовим формування України» (споживач) укладено договір № 1942 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом цього Договору є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат, обслуговування та утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: вул. Гната Юри, 9.

Пунктами 2.2.1, 2.2.2 Договору передбачено, що позивач зобов'язаний розподіляти надану енергопостачальною організацією в цілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення (під час опалювального сезону), в кількості та в обсягах, що відповідають технічній документації будинку та площі, займаній споживачем (звернення-доручення); надавати послуги по розрахунковому обслуговуванню абонентів з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію (додаток 1), проводити засобами Дирекції як структурного підрозділу підприємства технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем опалення, абонентських уводів згідно з доданою калькуляцією.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є Договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В додатку № 2 до Договору сторонами встановлено порядок розрахунків за теплову енергію, що споживається відповідачем.

Пунктом 2 Додатку № 2 передбачено, що споживач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у підприємства розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою споживача), платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

Відповідно до п. 3 Додатку № 2 сплату за вказаним в п. 2 цього додатку документами, споживач виконує не пізніше 23 числа поточного місяця, при цьому в разі, якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати фактична кількість спожитої теплової енергії згідно з табуляграмами МВРТ (на підставі показників теплолічильників) та розрахунку теплових витрат на абонентському уводі) за попередній місяць. Абонентам, що не мають приладів обліку: щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількість годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача в розрахунковому періоді на підставі табуляграм МВРТ.

Згідно з п. 3.5 Додатку № 2 крім сплати вартості спожитої теплової енергії споживач сплачує на рахунок підприємства вартість послуг по технічному обслуговуванню внутрішньо будинкових систем та інженерного обладнання відповідно до додатку № 1 з оформленням актів виконаних робіт.

Пунктом 2.3.6 Договору встановлено обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) на розрахунковий рахунок Дирекції вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми.

Згідно з положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачем своїх зобов'язань за Договором належним чином виконано не було, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за період з листопада 2013 року по квітень 2014 року у розмірі 3 283,49 грн.

Відповідачем належними та допустимими доказами існування заявленої до стягнення суми заборгованості у розмірі 3 283,49 грн не спростовано, доказів погашення відповідної заборгованості не надано.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 3 283,49 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 210,92 грн, 3% річних у розмірі 85,50 грн та пеню у розмірі 113,09 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 3.4 Додатку № 2 до Договору встановлено, що випадку несплати за користування послугами, вказаними у цьому Договорі, до кінця розрахункового періоду підприємство нараховує споживачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочки платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

У відповідності до положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 210,92 грн, 3% річних у розмірі 85,50 грн та пені у розмірі 113,09 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Київського відділення міжнародної благодійної організації «Комітет координації сприяння правоохоронним органам та військовим формування України» (03148, м.Київ, вул. Гната Юри, 9, ідентифікаційний код 33446002) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, ідентифікаційний код 03366500) заборгованість у розмірі 3 283 (три тисячі двісті вісімдесят три) грн 49 коп., інфляційні втрати у розмірі 210 (двісті десять) грн 92 коп., 3% річних у розмірі 85 (вісімдесят п'ять) грн 50 коп., пеню у розмірі 113 (сто тринадцять) грн 09 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 10.06.2014.

Суддя Ю.М. Смирнова