Постанова

від 29.01.2014 по справі 826/12352/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 січня 2014 року 14:40 № 826/12352/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Воля-Транс" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002452220, №0002442220 від 08.04.2013 р. ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Воля-Транс", (далі - позивач, ПП "Воля-Транс"), звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002452220, №0002442220 від 08.04.2013.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки останнім не було допущено порушення вимог податкового законодавства за період, що перевірявся, в силу чого, прийняті податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засіданні повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ПП "Воля-Транс" зареєстроване Дніпровською районною у м.Києві державною адміністрацією 25.11.2005 №10671020000005723 та взято на податковий облік 28.11.2005, згідно повідомлення про взяття на податковий облік №0939.

Основним видом діяльності позивача є вантажний автомобільний транспорт, транспортне оброблення вантажів, допоміжне обслуговування наземного транспорту, діяльність посередників у торгівлі.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС на підставі наказу № 537 від 11.03.2013, направлень від 12.03.2013 №514, №515 та згідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведена позапланова виїзна перевірка позивача - ПП "Воля Транс" (код за ЄДРПОУ 33782444) з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Едвентайзинг-Експерт" (код ЄДРПОУ 35195412) та ТОВ "Сібер" (код ЄДРПОУ 30264292), про що податковим органом складений акт від 26.03.2013 №1081/22-221-323782444.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення податкового законодавства, а саме:

пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, п.5.1 пп.5.3.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 38249,00грн., в т.ч. по періодах : за IV кв. 2010 року, на суму 1500,00грн., за III кв. 2011 року, на суму 23668,00грн., за IV кв. 2011 року, на суму 13081,00грн.

пп.7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 26956,00грн., а саме за грудень 2010року, у сумі 1200,00грн., за серпень 2011року у сумі 9250,00грн., за вересень 2011року, у сумі 5131,00грн., за жовтень 2011року у сумі 5871,00грн., за листопад 2011року, у сумі 5504,00 грн.

В зв'язку з чим, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.04.2013 №0002452220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 38624,00грн., в т.ч. основного платежу - 38249,00грн. та за штрафними санкціями - 375,00грн. та податкове повідомлення-рішення №0002442220 від 08.04.2013, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 27331,00грн. в т.ч. основного платежу - 26956,00грн. та за штрафними санкціями - 375,00грн.

Судом встановлено, що між ПП "Воля транс", як замовником та ТОВ "Сібер", як виконавцем, укладено договір від 02.12.2010 про надання послуг, предметом якого є надання позивачу консультацій по податковому законодавству, а саме послуг з консультування з питань порядку оподаткування прибутку підприємств в IV кварталі 2010року, оподаткування з ПДВ, адміністрування податків та відповідальності платників податку.

Як зазначив, представник позивача, факт отримання позивачем послуг, підтверджується підписаним між сторонами актом здачі-приймання робіт від 02.12.2010 на суму 7200,00грн., в т.ч. податок на додану вартість в сумі 1200,00грн., податковою накладною.

Однак, судом не встановлено, що надані послуги ТОВ "Сібер", які отримані позивачем прямо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Крім того, не можливо було встановити, з яких саме питань проводились консультації позивача з податкового законодавства щодо Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за 2010 рік. Представником позивача суду не надано належних доказів надання консультацій по Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за 2010 рік.

Зазначене свідчить по фіктивність здійснення господарської операції, що також підтверджується вироком Печерського районного суду м.Києва від 07.06.2012 №1-333/12 по обвинуваченню ОСОБА_2 (засновник ТОВ "Сібер"), яким ОСОБА_2 визнано винним в скоєні злочинів передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України.

З вищезазначеного вироку суду вбачається, що допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини в обвинувальному вироку та покази, які він давав під час досудового слідства в якості обвинуваченого про те, що приблизно в середині 2008 року він на пропозицію свого знайомого ОСОБА_1, в зв'язку із нестабільним матеріальним положенням, погодився зареєструвати на своє ім'я підприємства, а в подальшому повинен був лише підписувати необхідні бухгалтерські та звітні документи, не здійснюючи жодної фінансово-господарської діяльності, розуміючи при цьому, що вказані підприємства, зокрема і ТОВ "Сібер", будуть використовуватись для прикриття незаконної діяльності по мінімізації податкових зобов'язань з податку на прибуток та податок на додану вартість контрагентів зазначених підприємств, внаслідок надання ім. послуг із незаконного переведення безготівкових грошових коштів в готівку.

Також судом встановлено, що між ПП "Воля транс" та ТОВ "Едветайзинг-Експерт" укладено договори від 01.07.2011 №32 та від 29.07.2011 №88 про надання експедиторських послуг, предметом яких є розроблення маршруту перевезення, організації забезпечення відправлення та одержання вантажу, вчинення функцій з організації транспортних перевезень.

На виконання вказаних договорів, складено акт здачі - приймання робіт від 31.08.2011 на суму 21250,00грн., ПДВ - 4250,00грн.; акт здачі-приймання робіт від 12.08.2011 на суму 25 000,00 грн., ПДВ - 5000,00грн.; акт здачі-приймання робіт від 30.09.2011 на суму 25652,70грн., ПДВ - 5130,54 грн.; акт здачі-приймання робіт від 14.10.2011 на суму 29356,00грн., ПДВ - 5871,20 грн.; акт здачі-приймання робіт від14.11.2011 на суму 27520,00грн., ПДВ - 5504,00грн.

Всі видані податкові накладні ТОВ "Едветайзинг-Експерт" (№72026 від 20.07.2011, №81201 від 12.08.2011, №83108 від 31.08.2011, №93003 від 30.09.2011, №1403 від 14.01.2011, №24 від 14.11.2011, ) на адресу ТОВ "Воля Транс" за результатами господарських операцій не внесено до єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН), що підтверджується відсутністю відповідної відмітки на податкових накладних.

Суд, звертає увагу, що відповідно до зазначених договорів від 01.07.2011 №32 та від 29.07.2011 №88, ТОВ "Едветайзинг-Експерт" мало надати експедиторські послуги щодо - розроблення маршруту перевезення; організації забезпечення відправлення та одержання вантажу; надавати інформацію, поради, консультації, допомогу щодо найбільш ефективного виконання договору.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано документів, які б містили інформацію щодо заявок на здійснення перевезення в яких повинні бути зазначені маршрути; не надано звітів та інших документів що фіксували б факт виконання послуг; не надано документів та інформації, якими саме транспортними засобами буде відбуватись транспортування (залізничним, авіа, автомобільним або морським), а також не надано інформації хто буде здійснювати транспортування; не зазначено інформації щодо чіткої адреси, звідки і куди необхідно завантажити та розвантажити товарно-матеріальні цінності. Зазначене не спростовано представником позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, в наданих первинних документах (податкових накладних, актах виконаних робіт, договорах) зазначено лише надання експедиторських послуг, інші документи, що підтверджують надання та виконання експедиторських послуг у ТОВ "Воля Транс" відсутні, що ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та вказаним його контрагентом.

Крім того, в квитанціях до прибуткового касового ордера від 17.08.2011, 16.08.2011, 15.08.2011, 19.08.2011, 18.08.2011, 29.08.2011, 30.08.2011, 05.09.2011, 04.09.2011 не зазначено номери цих квитанцій, не вказано прізвище та ініціали головного бухгалтера, не зазначено прізвища, імені та по-батькові касира та відсутній його підпис.

Зазначене, на думку суду, свідчить по фіктивність здійснення господарської операції, що також підтверджується вироком Солом'янського районного суду м.Києва від 26.12.2012 №1/2609/1026/12 по обвинуваченню ОСОБА_3 (засновник та директор ТОВ "Едвентайзинг-Експерт"), яким ОСОБА_3 визнано виною у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.205, ч.2 ст.358 КК України.

З зазначеного вироку суду вбачається, що в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчинені злочину визнала повністю, щиро розкаялась та показала, що в кінці 2010 року - на початку 2011 року її сім'я знаходилась у скрутному матеріальному становищі, тому вона і її чоловік взяли гроші в борг у знайомого ОСОБА_1 У березні 2011 році вона зустрілась з ОСОБА_1, який запропонував їй в рахунок часткового погашення боргу оформити на її прізвище фірму. На таку пропозицію вона погодилась. ОСОБА_1 повідомив, що фірма буде існувати лише на папері. У квітні 2011 року їй зателефонував юрист. На початку квітня 2011 року вона і юрист пішли до нотаріуса, який знаходився на вул.Саксаганського, де вона підписала договір дарування від ОСОБА_5 Документи стосувалися діяльності ТОВ "Едвентайзинг-Експерт". 11.04.2011 вона і юрист поїхали до нотаріуса по вул.Прорізній, де вона підписала надані юристом документи та довіреність на юриста. За тиждень вона і юрист поїхали до Даніельбанку, де вона також підписала документи від імені товариства для відкриття рахунку. У серпні 2011 року вона підписала документи про відкриття рахунку в Укрексімбанк. Згідно документів ТОВ "Едвентайзинг-Експерт" знаходилось по вул.П.Лумумби у м.Києві, в офісі товариства не була, господарською діяльністю на займалась, зареєструвала товариство на своє прізвище на прохання. За її послуги ОСОБА_1 зменшив суму боргу на 1000 дол.США.

Представником позивача наголошено на тому, що зазначені господарські операції знайшли своє відображення у відповідних регістрах бухгалтерського обліку та задекларовані у звітних податкових періодах. та в податкових деклараціях відповідного звітного періоду та враховані при розрахунках з бюджетом. Крім того, позивачеві не було відомо про наявність протиправних діянь зі сторони його контрагентів, а тому позивач не може нести відповідальність за допущені ними порушення порядку здійснення господарської діяльності.

Однак, представником позивача не надано суду додаткових документів, окрім податкових накладних та актів виконаних робіт, які б свідчили про реальність ведення господарської діяльності товариства з ТОВ "Сібер", ТОВ "Едветайзинг-Експерт", щодо укладених договорів.

Операції ТОВ "Сібер", ТОВ "Едветайзинг-Експерт" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів та дозволяє дійти висновку, що ТОВ "Сібер", ТОВ "Едветайзинг-Експерт" не мали можливості фактично здійснювати господарські операції згідно вказаних договорів з позивачем.

Перевіркою також встановлено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Сібер", ТОВ "Едветайзинг-Експерт" здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної правоздатності, фінансово-господарські операції між ПП "Воля Транс" та вказаними контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Відповідно до ч.1, 5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону, правочини, укладені ПП "Воля Транс" з зазначеними в акті контрагентами, зокрема ТОВ "Сібер", ТОВ "Едветайзинг-Експерт" порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави, суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків.

Зазначеним актом перевірки також встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність у вище вказаних контрагентів позивача складських приміщення, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення безпосередньої господарської діяльності підприємства. Згідно бази даних податкового органу, наявність працюючих на цих підприємствах відсутня.

З вищевикладеного суд приходить до висновку, що вище вказані укладені між позивачем та ТОВ "Сібер", ТОВ "Едветайзинг-Експерт" правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину: ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України та відповідно до ч.1,2 ст.215 вказаного Кодексу є недійсними (нікчемними), оскільки їх недійсність встановлена законом.

Відповідно до ст.55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Пунктом 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що господарська операція - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до ст.626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В статті 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст.215 даного Кодексу визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Крім того, ч.2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог п.9.1, 9.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) та п.2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити у тому числі: посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 21.12.2010 №969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 №1401/18696 (із змінами та доповненнями), визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою платника податку - продавця.

Пунктом 1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Аналогічне положення відображено в пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, відповідно до якого, не включаються до складу витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пп. 138.2 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість", центральний податковий орган веде реєстр платників податку. Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку. Особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку на нарахування податку.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органам державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесенні до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, підписані та видані податкові накладні та інші первинні документи на виконання вище вказаних договорів підписані від імені осіб (ОСОБА_3 - ТОВ "Едвентайзинг-Експерт", ОСОБА_2 - ТОВ "Сібер"), які вироками суддів визнанні винними в вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст.3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивачем надано суду договори укладені з ТОВ "Сібер", ТОВ "Едветайзинг-Експерт", податкові накладні та акти приймання виконаних робіт.

Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ "Сібер", ТОВ "Едветайзинг-Експерт" носять реальний характер.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, та заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому, збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до спірного податкового повідомлення-рішення є правомірним.

Суд також звертає увагу на наступне. Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 зазначено, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

У підпункті 9.1 п.9 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" із змінами Президії Вищого господарського суду України №04-5/491 від 26.04.2002, зазначено, якщо сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відокремленого підрозділу повноважень на укладенні угод, ґрунтуються на її обов'язку перевіряти такі повноваження. Виходячи з вищевикладеного, позивач повинен був перевірити повноваження контрагентів, а саме ТОВ "Сібер", ТОВ "Едветайзинг-Експерт".

Крім того, суд звертає увагу на позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в оглядовому листі від 06.07.2009 №982/13/13-09, правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В той же час, згідно матеріалів справи, позивачем, а ні на перевірку, а ні до суду не подано жодних документів, які б спростовувати висновки податкового органу, зокрема, не надано доказів, які саме консультації проводились по Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за 2010 рік відповідно до вищевказаного договору позивача з ТОВ "Сібер" та документи, які б містили інформацію щодо заявок на здійснення перевезення в яких повинні бути зазначені маршрути перевезення; не надано звітів та інших документів що фіксували надання послуг; не надано документів та інформації, якими саме транспортними засобами буде відбуватись транспортування (залізничним, авіа, автомобільним або морським), а також не надано інформації хто буде здійснювати транспортування; відповідно до вказаного договору позивача з ТОВ "Едвентайзинг-Експерт".

Також суд звертає увагу, що вироками Печерського районного суду м.Києва від 07.06.2012 №1-333/12 по обвинуваченню ОСОБА_2 (засновник ТОВ "Сібер"), яким ОСОБА_2 визнано винним в скоєні злочинів передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України та Солом'янського районного суду м.Києва від 26.12.2012 №1/2609/1026/12 по обвинуваченню ОСОБА_3 (засновник та директор ТОВ "Едвентайзинг-Експерт"), яким ОСОБА_3 визнано виною у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.205, ч.2 ст.358 КК України, що також підтверджує фіктивність укладених позивачем іх вказаними контрагентами правочинів.

Водночас, згідно ч.4 ст.72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, суд за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись ст.ст.9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог ПП «Воля Транс» відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко