Ухвала

від 10.06.2014 по справі 826/20183/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20183/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

10 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Горбань Н.І. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Міщенко Ю.М., представника відповідача Колодяжної Л.В., розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.04.2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ День Печати» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів в м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.07.2013 №№0001582270, 0001572270, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.04.2014 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказану постанову, оскільки вважає, що суд першої інстанції не встановив усі обставини справи та не надав їм належної оцінки, а також невірно застосував норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, з 25.06.2013 року по 02.07.2013 року податковим органом проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Евіт» за період з 01.07.2012 року по 30.09.2012 року, ТОВ «Сігма 777» за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року.

24 липня 2013 відповідачем, на підставі акта перевірки №294/22-521/37203236 від 09.07.2013, прийнято наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- 0001582270, яким позивачу за порушення п.п.198.6, 201.1, 201.4, 201.6, 201.7 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 61620 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 49296 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 12324 грн;

- 0001572270, яким позивачу за порушення п.п.139.1.9 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 64701 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 51761 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 12940 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Як вбачаться з матеріалів справи, податковий орган, приймаючи податкові повідомлення-рішення, керувався лише наявністю актів про неможливість проведення зустрічних звірок ПП «Евіт» та ТОВ «Сігма 777».

Щодо правомірності використання таких актів в якості належних та допустимих доказів, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Колегія суддів вказує, що зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 № 236 затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до п. 4.4. Методичних рекомендацій у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України. При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки. Акт про неможливість проведення зустрічної звірки складається за формою визначеною у додатку 3 до Методичних рекомендацій.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, а письмовий документ, який складається після проведення такої звірки (довідка) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність, господарських операцій такої особи, а тому такі висновки є протиправними та не можуть братися до уваги та використовуватися податковими органами під час проведення перевірок інших платників податків, як податкова інформація чи доказова база.

Водночас судом встановлено, що господарські операції між ТОВ «ДЦ День Печати» і ТОВ «Сігма 777», ПП «Евіт» підтверджуються належним чином завіреними копіями договорів, актів приймання робіт (надання послуг), податкових накладних, доказів оплати в безготівковій формі - банківських виписок, які також детально були досліджені контролюючим органом в акті перевірки (ст.13 - 16 акта перевірки).

При цьому, до матеріалів справи долучено докази виконання ТОВ «Сігма 777» та ПП «Евіт» робіт зі створення макетів рекламних матеріалів та дизайну поліграфічної продукції, які в подальшому були реалізовані позивачем на ТОВ «Інфорт», ТОВ «Артефакт», ТОВ «Айсберг», ТОВ «Інтер Фуд» тощо за вищою ціною, аніж та, що була сплачені постачальникам.

Відповідач, окрім посилань на акти про неможливість проведення зустрічних звірок, жодних доказів, які б підтверджували вчинення порушень позивачем податкового законодавства, не надав ні під час судового розгляду в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували неправомірне формування позивачем витрат та податкового кредиту, а тому прийняті податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160,195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів в м. Києві залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.04.2014 року - без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Н.І.Горбань

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлений 13.06.2014 року.

.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Горбань Н.І.

Сорочко Є.О.