Рішення

від 10.06.2014 по справі 914/1203/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2014 р. Справа № 914/1203/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросем», м. Київ

до відповідача: Приватної агрофірми «Наукова», м. Городок

про стягнення 95 208, 97 грн.

Суддя Н.Мороз

При секретарі Н. Кривка

Представники:

Від позивача: Сушицький В. М.

Від відповідача: н/з

Суть спору :

Позов подано товариством з обмеженою відповідальністю «Агросем», м. Київ до відповідача приватної агрофірми «Наукова», м. Городок про стягнення 95 208, 97 грн.

Ухвалою господарського суду від 09.04.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 29.04.2014 року.

29.04.2014р., 27.05.2014р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

В судове засідання 10.06.2014р. представник позивача з"явився. Позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, позов просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Вимог ухвал суду від 09.04.2014р., 29.04.2014р. та 27.05.2014р. не виконав, відзиву на позов не подав. Відповідно до витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, приватна агрофірма «Наукова» зареєстрована за адресою: м. Городок, вул. Шевченка, 3, куди і надсилались ухвали суду від 09.04.2014р., 29.04.2014р. та 27.05.2014р.

Відтак, суд вважає за доцільне розглянути справу без участі представника відповідача та за відсутності його відзиву на позов, в порядку ст.75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов"язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Однією з підстав виникнення зобов"язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

07.08.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Агросем» (позивач, за договором - постачальник) та приватною агрофірмою «Наукова» (відповідач, за договором - покупець) укладено договір поставки № 07.08.13-01.

Відповідно до п. 1.1 даного договору, постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах договору.

Ціна, кількість, асортимент товару зазначаються в специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2). Покупець здійснює оплату вартості товару шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на рахунок постачальника (п.3.3). Покупець зобов'язаний, окрім здійснення оплати за товар, у день здійснення платежу за товар сплатити проіндексовану /скориговану/ вартість товару у разі збільшення курсу дол. США на міжбанківському валютному ринку України, суму якої визначає самостійно. Сума в гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як скоригована оплата вартості товару, визначається за наступною формулою Х2=Х1*У2/У1, де:

XI - вартість товару у національній валюті України, зазначена у відповідній специфікації,

У1 - курс дол. США до гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України, на дату, що передує даті підписання специфікації,

У2 - курс дол. США до гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України, на дату, що передує даті оплати,

Х2 - кінцева вартість у гривнях частини товару, неоплаченої банківським грошовим переказом (п.3.6).

На виконання взятих на себе за договором зобов'язань, постачальником було поставлено покупцеві товар на суму 377 882, 25 грн., що підтверджується видатковою накладною № 12/0812 від 12.08.2013р. підписаною та скріпленою печатками сторін, а також довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 1/08 від 08.08.2013р. (в матеріалах справи).

Відповідно до п. 3.4. договору поставки, відповідач оплачує загальну вартість товару на наступних умовах:

а) оплата товару в розмірі 27% загальної вартості товару, що постачається по цьому договору, здійснюється до 15.08.2013р;

б) оплата товару в розмірі 73% загальної вартості товару, що постачається по цьому договору, здійснюється до 31.10.2013р.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема банківських виписок по рахунку позивача, відповідачем здійснено оплату товару за договором наступним чином: 50 000, 00 грн. - 08.08.2013 р., 20 000, 00 грн. - 24.10.2013 р., 50 000, 00 грн. - 01.11.2013 р., 20 000, 00 грн. - 04.11.2013 р., 10 000, 00 грн. - 21.11.2013 р., 50 000, 00 грн. - 27.11.2013 р., 97 000, 00 грн. - 15.01.2014 р., 35 000, 00 грн. - 06.02.2014 р., 45 882, 25 грн. - 10.02.2014 р.

Відтак, відповідачем повністю оплачено вартість поставленого позивачем товару, однак з порушенням терміну його оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Позивачем, за прострочення виконання грошового зобов"язання, у відповідності до ст. ст.230, 231 ГК України та п. 10.2 договору поставки, правомірно нараховано відповідачу пеню за період з 16.08.2013р. по 09.02.2014р., яка становить 7 097, 18 грн.

Згідно п. 10.5. укладеного договору, за порушення відповідачем строків оплати поставленого товару, він сплачує позивачу штраф у розмірі 20% від суми загальної вартості товару за договором. Таким чином, позивачем нараховано відповідачу штраф, що у відповідності до поданого розрахунку становить 75 576, 45 грн. та підлягає стягненню.

На підставі п. 3.6. договору, а також формули узгодженої сторонами згідно договору поставки, позивач просить суд стягнути з відповідача 10 897, 36 грн. скоригованої вартості товару, яка підлягає сплаті у зв'язку зі зміною курсу долару США по відношенню до гривні з моменту укладання договору до дня кінцевого розрахунку між сторонами за поставлений товар.

Відповідно до ст. 189 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. Вільні ціни встановлюються на всі види продукції та визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін (ст. 190 ГК України).

Згідно ч. 1 ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Укладаючи договір сторони визначили вартість товару у гривнях, що складає 377 882, 25 грн. та грошовий еквівалент 46 000, 00 дол. США.

Відповідно до ч.2 ст.533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Враховуючи те, що умовами договору сторони передбачили відшкодування суми, проіндексованої (скоригованої) вартості товару, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 10 897, 36 грн. скоригованої вартості товару.

Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем правомірно згідно поданого розрахунку нараховано відповідачу 3% річних за період з 16.08.2013р. по 09.02.2014р. на загальну суму 1 637, 98 грн.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, не спростовані відповідачем та підлягають до задоволення повністю.

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 533, 612, 625, 629, 632 ЦК України, ст. ст. 189, 190, 193, 216 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з приватної агрофірми «Наукова», м. Городок, вул. Шевченка, 3 (код ЄДРПОУ 30793783) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агросем», м. Київ, вул. Голосіївська, 7, адміністративний корпус 1-А, кімната 414 (код ЄДРПОУ 30967207) - 7 097, 18 грн. пені, 75 576, 45 грн. - штрафу, 1 637, 98 грн. - 3 % річних, 10 897, 36 грн. - скоригованої вартості товару, 1 904, 18 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 16.06.2014р.

Суддя Мороз Н.В.