Постанова

від 27.05.2014 по справі 817/1139/14

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1139/14

27 травня 2014 р. 16 год. 00хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів - Сало А.Б. (головуючий), суддів Щербакова В. В. Комшелюк Т.О. , за участю секретаря судового засідання Школяр О.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Кохана О.О.,

відповідача: представник Ходневич О.О.,

третьої особи відповідача 1: представник Новак Р.В.,

третьої особа відповідача 2: представник А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВО-ПЛЮС" доДержавної реєстраційної служби України "УКРДЕРЖРЕЄСТР" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Реєстраційна служба Сарненського районного управління юстиції третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство Рівненської обласної ради "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації " про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою. Відповідальністю „Ново-Плюс" звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної реєстраційної служби України „Укдержреєстр" про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Молдованової Галини Миколаївни Державної реєстраційної служби України про відмову у державній реєстрації прав та обтяжень №12005435 від 28 березня 2014 року. Крім того, позивач просить суд зобов'язати державну реєстраційну службу України провести за Товариством з обмеженою відповідальністю „НОВО-ПЛЮС" (34500, Рівненська область Сарненський район, м.Сарни, вул.Ткача,5 код ЄДРПОУ 38075706) державну реєстрацію права власності на складське приміщення 1969 року, загальною площею 648,7 кв.м, яке згідно експлікації технічного паспорту від 26.07.2013 року складається з : 1.Склад - 361,2 кв.м., 2. Склад - 47,9 кв.м., 3. Гараж - 81,5 кв.м., 4. Гараж - 54,0 кв.м., 5. Склад -31,8 кв.м.., 6. Склад - 35,0 кв.м.., 7. Гараж - 17,4 кв.м.., 8.Гараж - 19,9 кв.м.), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що ухвалою Рівненського міського суду від 21 листопада 2013 року було визнано мирову угоду, укладену сторонами по цивільній справі за позовом ТОВ „НОВО-ПЛЮС" до ОСОБА_8, Публічного акціонерного товариства „Сарненська ПМК-81" про стягнення грошових коштів, визнання права власності, зобов'язання вчинити дії. Зокрема, згідно вказаної мирової угоди пунктом другим за Товариством з обмеженою відповідальністю „НОВО-ПЛЮС" (34500, Рівненська область Сарненський район, м.Сарни, вул.Ткача,5 код ЄДРПОУ 38075706) визнається право власності на складське приміщення 1969 року, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Окрім того, зазначає що 20 січня 2014 року за №10095522 державним реєстратором було винесено рішення про відмову у державній реєстрації, згідно якої позивачу відмовлено у державній реєстрації на підставі того що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, зокрема: подана ухвала Рівненського міського суду від 21 листопада 2013 року про затвердження мирової угоди, не містить обов'язкових реквізитів, що не дозволяє встановити факт набрання зазначеною ухвалою законної сили; в ухвалі Рівненського міського суду не зазначено жодних відомостей, які б стосувалися технічного опису нерухомого майна, що не дає змогу в повному обсязі ідентифікувати відповідний об'єкт нерухомості; відсутні необхідні для проведення державної реєстрації відомості про об'єкт нерухомого майна, що унеможливлює проведення державної реєстрації права власності та ін.

З огляду на отримане рішення про відмову позивач звернувся до Рівненського міського суду із заявою про роз'яснення рішення Рівненського міського суду від 21 листопада 2013 року.

А відтак, ухвалою Рівненського міського суду від 07 лютого 2014 року заява Товариства з обмеженою відповідальністю „НОВО-ПЛЮС" про роз'яснення рішення Рівненського міського суду від 21.11.2013 року.

Згідно зазначеної ухвали суду слідує: Роз'яснити п.2 ухвали Рівненського міського суду від 21.11.2013 року по цивільній справі №569/19392/13-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „НОВО-ПЛЮС" до ОСОБА_8, публічного акціонерного товариства „Сарненське ПМК-81" про стягнення коштів, визнання права власності, зобов'язання вчинити дії а саме: за Товариством з обмеженою відповідальністю „НОВО-ПЛЮС" (34500, Рівненська обл., Сарненський р-н., м.Сарни, вул.Ткача,5, код ЄДРПОУ 38075706) визнається право власності на складське приміщення 1969 року, загальною площею 648,7 кв.м, яке згідно експлікації технічного паспорту від 26 липня 2013 року складається з: 1.Склад - 361,2 кв.м., 2. Склад - 47,9 кв.м., 3. Гараж - 81,5 кв.м., 4. Гараж - 54,0 кв.м., 5. Склад -31,8 кв.м.., 6. Склад - 35,0 кв.м.., 7. Гараж - 17,4 кв.м.., 8.Гараж - 19,9 кв.м.), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Ухвала Рівненського міського суду від 07 лютого 2014 року набрала законної сили 13 лютого 2014 року.

Проте, після чергової подачі документів до відповідача, останнім, а саме державним реєстратором Молодовановою Галиною Миколаївною Державної реєстраційної служби України було винесено рішення №12005435 від 28 березня 2014 року про відмову у державній реєстрації права власності за вказаним об'єктом нерухомості, де зазначено, що позивачу відмовлено у державній реєстрації на підставі того що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, в тому числі що вказаною у рішенні суду адресою знаходяться інші об'єкти, які зареєстровані за іншими суб'єктами.

Позивач вважає таке рішення реєстратора неправомірним у зв'язку з чим звернувся до суду з вказаним позовом.

Під час розгляду справи, ухвалою суду, постановленою без виходу колегії суддів до нарадчої кімнати, було залучено в якості третіх осіб без самостійних вимог на преді спору на стороні відповідача Реєстраційну службу Сарненського Рівненської області та Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю. На обґрунтування позовних вимог навела обставини аналогічні викладеним у позовній заяві.

Додатково повідомила суду, що іншого шляху, захисту порушеного права, як скасування рішення державного реєстратора Молдованової Галини Миколаївни Державної реєстраційної служби України про відмову у державній реєстрації прав та обтяжень №12005435 від 28 березня 2014 року не має.

Представник відповідача проти позову заперечив, про що подав до суду відповідні письмові заперечення проти позову. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що Державна реєстраційна служба України, як орган державної влади, в силу положень законодавства про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, не може впливати на прийняття державними реєстраторами рішень щодо реєстрації прав або відмови у ній.

Позовна вимога про зобов'язання Укрдежреєстру провести державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно не ґрунтується на законі, оскільки вирішення питань щодо реєстрації права власності на нерухоме майно не належить до компетенції суду, а відтак суд не повноважний перебирати функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації проти задоволення позову не заперечував.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору реєстраційної служби Сарненського районного управління юстиції Рівненської області проти задоволення позову заперечував, з ти х же підстав, що і представник відповідача, натомість додатково повідомив, що у державного реєстратора Молдованової Галини Миколаївни Державної реєстраційної служби України були всі і практичні і технічні можливості самостійно встановити відомості про наявність чи відсутність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про зареєстровані права власності інших суб'єктів на нежитлові приміщення, що знаходяться за вказаною адресою при наявності технічного паспорту на складське приміщення по АДРЕСА_1, при цьому була можливість пересвідчитися чи порушуються права будь-яких інших осіб. Чому державний реєстратор Молдованова Галина Миколаївна Державної реєстраційної служби України відмовила у реєстрації права власності ТОВ „Ново-Плюс" пояснити не зміг, оскільки як реєстратор в даному випадку виконує функції виключно передачі документів до Державної реєстраційної служби України та будь-яких самостійних рішень не приймає.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та представників третіх осіб, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що за позивачем ТОВ „Ново-Плюс", згідно Ухвали Рівненського міського суду від 21 листопада 2013 року та Ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2014 року за Товариством з обмеженою відповідальністю „НОВО-ПЛЮС" (34500, Рівненська обл., Сарненський р-н., м.Сарни, вул.Ткача,5, код ЄДРПОУ 38075706) визнається право власності на складське приміщення 1969 року, загальною площею 648,7 кв.м, яке згідно експлікації технічного паспорту від 26 липня 2013 року складається з: 1.Склад - 361,2 кв.м., 2. Склад - 47,9 кв.м., 3. Гараж - 81,5 кв.м., 4. Гараж - 54,0 кв.м., 5. Склад -31,8 кв.м.., 6. Склад - 35,0 кв.м.., 7. Гараж - 17,4 кв.м.., 8.Гараж - 19,9 кв.м.), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Згідно наявної відповіді Комунального підприємства Рівненське обласне бюро технічної документації №320 від 27.05.2014 слідує, що право власності на будівлю складське приміщення (літ. Ж-1) загальною площею 648,7 кв.м, 1969 року побудови, яке складається з: 1.Склад - 361,2 кв.м., 2. Склад - 47,9 кв.м., 3. Гараж - 81,5 кв.м., 4. Гараж - 54,0 кв.м., 5. Склад -31,8 кв.м.., 6. Склад - 35,0 кв.м.., 7. Гараж - 17,4 кв.м.., 8.Гараж - 19,9 кв.м.), за адресою АДРЕСА_1, не зареєстроване за будь-якими фізичними чи юридичними особами. Окрім того вказано інших фізичних та юридичних осіб, право власності яких зареєстровано та містяться в архівних матеріалах бюро.

Також судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до Державної реєстраційної служби України та отримував відмови у здійснення державної реєстрації права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна, та кожен раз отримував відмови з різними підставами.

11 березня 2014 року №5770643 позивачем було в черговий раз подано заяву та документи для державної реєстрації прав до реєстраційної служби Сарненського районного управління юстиції Рівненської області.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молодовановою Г.М. відповідно до вимог статті 24 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 20 та 28 Порядку державної реєстрації на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, пункту 5 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 02 квітня 2013 року №607/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 02 квітня 2013 року за №534/23066, прийнято рішення про відмову державної реєстрації прав та їх обтяжень від 28 березня 2014 року №12005435.

З оскаржуваного рішення слідує, що заяву подану ОСОБА_10 для проведення державної реєстрації права власності форма власності: приватна на приміщення, складське приміщення, що розташоване АДРЕСА_1 та документи, подані для проведення державної реєстрації прав, та встановила подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчує ст.9 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями: Державний реєстр речових прав на нерухоме майно містить відомості про зареєстровані права власності інших суб'єктів на нежитлові приміщення, що знаходяться за вказаною адресою.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 24 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктами 20 та 28 Порядку державної реєстрації на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 вирішив відмовити у державній реєстрації права власності на складське приміщення, що розташоване АДРЕСА_1 за суб'єктом Товариство з обмежено відповідальністю „Ново-Плюс", податковий номер 38075706.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 208 ЦПК України ухвала суду є однією із форм судових рішень.

Згідно статті 14 ЦПК України, статті 124 Конституції України та статті 13 Закону України „Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, які набрали законної сили є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст..9 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями: Державний реєстр речових прав на нерухоме майно містить відомості про зареєстровані права власності інших суб'єктів на не житлові приміщення, що знаходяться за вказаною адресою.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації та їх обтяжень, визначений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004р. № 1952-IV із змінами (далі по тексту Закон №1952), і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до ст.1 вказаного Закону врегульовані відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно із ч.1 ст.3 Закону №1952, державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону №1952 передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень визначений ст. 24 Закону №1952 є вичерпним та розширеному тлумаченню не належить.

Як зазначено вище Ухвала Рівненського міського суду від 21 листопада 2013 року та Ухвала Рівненського міського суду від 07.02.2014 набрали законної сили відповідно 27 листопада 2013 року та 13 лютого 2014 року, а відтак означені судові акти є правовстановлюючим документом, який повинен надаватись для здійснення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна та є підставою для реєстрації права власності на таке майно, а тому в силу частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» є обов'язковим до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пп. 1,2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Частиною 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Частинами 1, 2 статті 41 Конституції України унормовано, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.

За змістом статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення держаної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

В свою чергу, відносини пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюється нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон).

Систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (ч.1 ст.6 Закону).

Згідно пункту 3 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011 №395/2011, формування і забезпечення реалізації політики з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є одним з основних завдань Міністерства юстиції України.

Пунктом 7 цього положення також закріплено, що Мін'юст України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції.

Поряд з тим, процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав визначаються Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703(далі - Порядок).

Державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (п.2 Порядку).

Рішення щодо державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, форму та вимоги до оформлення яких встановлює Мін'юст, приймає державний реєстратор прав на нерухоме майно. Державний реєстратор оформляє рішення за допомогою Державного реєстру прав у двох примірниках, крім випадків, передбачених цим Порядком (п.3 Порядку).

Таким чином, відповідач є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує повноваження державного реєстратора, надані йому Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень» та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За визначенням статті 2 Закону, державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом (ч.5 ст.3 Закону).

Зокрема, відповідно до статті 15 Закону, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом (ч.7 ст.16 Закону).

Заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита (п.10 Порядку).

Також статтею 19 вказаного Закону встановлено перелік документів для державної реєстрації прав на нерухоме майно, серед іншого, таким документом визначено рішення суду, що набрало законної сили. Отже, за законом судове рішення є однією з підстав для державної реєстрації прав, що посвідчує виникнення речових прав на нерухоме майно.

Статтею 5 Закону, яка за змістом кореспондується з пунктом 4 Порядку, закріплено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, квартиру, та нежитлове приміщення. (п.4 Порядку).

В свою чергу, на підставі прийнятого рішення суду, позивач звернувся до відповідача з заявою про проведення державної реєстрації права власності на вказаний вище об'єкт нерухомого майна.

В силу частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлені вище означеним судовим актом факти мають преюдиціальне значення в рамках досліджуваного адміністративного спору та доведенню знову не підлягають.

Окрім того у справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України (рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 ) Європейський Суд наголосив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Твердження представника відповідача про те, що Державна реєстраційна служба України є неналежним відповідачем у справі та те, що чинним законодавством заборонено здійснювати вплив на державних реєстраторів при прийнятті ними рішень щодо реєстрації прав та їх обтяжень є помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до норми ст. 6 Закону № 1952, систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Держателем Державного реєстру прав є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав.

Адміністратором Державного реєстру прав є державне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства юстиції України, здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав та відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, що містяться у Державному реєстрі прав.

Компетенція центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав визначена ст.7-1 вказаного Закону, відповідно до якої центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав: вносить в установленому порядку пропозиції щодо її формування; забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав; організовує роботу, пов'язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав; здійснює керівництво та контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав; організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор); здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України та покладені на нього Президентом України.

В силу норми ст. 8 Закону №1952, якою встановлені повноваження органів державної реєстрації прав, орган державної реєстрації прав: проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Статтею 9 Закону №1952 встановлено, що державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж юридичної роботи не менш як два роки. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт.

Державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про право набувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону.

Державний реєстратор не має права приймати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер). У такому разі державна реєстрація прав проводиться іншим державним реєстратором органу державної реєстрації прав.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013р. №607/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за №534/23066 встановлений Порядок взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб. Пунктом 4 Порядку передбачено, що орган державної реєстрації прав у день прийняття відповідної заяви або рішення суду про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно або скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених пунктом 1 наказу, та виконання дій, передбачених пунктом 3 цього Порядку, за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передає таку заяву на розгляд до Укрдержреєстру.

Із аналізу змісту правових норм вбачається, що відповідач в даному випадку реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав через державних реєстраторів, а відтак зобов'язаний здійснювати належний контроль при виконанні останніми повноважень, визначених чинним законодавством.

Крім того, згідно із ч.2 ст.30 Закону №1952, дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.

Із адміністративного позову вбачається, що позивачем не оскаржуються дії чи бездіяльність державного реєстратора. В даному випадку оскаржується рішення, прийняте державним реєстратором. Виходячи із повноважень відповідача, наданих йому державою, суд зазначає, що оскаржуване рішення є рішенням суб'єкта владних повноважень, що підтверджується також супровідним листом від 25.09.2013р. №4911/05-15-13, яким оскаржуване рішення направлене реєстраційній службі Рівненського міського управління юстиції Рівненської області від імені державного органу - Державною реєстраційною службою України Укрдержреєстр, а тому останній є належним відповідачем у справі

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молодованової Г.М. №12005435 від 28 березня 2014 року про відмову у державній реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю „НОВО-ПЛЮС" (34500, Рівненська обл., Сарненський р-н., м.Сарни, вул.Ткача,5, код ЄДРПОУ 38075706) на складське приміщення 1969 року, загальною площею 648,7 кв.м, яке згідно експлікації технічного паспорту від 26 липня 2013 року складається з: 1.Склад - 361,2 кв.м., 2. Склад - 47,9 кв.м., 3. Гараж - 81,5 кв.м., 4. Гараж - 54,0 кв.м., 5. Склад -31,8 кв.м.., 6. Склад - 35,0 кв.м.., 7. Гараж - 17,4 кв.м.., 8.Гараж - 19,9 кв.м.), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача, в цій частині - задоволенню.

Поряд з тим, що стосується вимоги позивача про зобов'язання Державну реєстраційну службу України - Укрдержреєстр (02660, м.Київ, вул..Марини Раскової 15, код ЄДРПОУ 37508344) провести за Товариством з обмеженою відповідальністю „НОВО-ПЛЮС" (34500, Рівненська область Сарненський район м.Сарни, вул.Ткача,5 код ЄДРПОУ 38075706) державну реєстрацію права власності на складське приміщення 1969 року, загальною площею 648,7 кв.м, яке згідно експлікації технічного паспорту від 26.07.2013 складається з : 1.Склад - 361,2 кв.м., 2. Склад - 47,9 кв.м., 3. Гараж - 81,5 кв.м., 4. Гараж - 54,0 кв.м., 5. Склад -31,8 кв.м.., 6. Склад - 35,0 кв.м.., 7. Гараж - 17,4 кв.м.., 8.Гараж - 19,9 кв.м.), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Як встановлено судом з аналізу наведених вище норм чинного законодавства, щодо реєстрації відповідно до норми ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Держателем Державного реєстру прав є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав.

Адміністратором Державного реєстру прав є державне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства юстиції України, здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав та відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, що містяться у Державному реєстрі прав.

Статтею 8 даного Закону встановлені повноваження органів державної реєстрації прав, зокрема, орган державної реєстрації прав: проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Відповідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ст.6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Пунктом 1 Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року №401/2011, встановлено, що Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади.

В свою чергу, статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Отже, законодавець наділив даний орган та його посадових осіб дискреційними повноваженнями при прийнятті управлінського рішення.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Враховуючи вищезазначене, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

З огляду на вказане, право відповідача на вчинення дій з державної реєстрації та видачі відповідного свідоцтва про право приватної власності є дискреційним повноваженням, а тому задоволення позовних вимог в цій частині є формою втручання в дискреційні повноваження державного органу.

А тому суд, приходить до висновку, що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

З огляду на викладене, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 94 КАС України, присуджуються на користь позивача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Молдованової Галини Миколаївни Державної реєстраційної служби України про відмову у державній реєстрації прав та обтяжень №12005435 від 28 березня 2014 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВО-ПЛЮС" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 37,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий cуддя Сало А.Б.

Судді Щербаков В. В.

Комшелюк Т.О.