Ухвала

від 29.05.2014 по справі 826/660/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/660/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Дроздовій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів та зборів України у м. Києві на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів та зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29 липня 2013 року № 153/17-20.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2014 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивач не задекларував прибуток, отриманий у 2012 році та не сплатив податок на доходи фізичних осіб.

Під час судового засідання представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти позову та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесене законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2014 року - без змін виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб фізичною особою ОСОБА_2 за 2012 рік, про що складено акт від 12 липня 2013 року № 85/17-20/155560254.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 29 липня 2013 року № 153/17-20, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 212401 грн. 75 коп., з яких 169785 грн. 40 коп. за основним платежем та 42616 грн. 35 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2А суд першої інстанції виходив з того, що у 2012 році база оподаткування податком на доходи фізичних осіб у позивача була відсутня.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що згідно протоколу № 1 від 26 липня 2009 року Установчих зборів засновників, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийняли рішення про створення ТОВ «Компанія «АМРІТА» зі статутним капіталом у розмірі 100000 грн. 00 коп. Частки в статутному капіталі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 складали по 20500 грн. 00 коп., тобто по 20,5 % статутного капіталу товариства, а частка ОСОБА_4 - 39000 грн. 00 коп., тобто 39 %.

В подальшому статутний капітал ТОВ «Компанія «АМРІТА» було збільшено до 1000000 грн. 00 коп.

Також судом встановлено, що 03 лютого 2012 року ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 їхні частки в статутному капіталі вказаного товариства за ціною, яка відповідала їх номінальній вартості.

Таким чином, загальна сума витрат, понесених ОСОБА_2 на придбання 100 % статутного капіталі ТОВ «Компанія «АМРІТА» складає 1000000 грн. 00 коп.

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 25 квітня 2012 року було укладеного договір купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі ТОВ «Компанія «АМРІТА». За вказаним договором ОСОБА_6 придбала у ОСОБА_2 100 % статутного капіталі ТОВ «Компанія «АМРІТА» за ціною 1000000 грн. 00 коп.

Під час проведення перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було зроблено висновок про те, що ОСОБА_2 не сплатив податок на доходи фізичних осіб із отриманого у 2012 році інвестиційного прибутку у розмірі 1000000 грн. 00 коп.

Однак, податковим органом не було враховано правил визначення інвестиційного прибутку, встановлених пп. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 ПК України.

Відповідно до п. 164. 1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

У відповідності до пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

На підставі наданих позивачем документів судом першої інстанції було вірно встановлено, що витрати ОСОБА_2 на придбання 100 % статутного капіталі ТОВ «Компанія «АМРІТА» складають 1000000 грн. 00 коп. Під час продажу вказаних корпоративних прав позивач отримав дохід у такому ж розмірі.

Таким чином, інвестиційний дохід ОСОБА_2 від продажу статутного капіталу ТОВ «Компанія «АМРІТА», згідно пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК України, складає 00 грн. 00 коп.

У зв'язку з цим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача були відсутні підстави для нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Як на підставу для задоволення своїх вимог про скасування постанови суду від 27 лютого 2014 року відповідач посилається на те, що ОСОБА_2 не надав податковому органу документів, що підтверджують понесення ним витрат у розмірі 1000000 грн. 00 коп. на придбання 100 % статутного капіталі ТОВ «Компанія «АМРІТА».

Згідно пп. «є» п. 176. 1 ст. 176 ПК України платники податку зобов'язані подавати податкову декларацію за результатами податкового (звітного) року у строки, передбачені цим Кодексом для платників податку на доходи фізичних осіб, якщо протягом такого податкового (звітного) року оподатковувані доходи нараховувалися (виплачувалися, надавалися) у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, платнику податку у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами двома або більше податковими агентами і при цьому загальна річна сума таких оподатковуваних доходів перевищує сто двадцять розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

З огляду на те, що ОСОБА_2 у 2012 році не отримував доходів, що перевищують сто двадцять розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, у нього не виник обов'язок подавати податкову декларацію та документи, що підтверджують її показники.

Докази того, що під час проведення перевірки з питань повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету фізичною особою ОСОБА_2 податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік відповідач звертався до позивача з вимогою надати документи, що підтверджують витрати на придбання корпоративних прав, - відсутні в матеріалах справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було винесене законне і обґрунтоване рішення про задоволення адміністративного позову ОСОБА_2 та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29 липня 2013 року № 153/17-20.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 27 лютого 2014 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів та зборів у м. Києві - відмовити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Ухвала складена в повному обсязі 03 червня 2014 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.