Рішення

від 10.06.2014 по справі 910/8695/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8695/14 10.06.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ ЕС Маккензі-Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАФЛОРА»

про стягнення 148 426,04 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Ткач В.Д. - довіреність №1 від 03.01.2014 року;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕФ ЕС Маккензі-Україна» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАФЛОРА» про стягнення 148 426,04 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення плати за зберігання вантажу та додаткових витрат згідно умов Договору №б/н про транспортно-експедиційне обслуговування від 01.11.2010 року.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 148 426,04 грн. - заборгованості , 2 968,54 грн. - судового збору.

Ухвалою суду від 12.05.2014 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 10.06.2014 року.

В судове засідання 10.06.2014 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на особі на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 12.05.2014 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.06.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 10.06.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Договору № 01/01-Р від 01.01.2009 року та договору - заявки № UGPJC230002 від 17.12.2010р. ТОВ «ЕФ EC Маккензі-Україна» надавало послуги "FS MACKENZIE INTERNATIONAL LTD"(Англія) по перевезенню вантажу за маршрутом Гдиня (Польша) - Київ (Україна), вантажоотримувач ТОВ «ВІТАФЛОРА», що підтверджується актом виконаних робіт № RN-0003402 від 29.12.2010 року.

Для безпосереднього перевезення вантажу ТОВ «ЕФ ЕС Маккензі-Україна» було залучено перевізника ФОП ОСОБА_2. Перевезення виконувалося автомобілем НОМЕР_1 по CMR без № від 21.12.1010 року, відповідно до договору-заявки № 9 від 17.12.2010 року, що підтверджується актом виконаних робіт № 33 від 28.12.2010 року. Місце розвантаження вантажу с. Нижня Дубечня (Київська обл.), підприємство з іноземними інвестиціями « ОСТ-ВЕСТ-ЕКСПРЕС»

01.11.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕФ ЕС Маккензі-Україна» (далі по тексту - експедитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТАФЛОРА» (далі по тексту - клієнт, відповідач) укладено Договір №б/н про транспортно-експедиційне обслуговування (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п.. 1.1. Договору Експедитор від свого імені та за рахунок Клієнта зобов'язується надати транспортно-експедиційні послуги з організації, здійснення та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів Клієнта автомобільним, морським, авіа та\або залізничним транспортом на території України та\або за її межами, а Клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги, та інші платежі, передбачені даним Договором, а також обгрунтовані витрати Експедитора (в тому числі і штрафні санкції, сплачені Експедитором третім особам із-за неналежного виконання Клієнтом своїх обов'язків).

Згідно з п. 2.1.12. Договору Клієнт зобов'язаний своєчасно у порядку, передбаченому цим Договором, сплатити належну плату Експедитору, суму фрахту, частина якої підлягає сплаті третім особам, а також відшкодувати документально підтверджені додаткові витрати, понесені Експедитором в інтересах Клієнта в цілях виконання даного Договору та відшкодувати витрати по оплаті Експедитором штрафних санкцій на користь третіх осіб із-за неналежного виконання Клієнтом своїх обов'язків.

Відповідно до п. 2.1.14. Договору в разі зберігання вантажу на своєму/або третьої особи складі, Клієнт за зберігання вантажу сплачує Експедитору 14 євро за кожну добу зберігання по курсу НБУ на момент виставленого рахунку до сплати, а також сплачує додаткові витрати пов'язані з переміщенням вантажу.

Згідно з п. 3.4. Договору оплата за замовленні послуги здійснюється до моменту їх виконання протягом 2-ох календарних днів з моменту отримання Клієнтом копій рахунку

В зв'язку з неможливістю Відповідача розмитнити вантаж, відповідно до Договору, позивачем вантаж Відповідача (пакувальні машини в кількості 2-шт), для відповідального зберігання був розміщений на митному-ліцензійному складі Підприємства з іноземними інвестиціями «ОСТ-ВЕСТ-ЕКСПРЕС», з 27.12.2010 року по 14.01.2014 рік. Вантаж було розміщено на складі по митній декларації «імпорт 74».

Відповідно до умов зберігання Відповідачу за зберігання вантажу, для сплати було виставлено рахунки, а саме:

- Рахунок-фактура № СФ-0004379 від 17.12.2012 року на суму 104953,70 грн.

- Рахунок-фактура № СФ-0000167 від 24.01.2013 року на суму 4773,29 грн.

- Рахунок-фактура № СФ-0000449 від 22.02.2013 року на суму 4189,16 грн.

- Рахунок-фактура № СФ-0000932 від 11.04.2013 року на суму 7175,31 грн.

- Рахунок-фактура № СФ-0000957 від 15.04.2013 року на суму 730,27 грн.

- Рахунок-фактура № СФ-0001333 від 21.05.2013 року на суму 5177,80 грн.

- Рахунок-фактура № СФ-00002710 від 01.08.2013 року на суму 730,27 грн.

- Рахунок-фактура № СФ-0003367 від 30.09.2013 року на суму 9277,93 грн.

- Рахунок-фактура № СФ-0004182 від 29.11,2013 року на суму 9277,93 грн.

- Рахунок-фактура № СФ-0004424 від 23.12.2013 року на суму 3514,45 грн.

- Рахунок - фактура № СФ-0000466 від 13.02.2014 року на суму 3361,40 грн.

Всього на суму 163 116,40 грн.

В зв'язку з переміщенням вантажу Відповідача на склад митного органу в м. Бориспіль виникли додаткові витрати пов'язані з перевезенням вантажу - 2 000,00 грн. та оплатою інспектора органу доходів та зборів на виїзді - 1309 грн.64 коп., всього додаткові затрати склали 3 309,64 грн. Факт додаткових витрат підтверджується рахунком, товарно-транспортною накладною та формою МД-1. Вимога по сплаті додаткових витрат позивачем відповідачу виставлялась в претензії за № 268/1-ю від 14.02.2014 року.

Всього за період зберігання вантажу відповідачем було сплачено 18 000,00 грн., що підтверджується:

- платіжним дорученням № 2 від 19.12.2012 року на суму 16000,00 грн.

- платіжним дорученням № 4 від 05.03.2013 року на суму 1000,00 грн.,

- платіжним дорученням № NOTNS 54993 від 03.07.2013 року на суму 1 000,00 грн.

Однак, як слідує з матеріалів справи, спір виник внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення плати за зберігання вантажу та плати додаткові витрати , у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 148 426,04 грн., на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

Згідно з абзацом 1 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно з абзацом 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив позивачу плату за зберігання вантажу та додаткових витрати і розмірі 148 426,04 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 148 426,04 грн., нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАФЛОРА» (03110, м. Київ, ВУЛИЦЯ СОЛОМ'ЯНСЬКА, будинок 17, код ЄДРПОУ 37141971) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ ЕС Маккензі-Україна» (04060, м. Київ, ВУЛИЦЯ АК.ЩУСЄВА, будинок 36, код ЄДРПОУ 33835710) 148 426 (сто сорок вісім тисяч чотириста двадцять шість) грн. 04 коп. - заборгованості, 2 968 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 54 коп. - судового збору

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 16.06.2014 року.