Рішення

від 10.06.2014 по справі 913/1114/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

10 червня 2014 року Справа № 913/1114/14

Провадження № 6/913/1114/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ

до відповідача Приватного виробничо-комерційного підприємства «Прогрес 2000», м.Алчевськ Луганської області

про стягнення 22 316 919 грн. 54 коп.

Суддя Василенко Т.А.

Секретар судового засідання Дохняк І.В.

У засіданні брали участь :

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув;

ВСТАНОВИВ:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 13/039/2008-КЛТ від 13 червня 2008 року та додатковими угодами до договору № 1 від 13.06.2008, № 2 від 23.06.2008, № 3 від 17.12.2009 в сумі 22 316 919 грн. 54 коп.

На день розгляду справи від сторін будь-яких клопотань або заяв не надходило.

Позивач не скористався правом на участь в судовому засіданні повноважного представника, але був належним чином повідомлений про дату проведення судових засідань. В той же час, позивачем до суду подані необхідні витребувані судом документи.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, явку повноважного та компетентного представника у судові засідання тричі не забезпечив (06.05.2014, 29.05.2014, 10.06.2014), хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, а саме за адресою: м.Алчевськ Луганської області, вул. Горького, буд. 99 «а», що також підтверджується відповідними відмітками органу поштового зв'язку на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень - ухвал суду від 24.04.2014, 06.05.2014, 29.05.2014, а також клопотаннями відповідача від 06.05.2014 і від 28.05.2014.

При цьому, відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Так, вказана відмітка підтверджує належне відправлення копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

В даному випадку, суд не вбачає перешкод для розгляду справи і відсутність представників сторін не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Так, сторони мали можливість скористатися своїм правом на участь у судових засіданнях та правом надавати відповідні пояснення або заперечення.

З огляду на вказане, справа розглядається судом по суті відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 13.06.2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ПВКП «Прогрес 2000» був укладений кредитний договір № 13/039/2008-КЛТ з відповідними змінами та доповненнями, відповідно до умов якого визначена процедура надання банком позичальнику кредитів у національній валюті або в іноземних валютах з конвертацією у євро, долари США, в межах загальної суми еквівалентної 14 180 000, 00 грн.

Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за кредитом не пізніше 10 червня 2011 року.

Згідно додаткової угоди № 1 від 13.06.2008 до кредитного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 454 580, 00 євро (еквівалентно 3 042 019, 44 грн.).

Згідно додаткової угоди № 2 від 23.06.2008 до кредитного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 740 514, 00 євро (еквівалентно 5 605 973, 86 грн.).

Згідно додаткової угоди № 3 від 17.12.2009 до кредитного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 687 157, 02 грн.

27.09.2013 між ПАТ «Дельта Банк» і ПАТ «Кредитпромбанк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за відповідними кредитними договорами, вказаними у додатку №1 до договору.

Згідно договору відступлення права вимоги ВАТ «Кредитпромбанк» як продавець відступив право вимоги за кредитами та передав їх покупцю - ПАТ «Дельта Банк», в тому числі і за кредитним договором 13/039/2008-КЛТ від 13.06.2008.

Згідно п.п. 2.2, 3.4.3 кредитного договору позичальник зобов'язується використовувати кредит на визначені договором цілі, сплачувати проценти за користування кредитними коштами та здійснювати інші платежі передбачені договором.

Відповідачем умови кредитного договору виконувалися неналежним чином, не в повному обсязі та несвоєчасно.

Виходячи з того, що відповідачем зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконані станом на 26.02.2014 за останнім утворилась заборгованість в сумі 22 316 919,54 грн., в тому числі:

- заборгованість за кредитом в сумі 687 157, 02 грн.;

- заборгованість за відсотками в сумі 143 079, 26 грн.;

- пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 37 445, 35 грн.;

- пеня за несвоєчасне погашення процентів в сумі 7 796, 84 грн.;

- заборгованість за кредитом в сумі 740 514, 00 євро (9 601 325, 32 грн.) і 454 580, 00 євро (5 893 974, 27 грн.);

- заборгованість за процентами в сумі 227 646, 41 євро (2 951 608, 26 грн.) і 144 373, 98 євро (1 871 918, 09 грн.);

- пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 40 913, 40 євро (530 473, 24 грн.) і 25 115, 55 євро (325 642, 14 грн.);

- пеня за несвоєчасне погашення процентів в сумі 12 577, 46 євро (163 076, 30 грн.) і 7 979, 66 євро (103 423, 44 грн.).

Оскільки відповідачем вказана сума заборгованості в добровільному порядку не сплачена позивач звернувся до суду із даним позовом, який обґрунтовує посиланням на норми статей 512, 514, 1054 ЦК України та інші.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, позовні вимоги не оспорив.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін, надані ними докази суд дійшов до наступного.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було вказано вище, 13.06.2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ПВКП «Прогрес 2000» був укладений кредитний договір № 13/039/2008-КЛТ, відповідно до якого встановлюється процедура та умови надання банком у майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в національній валюті України або в іноземних валютах з повною/частковою конвертацією у євро, долари США в межах загальної суми еквівалентної 14 180 000,00 грн. за офіційним курсом НБУ на дату укладання кожної додаткової угоди до цього договору.

Згідно п. 2.1 договору банк надає кредит на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності наданих грошових коштів.

Згідно п. 2.2 кредити надаються для поповнення обігових коштів.

Згідно п. 3.4.5 кредитного договору позичальник зобов'язався повернути кредитні кошти в повному обсязі не пізніше 10 червня 2011 року.

Згідно п. 3.4 кредитного договору позичальник сплачує проценти за кожним кредитом 25 числа кожного місяця. У разі несплати процентів нараховується пеня відповідно до п. 3.4.9 договору.

Згідно п. 3.4.9 договору у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісіями позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості.

13.06.2008 між позичальником та банком було підписано додаткову угоду №1 до кредитного договору відповідно до якої банк зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 454 580, 00 євро, а позичальник зобов'язався повернути кредит не пізніше 12 червня 2009 року, сплатити комісію в сумі 17 010, 10 грн. За користування кредитом передбачена сплата процентів в розмірі 17 % річних. При невиконання п. 3.4.11 кредитного договору, позичальник сплачує відсотки в розмірі 19 %.

17.12.2009 сторонами було підписано договір про внесення змін № 1 до кредитного договору.

Згідно змін встановлено загальну суму кредитування в розмірі 16 300 000, 00 грн.

За збільшення розміру мультивалютної лінії позичальник сплачує комісію в сумі 10 600,00 грн. до 25.01.2010.

Також внесено зміни до п. 3.43 договору щодо строків сплати процентів.

17.12.2009 підписано договір про внесення змін № 1 до додаткової угоди № 1 та зазначено, що позичальник зобов'язується повернути кредит не пізніше 11 червня 2010 року.

23.06.2008 між позичальником та банком було підписано додаткову угоду №2 до кредитного договору відповідно до якої банк зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 740 514, 00 євро, а позичальник зобов'язався повернути кредит не пізніше 22 червня 2009 року, сплатити комісію в сумі 28 029, 87 грн. За користування кредитом передбачена сплата процентів в розмірі 17 % річних. При невиконання п. 3.4.11 кредитного договору, позичальник сплачує відсотки в розмірі 19 %.

17.12.2009 між сторонами договору було підписано договір про внесення змін № 1 до додаткової угоди № 2, за якою зазначено, що кредит за цією додатковою угодою повертається позичальником не пізніше 21 червня 2010 року.

17.12.2009 між позичальником та банком було підписано додаткову угоду № 3 до кредитного договору, відповідно до якої банк зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 687 157, 02 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит не пізніше 16 грудня 2010 року, сплатити комісію в сумі 4 435, 79 грн. За користування кредитом передбачена сплата процентів в розмірі 25 % річних. При невиконання п. 3.4.11 кредитного договору, позичальник сплачує відсотки в розмірі 27 %.

21.01.2010 між сторонами договору було підписано договір про внесення змін № 2 до кредитного договору.

30.03.2010 сторонами договору підписано договір про внесення змін № 3 до кредитного договору.

29.04.2010 сторонами договору підписано договір про внесення змін № 4 до кредитного договору.

29.04.2010 між сторонами договору було підписано договір про внесення змін № 2 до додаткової угоди № 1, за яким зазначено, що кредит за цією додатковою угодою повертається позичальником не пізніше 05 липня 2010 року.

29.04.2010 між сторонами договору було підписано договір про внесення змін № 2 до додаткової угоди № 2, за яким зазначено, що кредит за цією додатковою угодою повертається позичальником не пізніше 05 липня 2010 року.

01.07.2010 сторонами договору підписано договір про внесення змін № 5 до кредитного договору.

01.07.2010 між сторонами договору було підписано договір про внесення змін № 3 до додаткової угоди № 1, за яким зазначено, що кредит за цією додатковою угодою повертається позичальником не пізніше 01 листопада 2010 року.

01.07.2010 між сторонами договору було підписано договір про внесення змін №3 до додаткової угоди № 2, за яким зазначено, що кредит за цією додатковою угодою повертається позичальником не пізніше 01 листопада 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.09.2013 між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований за № 2466.

Згідно договору ПАТ «Кредитпромбанк» продав, а ПАТ «Дельта Банк» набув право вимоги за кредитами згідно кредитних договорів вказаних в додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок в тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі вказаного договору відступлення права вимоги, у зв'язку із наявністю заборгованості, позивач направив відповідачу претензію від 25.02.2014 № 18.2-71.

В якості доказу надання кредитних коштів, позивачем до справи надані меморіальні валютні ордера та виписки щодо руху коштів на рахунках відповідача.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 цього кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За розрахунком позивача, відповідач станом на 26.02.2014 має заборгованість:

- за кредитом в сумі 687 157,02 грн.;

- за процентами в сумі 143 079,26 грн.;

- за кредитом в сумі 740 514,00 євро (9 601 325,32 грн.);

- за процентами в сумі 227 646, 41 євро (2 951 608,26 грн.);

- за кредитом в сумі 454 580,00 грн. (5 893 974,27 грн.);

- за процентами в сумі 144 373,98 євро (1 871 918,09 грн.).

Відповідачем власного розрахунку заборгованості станом на 26.02.2014, або на іншу дату взагалі не надано, доказів оплати вказаних вище сум заборгованості не надано, позовні вимоги не оспорені.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що ним припускалися порушення умов договору в частині повернення відповідних сум, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитами та процентами є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно Постанови Пленпаму ВГСУ №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено що відносно пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

В даному випадку кредит в сумі 687 157, 02 відповідач повинен був повернути згідно додаткової угоди № 1 не пізніше 16.12.2010. При цьому, позивачем до суду не було надано доказів про внесення змін щодо вказаної умови.

Як свідчить розрахунок позивача, ним за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 687 157,02 відповідачу нарахована пеня:

- за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 687 157,02 за період з 27.09.2013 по 26.02.2014 в сумі 37 445,35 грн.;

- за несвоєчасне повернення процентів за вказаною сумою кредиту в розмірі 7 796,84 грн. за період з 27.09.2013 по 26.02.2014.

Зазначені суми пені нараховані за невиконання умов додаткової угоди № 3, якою передбачено повернення кредиту в сумі 687 157, 02 грн.

З урахування обставин справи та норм чинного законодавства вбачається, що про прострочення повернення кредиту а отож і про порушення права на повернення кредитних коштів в сумі 687 157,02 грн. банк, який надав відповідні кредитні кошти, дізнався вже 16.12.2010, і тому пеня повинна рахуватися з 17.12.2010 та протягом 6 місяців з цієї дати. При цьому, отримання позивачем права вимоги за вказаним кредитним договором саме 23.09.2013, під час відступлення права вимоги, не змінює строк, протягом якого нараховується пеня. Тобто, нарахування пені в сумі 37 445, 35 грн. за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 687 157, 02 за період з 27.09.2013 по 26.02.2014 з боку позивача є неправомірним і ці вимоги задоволенню не підлягають.

Також, позивачем нарахована пеня:

- за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 740 514,00 євро (9 601 325, 32 грн.) за період з 27.09.2013 по 26.02.2014 в сумі 40 913, 40 євро (530 473, 24 грн.);

- за несвоєчасне повернення процентів за вказаною сумою кредиту в розмірі 12 577, 46 євро (163 076, 30 грн.) за період з 27.09.2013 по 26.02.2014.

В даному випадку кредит в сумі 740 514, 00 євро (9 601 325, 32 грн.) відповідач повинен був повернути згідно додаткової угоди № 2 не пізніше 01.11.2010. При цьому, позивачем до суду не було надано доказів про внесення змін щодо вказаної умови.

З урахування обставин справи та норм чинного законодавства вбачається, що про прострочення повернення кредиту, а отже і про порушення права на повернення кредитних коштів в сумі 740 514, 00 євро Банк, який надав кредит, дізнався вже 02.11.2010, і тому пеня повинна рахуватися з 02.11.2010 протягом 6 місяців. При цьому, отримання позивачем права вимоги кредиту за договором відступлення права вимоги саме 23.09.2013 не змінює цей строк. Тобто, нарахування позивачем пені в сумі 40 913, 40 євро за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 740 514, 00 євро за період з 27.09.2013 по 26.02.2014 є неправомірним і ці вимоги задоволенню не підлягають.

Крім цього, позивачем нарахована пеня:

- за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 454 580,00 євро (5 893 974,27 грн.) за період з 27.09.2013 по 26.02.2014 в сумі 25 115,55 євро (325 642,14 грн.);

- за несвоєчасне повернення процентів за вказаною сумою кредиту в розмірі 7 979, 66 євро (103 423, 44 грн.) за період з 27.09.2013 по 26.02.2014.

В даному випадку кредит в сумі 454 580, 00 євро (5 893 974, 27 грн.) відповідач повинен був повернути згідно додаткової угоди № 2 не пізніше 01.11.2010. При цьому, позивачем до суду не було надано доказів про внесення змін щодо вказаної умови.

З урахування обставин справи та норм чинного законодавства вбачається, що про прострочення повернення кредиту, а отже і про порушення права на повернення кредитних коштів в сумі 454 580, 00 євро банк, який надав кредит, дізнався вже 02.11.2010, і тому пеня повинна рахуватися з 02.11.2010 протягом 6 місяців. При цьому, отримання позивачем права вимоги за кредитом відповідно до договору відступлення права вимоги саме 23.09.2013 не змінює строк нарахування пені. Тобто, нарахування пені в сумі 25 115,55 євро за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 454 580, 00 євро за період з 27.09.2013 по 26.02.2014 є неправомірним і ці вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Але в даному випадку у первісного кредитора - ПАТ «Кредитпромбанк» були відсутні підстави для нарахування пені на суму заборгованості за кредитом з 23.09.2013.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача:

заборгованість:

- за кредитом в сумі 687 157, 02 грн.;

- за процентами в сумі 143 079, 26 грн.;

- за кредитом в сумі 740 514,00 євро (9 601 325, 32 грн.);

- за процентами в сумі 227 646, 41 євро (2 951 608, 26 грн.);

- за кредитом в сумі 454 580, 00 грн. (5 893 974, 27 грн.);

- за процентами в сумі 144 373, 98 євро (1 871 918, 09 грн.);

пеню:

- за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 687 157, 02 грн. в розмірі 7 796, 84 грн. за період з 27.09.2013 по 26.02.2014.

- за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 740 514, 00 євро (9 601 325, 32 грн.) за період з 27.09.2013 по 26.02.2014 в розмірі 12 577, 46 євро (163 076, 30 грн.);

- за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 454 580, 00 євро (5 893 974, 27 грн.) за період з 27.09.2013 по 26.02.2014 в розмірі 7 979, 66 євро (103 423, 44 грн.).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, ст. ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 173, 193, 231 ГК України, керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства «Прогрес 2000», м.Алчевськ Луганської області, вул. Горького, буд. 99 «а», код 30797217, на користь:

- Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», м. Київ, вул. Щорса, буд. 36 «б» (поштова адреса - м. Київ, вул. Мельникова, буд. 81, корп. 20), код 34047020,

заборгованість:

- за кредитом в сумі 687 157,02 грн.;

- за процентами в сумі 143 079,26 грн.;

- за кредитом в сумі 740 514,00 євро (9 601 325,32 грн.);

- за процентами в сумі 227 646, 41 євро (2 951 608,26 грн.);

- за кредитом в сумі 454 580,00 грн. (5 893 974,27 грн.);

- за процентами в сумі 144 373,98 євро (1 871 918,09 грн.);

пеню:

- за несвоєчасне повернення кредиту в сумі в розмірі 7 796,84 грн.

- за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 12 577,46 євро (163 076,30 грн.);

- за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 7 979,66 євро (103 423,44 грн.),

витрати зі сплати судового збору в сумі 70 153 грн. 91 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 16.06.2014.

Суддя Т.А. Василенко