Рішення

від 10.06.2014 по справі 902/425/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 червня 2014 р. Справа № 902/425/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Прокурора Літинського району в інтересах держави

в особі Літинської районної державної адміністрації

до : Пеньківської сільської ради

до: Фермерського господарства «Коберник»

про визнання договору недійсним та повернення землі

при секретарі судового засідання Солоненко Т.В.

за участю прокурорів Таранюк Л.Ю., Зелениці Б.В. та представників сторін :

позивача не з'явився;

І відповідача: Піддубний за довіреністю б/н. від 05.06.2014 року;

ІІ відповідача: Фабрик Я.В. за довіреністю б/н. від 24.04.2014 року.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Літинського району Вінницької області звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом в інтересах Літинської районної державної адміністрації до Пеньківської сільської ради та фермерського господарства «Коберник» з позовними вимогами наступного змісту:

- визнати недійсним договір на управління спадщиною, укладений 04 квітня 2012 року між Пеньківською сільською радою та фермерським господарством «Коберник» в частині передачі фермерському господарству «Коберник» в управління земельних ділянок за номерами згідно схеми поділу ділянок при паюванні НОМЕР_5, НОМЕР_3, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_4, НОМЕР_6, які знаходиться на території земель Пеньківської сільської ради за межами с. Пеньківка на полі № 16;

- зобов'язати фермерське господарство «Коберник» повернути Літинській районній державній адміністрації Літинського району 6 земельних ділянок загальною площею 7,31 га за номерами НОМЕР_5, НОМЕР_3, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_4, НОМЕР_6.

Позовні вимоги мотивовані тим, що перевіркою встановлено, що 04.04.2012 року 11 сесією 6 скликання Пеньківської сільської ради прийнято рішення № 407 «Про укладання договору управління спадковим майном». На підставі даного рішення 04.04.2012 року між Пеньківською сільською радою та фермерським господарством «Коберник» укладено договір на управління спадщиною. Даний договір не відповідає вимогам закону у повному обсязі, а саме в частині передачі Пеньківською сільською радою фермерському господарству «Коберник» земельних ділянок померлих громадян, які у встановленому законом порядку право власності на земельні ділянки не оформили, а лише отримали сертифікати на право на земельну частку (пай). Відповідно до додатку до договору управління спадщиною - опису майна на управління спадщиною, земельні ділянки, які отримали громадяни: ОСОБА_2 ділянка НОМЕР_1 площею 1,23 га, ОСОБА_3 ділянка НОМЕР_2 площею 1,11 га, ОСОБА_4 ділянка НОМЕР_3 площею 1,26 га, ОСОБА_5 ділянка НОМЕР_4 площею 1,28 га, ОСОБА_6 ділянка НОМЕР_5 площею 1,26 га та ОСОБА_7 ділянка НОМЕР_6 площею 1,17 га незаконно передані управителю, як неоформлена спадщина. За інформацією відділу Держземагенства у Літинському районі вказані громадяни сертифікати на право власності на землю не отримали, відповідно право власності у встановленому законом порядку не оформили, не виготовили та не оформили державних актів на право власності на земельні ділянки, а їх спадкоємці у встановленому законом порядку спадщину не отримали.

Крім того прокурор зазначає, що укладаючи спірний договір Пеньківська сільська рада вийшла за межі своїх повноважень, оскільки земельні ділянки за номерами НОМЕР_5, НОМЕР_3, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_4, НОМЕР_6 загальною площею 7,31 га знаходиться за межами населеного пункту, і в силу ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі ( на місцевості) земельних ділянок власниками земельних часток (паїв) та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України перебувають у віданні Літинської районної державної адміністрації.

Ухвалою суду від 09.04.2014 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/425/14 та призначено до розгляду.

Розгляд справи відкладався двічі, ухвалами від 29.04.2014 року та від 27.05.2014 року з метою виконання сторонами вимог суду в частині надання доказів в повному обсязі та надання додаткових доказів.

Пеньківська сільська рада в листі № 3/02-10 від 24.04.2014 року заперечує проти позову посилаючись на те, що земельні частки (паї) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариством розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах. Місцезнаходження та межі такої земельної ділянки (паю) не визначені. Пунктом 16 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України передбачається можливість виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок за бажанням громадян - власників земельних ділянок (паїв). Водночас, ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» встановлено, що нерозподілені (не витребувані) земельні частки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження. У відповідності до ст.ст. 1283,1285 Цивільного кодексу України Пеньківською сільською радою було вжито заходів щодо охорони даного спадкового майна. Зважаючи, що вказані земельні ділянки вкріплені в земельні масиви, які орендує ФГ «Коберник» було укладено договір на управління спадщиною .

Фермерське господарство «Коберник» у відзиві заперечує проти позову зазначаючи, що прокурором помилково визначено порушення інтересів держави в особі Літинської районної державної адміністрації у зв'язку з відсутністю у неї повноважень на розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності для всіх потреб. Відносно позовних вимог вказує, що на його думку, сертифікат є достатнім правовстановлюючим документом для укладання відповідного договору.

З метою з'ясування правового статусу земель Пеньківської сільської ради за межами с. Пеньківка ухвалою суду від 29.04.2014 року викликано в судове засідання представника Головного управління Держземагенства у Вінницькій області .

10.06.2014 року до суду надійшли письмові пояснення представника Головного управління Держземагенства у Вінницькій області зі змісту яких випливає, що розпорядниками не витребуваних земельних часток (паїв) відповідно до чинного законодавства є сільські, селищні, міські ради чи районні адміністрації. Головне управління не може бути розпорядником даних земель.

В судовому засіданні 10.06.2014 року прокурором подано заяву про відмову від позову в частині зобов'язання ФГ «Коберник» повернути земельну ділянку НОМЕР_2 Літинській районній державній адміністрації та визнання договору недійсним в цій частині. Дана заява мотивована тим, що в процесі розгляду справи було встановлено наявність у нотаріальній конторі спадкової справи після смерті ОСОБА_3.

Судом роз'яснено процесуальній наслідки його дій.

Оцінивши подані докази, суд зважає на таке.

Відповідно до ч.4 ст. 29 ГПК України, прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову.

Частина 6 названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно п.4 ч.1 ст.80 ГПК України - господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

За таких обставин суд приймає дану відмову як таку, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому провадження у справі в цій частині слід припинити з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Розпорядженням Літинської районної державної адміністрації № 353 від 28.09.2005 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні частки (паї) на території Пеньківської сільської ради» вирішено:

- затвердити протокол розподілу земельних ділянок між власниками сертифікатів на земельні частки (паї) на території Пеньківської сільської ради;

- затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні частки (паї) власникам сертифікатів на території Пеньківської сільської ради;

- передати у власність земельні ділянки, в розмірі земельної частки (паю), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та видати державні акти на право власності на земельні ділянки громадянам - власникам сертифікатів (згідно з додатком 1);

- видати державні акти на право власності на землю спадкоємцям померлих власників відповідно до чинного законодавства України (згідно з додатком 2);

- власникам земельних часток (паїв) провести реєстрацію державних актів на право власності на земельні ділянки у структурному підрозділі Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам в Літинському районі .

Рішенням 11 сесії 6 скликання Пеньківської сільської ради від 04.04.2013 року № 407 «Про укладання договору на управління спадковим майном (земельні ділянки)» вирішено заключити з ФГ «Коберник» договір на управління спадковим майном (земельні ділянки) загальною площею 120,5700 га громадян, які померли, а спадкоємці не оформили спадщину (згідно додатку № 1).

04 квітня 2012 року між Пеньківської сільською радою в особі голови Дозорця С.В., який діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування», рішення 11 сесії 6 скликання Пеньківської сільської ради від 04.04.2012 року (Установник управління) та фермерським господарством «Коберник» в особі голови Коберинка В.І. (Управитель), на підставі статті 1285 Цивільного кодексу України, з метою утримання (догляду) та збереження частини спадкового майна, що залишилось після смерті громадян згідно акту опису, що додається, укладено договір на управління спадщиною, відповідно до якого Установник управління передає, а Управитель приймає в управління майно, яке потребує утримання (догляду) згідно акту його опису, що додається, та є невід'ємною частиною цього договору (п. 1 договору).

Управитель зобов'язаний здійснювати управління зазначеним майном в інтересах спадкоємців померлих громадян згідно акту опису що додається (п. 2 договору).

Передача майна в управління не тягне за собою переходу права власності на нього до Управителя (п. 3 договору).

Управитель вправі вчиняти стосовно майна юридичні та фактичні дії, що не протирічать вимогам чинного законодавства, в тому числі дії по утриманню, догляду майна, зазначаючи при цьому, що він діє як Управитель. У разі відсутності цієї вказівки Управитель є зобов'язаним перед третіми особами особисто і несе перед ними відповідальність тільки належним йому майном (п. 4 договору).

Строк дії цього договору з 04 квітня 2012 року до дня оформлення спадщини спадкоємцями померлих громадян (п. 7 договору).

Додатком до договору на управління спадщиною від 04.04.2012 року є опис майна (земельних ділянок), в якому зазначені прізвища, ім'я по батькові померлих осіб, площі, номери за схемою поділу ділянок при паюванні та нормативно грошова оцінка.

Відповідно до цього опису, в управління ФГ «Коберинк» передано земельні ділянки за номерами згідно схеми поділу земельних ділянок при паюванні: №№ 1, 300, 301, 302, 307, 311, 312, 319, 321, 324, 325, 327, 337, 338, 343, 348, 351, 352, 353, 355, 359, 362, 375, 386, 387, 389, 393, 402, 366, 417, 420, 422, 423, 429, 433, 435, 446, 459, 463, 465, 466, 471, 478, НОМЕР_5, 480, НОМЕР_3, 485, 489, НОМЕР_1, НОМЕР_2, 509, 510, 511, 513, НОМЕР_4, НОМЕР_6, 524, 525, 526, 528, 545, 547, 548, 550, 552, 560, 573, 574, 575, 577, 578, 585, 584, 587, 589, 593, 594, 599, 605, 621, 622, 624, 625, 893, 896, 901, 902, 927, 965, 966, 967.

За твердженням прокурора, даний договір суперечить чинному законодавству в частині передачі земельних ділянок при паюванні за номерами НОМЕР_5, НОМЕР_3, НОМЕР_1, НОМЕР_4, НОМЕР_6 загальною площею 6,21 га, які отримали ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7.

При розгляді справи 10.06.2014 року представники відповідачів не заперечували невідповідність спірного договору, в частині передачі в управління земельних ділянок за номерами НОМЕР_5, НОМЕР_3, НОМЕР_1, НОМЕР_4, НОМЕР_6 чинному законодавству.

При цьому суд зважає на положення ч. 1 ст. 35 ГПК України, яка встановлює, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

До внесення змін до названої норми кодексу Законом України від 05.03.2009 № 1066-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок»", статтею 125 Земельного кодексу було передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Частиною першою ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору), визначено, що право власності на земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору), суб'єктами права власності на землю зокрема є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності (ч. 2 ст. 83 ЗК України ).

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності (ч. 1 ст. 84 ЗК України ).

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Як вбачається з матеріалів справи, на земельні ділянки за номерами згідно схеми поділу ділянок при паюванні НОМЕР_5, НОМЕР_3, НОМЕР_1, НОМЕР_4, НОМЕР_6, відповідно до ст. 125 Земельного кодексу (у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 05.03.2009 № 1066-VI) не виникло право приватної власності, оскільки сертифікати на право власності на землю серії ВН № 0274391 площею 1,28 за (умовні гектари) ОСОБА_2, серії ВН № 0274378 площею 1,28 за (умовні гектари) ОСОБА_4, серії ВН № 0274480 площею 1,28 за (умовні гектари) ОСОБА_5, серії ВН № 0274341 площею 1,28 за (умовні гектари) ОСОБА_6 та серії ВН № 0274497 площею 1,28 за (умовні гектари) ОСОБА_7 не отримували, оскільки вказані сертифікати, за інформацією відділу Держземагенства у Літинському районі, знаходиться у відділі Держземагенства.

За таких обставин, право власності у встановленому законом порядку на виділені земельні ділянки під зазначеними номерами ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_7 не оформили, не виготовили та не отримали державних актів на право власності на земельні ділянки.

Відповідно до інформації № 906/01-16 від 05.06.2014 року Літинської державної нотаріальної контори відсутні спадкові справи після смерті вказаних громадян.

Отже, виходячи з положень ст. 125 Земельного кодексу України, право приватної власності на вказані земельні ділянки не виникло, у громадян виникло право власності лише на земельний пай в умовних кадастрових гектарах. Таким чином, спадщина на конкретні земельні ділянки після смерті громадян не відкрита, а відтак вони не можуть бути об'єктом договору на управління спадковим майном, що є предметом спору, а відносяться до не витребуваних земельних ділянок.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Згідно довідки Пеньківської сільської ради від 16.01.2014 року № 54 земельні ділянки:

- за НОМЕР_5, яка закріплена за померлим ОСОБА_6, площею 1,26 га;

- за НОМЕР_3, яка закріплена за померлою ОСОБА_4., площею 1,26 га;

- за НОМЕР_1, яка закріплена за померлою ОСОБА_2, площею 1,23 га;

- за НОМЕР_4, яка закріплена за померлою ОСОБА_5, площею 1,28 га;

- за НОМЕР_6, яка закріплена за померлою ОСОБА_7, площею 1,17 га, знаходяться на території земель Пеньківської сільської ради, за межами с. Підлісне на полі № 16, а тому, виходячи зі змісту ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та відповідно до ст. п. 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, перебуває у віданні Літинської районної державної адміністрації Вінницької області.

Отже Пеньківська сільська рада укладаючи з відповідачем спірний договір на управління спадщиною не мала права розпоряджатися цими земельними ділянками на свій розсуд. Крім того, спадщина стосовно цих земельних ділянок не відкрита, а тому договір на управління спадщиною від 04.04.2012 року не відповідає законодавству в частині передачі фермерському господарству «Коберник» в управління земельних ділянок за номерами згідно схеми поділу ділянок при паюванні НОМЕР_5, НОМЕР_3, НОМЕР_1, НОМЕР_4, НОМЕР_6.

Відповідно до ст. 1285 Цивільного кодексу України, якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування, в разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управлянні спадщиною з іншою особою. Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з'явлення спадкоємців або до прийняття спадщини. Особа, яка управляє спадщиною, має право на плату за виконання своїх повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

З урахуванням наведеного, оспорюваний договір на управління спадщиною від 04.04.2012 року укладений між Пеньківською сільською радою та фермерським господарством «Коберник» слід визнати недійсним в частині передачі фермерському господарству «Коберник» в управління земельних ділянок за номерами згідно схеми поділу ділянок при паюванні НОМЕР_5, НОМЕР_3, НОМЕР_1, НОМЕР_4, НОМЕР_6.

Виходячи зі змісту ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та відповідно до ст. п. 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, земельні ділянки за номерами згідно схеми поділу ділянок при паюванні 1123, 1206, 1209 перебувають у віданні Літинської районної державної адміністрації Вінницької області, а відтак останні підлягають поверненню саме Літинській районній державній адміністрації.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З урахуванням встановлених обставин, в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст.4 3 , 32, 33, 34, 35, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково .

2. Визнати недійсним договір на управління спадщиною, укладений 04 квітня 2014 року між Пеньківською сільською радою та фермерським господарством «Коберник» в частині передачі фермерському господарству «Коберник» в управління земельних ділянок за номерами згідно схеми поділу ділянок при паюванні НОМЕР_5, НОМЕР_3, НОМЕР_1, НОМЕР_4, НОМЕР_6 які знаходиться на території земель Пеньківської сільської ради за межами с. Пеньківка на полі № 16.

3. Зобов'язати фермерське господарство «Коберник» (вул. Леніна, 39, с. Пеньківка, Літинський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 34142223) повернути Літинській районній державній адміністрації Літинського району ( вул. Леніна, 7, смт. Літин, Вінницька область, 22300, код ЄДРПОУ 03084718) 5 земельних ділянок загальною площею 6,21 га за номерами НОМЕР_5, НОМЕР_3, НОМЕР_1, НОМЕР_4, НОМЕР_6.

4. Провадження у справі в частині визнання недійсним договору на управління спадщиною, укладений 04 квітня 2014 року між Пеньківською сільською радою та фермерським господарством «Коберник» в частині передачі фермерському господарству «Коберник» в управління земельної ділянки за номером згідно схеми поділу ділянок при паюванні НОМЕР_2 та повернення Літинській районній державній адміністрації земельної ділянки за номером НОМЕР_2 площею 1,11 га припинити.

5. Стягнути з Пеньківської сільської ради (вул. Жовтнева, 83, Літинський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04326454) до державного бюджету 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

6. Стягнути з фермерського господарства «Коберник» (вул. Леніна, 39, с. Пеньківка, Літинський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 34142223) до державного бюджету 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

8. Копію рішення направити позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 16 червня 2014 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.

1 - до справи

2 - позивачу (22300, Вінницька область, смт. Літин, вул. Леніна, 7)