Постанова

від 06.06.2014 по справі 802/1704/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   м. Вінниця 06 червня 2014 р.                                                                    Справа № 802/1704/14-а Вінницький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Богоноса Михайла Богдановича, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом: Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку    до: приватного акціонерного товариства "Жива"   про: стягнення фінансових санкцій ВСТАНОВИВ: 19.05.2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - Центральний територіальний департамент Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР) з адміністративним позовом до відповідача - приватного акціонерного товариства «Жива» (далі – ПрАТ «Жива») про стягнення фінансових санкцій. Позовні вимоги вмотивовані тим, що за відповідачем числиться заборгованість по сплаті штрафних санкцій, накладених постановою № 2636-ЦД-2-Е від 23.10.2013 року за порушення законодавства, що регулює діяльність підприємства на ринку з цінних паперів в розмірі 17 000 гривень. Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте подав до суду заяву (вх. №11325) про розгляд справи в порядку письмового провадження та зазначив, що позов підтримує в повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату,час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином. Проте до суду повернувся конверт з відміткою поштового відділення зв'язку із зазначенням причин повернення - "за закінченням терміну зберігання". Положеннями частини 11 статті 35 КАС України передбачено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні -  обов'язковою не визнавалась, суд, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, визнав можливим проводити розгляд справи в порядку письмового провадження. Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як свідчать матеріали справи, центральним територіальним департаментом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 09.10.2013 року складено акт № 2670-ЦД-2-Е, у якому йдеться про нерозміщення ПрАТ «Жива» регулярної річної інформації за 2012 рік в офіційному друкованому виданні (термін виконання до 30 квітня 2013 року). По данному правопорушенню має місце повторність. Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23 лютого 2006 року №3480-IV (далі - Закон України № 3480-IV) регулярна інформація про емітента - річна та квартальна звітна інформація про результати фінансово-господарської діяльності емітента, яка розкривається на фондовому ринку, в тому числі шляхом подання до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Згідно з частиною 4 статті 40 Закону України №3480-IV річна інформація про емітента є відкритою і в обсязі, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, підлягає оприлюдненню емітентом не пізніше 30 квітня року, наступного за звітним, шляхом: розміщення у загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів; опублікування в одному з офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України або Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку; розміщення на власному веб-сайті. Відповідно до абзацу 2 частини 6 статті 40 Закону України №3480-IV Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку встановлює додаткові вимоги до розкриття регулярної інформації про емітента та вживає заходів щодо її розкриття. Згідно з пунктом 1 глави 7 розділу 5 Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів №1591, що було чинним на час прийняття постанови про накладення санкції, розкриття річної інформації має здійснюватись шляхом розміщення в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії, опублікування у офіційному друкованому виданні, розміщення на сторінці в мережі Інтернет та подання до Комісії. Розкриття річної інформації здійснюється у такі строки: розміщення в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії - у строк не пізніше 30 квітня року, наступного за звітним; опублікування у офіційному друкованому виданні - у строк не пізніше 30 квітня року, наступного за звітним; подання до Комісії - не пізніше 1 червня року, наступного за звітним. На підставі акта № 2670-ЦД-2-Е уповноваженою особою Комісії 23.10.2013 року винесено постанову № 2636-ЦД-2-Е про застосування до ПрАТ «Жива» санкції за правопорушення на ринку цінних паперів у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. (а.с. 7). Відповідно до п. 14 розділу І Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 2272 від 11.12.2007 року, постанову про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів вважаються надісланими (врученими) юридичній особі (посадовій особі чи громадянину), яка притягується до відповідальності, якщо їх вручено керівнику чи представнику юридичної особи (посадовій особі чи громадянину) під розписку або надіслано поштою рекомендованим листом. Доказом надіслання вищезазначених документів є реєстр (список) поштових відправлень рекомендованих листів, на якому працівником об'єкта поштового зв'язку проставлено відбиток календарного штемпеля, та касовий чек. Вказана постанова направлена відповідачу рекомендованим листом, що підтверджується реєстром рекомендованих листів від 13.05.2014 року (а.с.13). Пунктом 5 частини 1 статті 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (далі – Закон № 448/96-ВР) передбачено, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції за неопублікування, опублікування не в повному обсязі інформації та/або опублікування недостовірної інформації – у розмірі до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України № 448/96-ВР у разі несплати штрафу протягом 15 днів примусове стягнення штрафів здійснюється на підставі рішення суду за позовом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Суд встановив, що застосовані до відповідача штрафні санкції на час розгляду справи не сплачені, а постанова про їх застосування не оскаржувалася, що вказує на правомірність звернення НКЦПФР до суду з позовом про примусове стягнення коштів з метою її виконання. Враховуючи те, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, не спростовані відповідачем, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі. Щодо питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне. Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Беручи до уваги встановлені Законом ставки судового збору, при зверненні до суду з цим адміністративним позовом позивач повинен був сплатити 10 відсотків розміру судового збору за позовними вимогами майнового характеру що становить 182,70 грн. Проте, відповідно до частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Згідно з частиною другою статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі. Так, ухвалою суду від 20.05.2014 року частково задоволено клопотання позивача у справі – Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та відстрочено сплату судового збору у даній справі до часу постановлення судом рішення за наслідками розгляду справи по суті спору. Разом з тим, 30.05.2014 року позивачем було подано клопотання про звільнення від сплати судових витрат. В обґрунтування клопотання позивач зіслався на те, що Центральний територіальний департамент Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку є бюджетною установою, яка повністю фінансується за кошти загального фонду державного бюджету, що унеможливлює сплату судового збору. Крім того позивачем зазначено, що рішенням державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 23 лютого 2012 року його внесено до реєстру неприбуткових установ та організацій. Крім цього, включено до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів. Суд критично оцінює доводи заявленого клопотання про звільнення від сплати судового збору із таких мотивів. Згідно п. 47 ч. 1 ст. 2 БК України, розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету. Бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими (п. 12 ч. 1 ст. 2 БК України). Основним плановим фінансовим документом бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень є кошторис бюджетної установи. Згідно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. № 228 “Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ”, кошторис бюджетної установи (далі - кошторис) - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень. Проекти кошторисів складаються усіма установами на наступний бюджетний рік, якщо ці установи функціонували до початку року, на який плануються видатки бюджету та/або надання кредитів з бюджету (п. 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. № 228 ) . Аналізуючи наведені норми бюджетного законодавства, суд доходить висновку про те, що Центральний територіальний департамент Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку будучи бюджетною установою наділений повноваженнями на вжиття заходів із метою закладення (передбачення) власним кошторисом  у складі видатків видатки на сплату судового збору при зверненні до суду. Додатково суд звертає увагу на те, що коло суб'єктів які звільняються від обов'язку сплачувати судовий збір передбачено статтею 5 Закону України “Про судовий збір”. Оскільки законодавець не наділив Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку та її територіальні органи пільгами щодо сплати судового збору, то Держава повинна вживати заходів для забезпечення видатків бюджетних установ спрямованих на сплату такого при зверненні до суду. Отже, підстави для звільнення позивача у даній адміністративній справі від сплати судового збору відсутні. Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Водночас, незважаючи на повне задоволення вимог за адміністративним позовом, в силу положень ч. 4 ст. 94 КАС України підстав для стягнення судового збору з відповідача немає, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. За таких обставин, суд доходить висновку про необхідність стягнення із позивача у справі судового збору у розмірі 182,70 грн. тобто суми судового збору яка підлягала сплаті при зверненні до суду із позовом та обов'язок із сплати якого відстрочено ухвалою суду від 20.05.2014 року. Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ: адміністративний позов задовольнити повністю. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Жива» (вул. Карла Маркса, 112, м. Іллінці, Іллінецький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 05435725) на користь Державного бюджету України  (балансовий рахунок 3111 "Надходження до загального фонду державного бюджету", по коду бюджетної класифікації 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції", символ звітності 106) заборгованість в сумі 17 000 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 коп). Стягнути з Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (вул. Горького, 51, м.Київ) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят коп). Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Суддя                                                                 Богоніс Михайло Богданович