Постанова

від 12.06.2014 по справі 913/152/13-г(21/27б/2011(22/20б))

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року Справа № 913/152/13-г(21/27б/2011(22/20б)) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівУдовиченка О.С., Катеринчук Л.Й., Міщенка П.К. розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Красний Луч Головного управління Міндоходів у Луганській області на додаткову ухвалу та на постанову господарського суду Луганської області від 20.01.2014 року Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2014 року у справі господарського суду за заявою до№ 913/152/13-г(21/27б/2011(22/20б)) Луганської області Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Головного управління Міндоходів у Луганській області Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" про визнання банкрутом Представники сторін у судове засідання не з'явились про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Луганської області від 23.03.2010 року у справі №913/152/13-г Товариство з обмеженою відповідальністю магазин "Надія", м. Красний Луч Луганської області, вул. Карла Маркса, 6, ідентифікаційний код 21777218, визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, тобто 23.03.2011 року, та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_1, ліцензія НОМЕР_3 від 03.07.2006, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою суду першої інстанції від 10.10.2013 року у справі №913/152/13-г частково задоволено клопотання ліквідатора ОСОБА_1 та затверджено оплату послуг арбітражному керуючому ОСОБА_1 за виконання ним повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю магазину "Надія", м. Красний Луч Луганської області, в розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлених чинним законодавством України, щомісячно, за період з 23.03.2010 по 02.08.2010 у загальній сумі 7699 грн. 16 коп. згідно розрахунку, за рахунок коштів ініціюючого кредитора у справі, - Державної податкової інспекції у м. Красний Луч Головного управління Міндоходів у Луганській області (питання оплати послуг арбітражного керуючого ОСОБА_1 розглянуто та затверджено комітетом кредиторів 15.02.2013, протокол №4).

Ухвалою господарського суду Луганської області від 14.11.2013 року у справі №913/152/13-г припинено ліквідаційну процедуру банкрута, Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Надія", м. Красний Луч Луганської області, вул. К.Маркса, буд. 6 ідентифікаційний код 21777218, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута та ліквідовано як юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю магазин "Надія", м. Красний Луч Луганської області, вул. К.Маркса, буд. 6 ідентифікаційний код 21777218.

13.12.2013 року на адресу суду першої інстанції надійшла заява арбітражного керуючого ОСОБА_1 із проханням видати відповідний наказ про стягнення з ДПІ у м. Красному Лучі Головного управління Міндоходів у Луганській області, м. Красний Луч Луганської області, вул. Шевченка, 69, ідентифікаційний код 38696140 на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_2, виданий Первомайським МВ УМВС України в Луганській області 31.01.1997, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 оплату послуг в сумі 7699,16 грн.

Додатковою ухвалою господарського суду Луганської області від 20.01.2014 року (Суддя - Ногін С.М.) заяву арбітражного керуючого ОСОБА_1 про видачу наказу задоволено; стягнуто з Державної податкової інспекції у м. Красний Луч Головного управління Міндоходів у Луганській області, м. Красний Луч Луганської області, вул. Шевченко, 69, ідентифікаційний код 38696140 на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1 (Свідоцтво Міністерства юстиції України НОМЕР_4 від 10.04.2013), паспорт НОМЕР_2, виданий Первомайським МВ УМВС України в Луганській області 31.01.1997, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 суму боргу 7699 грн. 16 коп. з оплати послуг ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Надія", м. Красний Луч Луганської області, вул. Карла Маркса, 6, ідентифікаційний код 21777218, по справі №913/152/13-г та видано наказ.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2014 року у справі №913/152/13-г (головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Агапов О.Л., суддя Кододова О.В.) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Красний Луч Головного Управління Міндоходів у Луганської області на додаткову ухвалу господарського суду Луганської області від 20.01.2014 року у справі №913/152/13-г залишено без задоволення. Додаткову ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у м. Красний Луч Головного управління Міндоходів у Луганській області звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, у якій просить ухвалу господарського суду Луганської області від 20.01.2014 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2014 року у даній справі, скасувати, у задоволенні заяви ліквідатора відмовити.

При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. ч. 3,4 ст. 80, (далі - ГПК України), ст. 31, 32, 40 Закону України "Про виконавче провадження", п. 12 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.2013 року внесених змін) (Далі по тексту Закон про банкрутство).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи заяву арбітражного керуючого ОСОБА_1 про видачу наказу, суд першої інстанції виходив з того, що предметом даного провадження є правовідносини, що виникли із рішення суду (ухвала господарського суду від 10.10.2013 року у справі №913/152/13-г), тобто із зобов'язань щодо оплати послуг арбітражного керуючого, які регулюються нормами спеціального нормативного акту, зокрема, ст. ст. 3 1 , 13, 16, 25 Закону про банкрутство, відтак, у випадку відмови ініціюючого кредитора від оплати послуг арбітражного керуючого в добровільному порядку, суд, припиняючи провадження у справі, повинен вирішити це питання та видати наказ про примусове стягнення грошових коштів.

Апеляційний господарський суд, підтримуючи наведене рішення, послався на те, що у зв'язку з невиконанням у добровільному порядку покладеного на кредитора, ДПІ у м. Красний Луч судовим рішенням зобов'язання щодо оплати послуг ліквідатора, суд першої інстанції, керуючись ст. 88 ГПК України, правомірно дійшов висновку про необхідність примусового стягнення з такого кредитора відповідних грошових сум шляхом винесення додаткової ухвали та видачі відповідного судового наказу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з такого.

Згідно з ч. 10 ст. 3-1 Закону про банкрутство, оплата послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом.

Вказаною нормою передбачено, що за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

В подальшому відповідно до ч. 12 ст. 3-1 Закону про банкрутство, розмір та порядок оплати послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) встановлюється комітетом кредиторів з наступним затвердженням судом.

При цьому, Законом про банкрутство встановлено спеціальні джерела оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, а саме за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Також, згідно з ч. 14 вказаної статті звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду.

Судом першої інстанції встановлено, що протокольним рішенням комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Надія" встановлено період, розмір та джерело оплати послуг арбітражного керуючого, рішення комітету кредиторів було предметом судового розгляду у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Надія" під час судового засідання суду першої інстанції 10.10.2013 року у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 10.10.2013 року, на підставі ст. ст. 3 1 , 25 Закону про банкрутство, господарський суд Луганської області затвердив оплату послуг ліквідатора, затвердив розмір оплати послуг арбітражному керуючому ОСОБА_1 за виконання ним повноважень ліквідатора у даній справі із розрахунку двох мінімальних заробітних плат щомісячно, чинних у період їх виплат, а саме: з 23.03.2010 року до 02.08.2011 року - за рахунок коштів ініціюючого кредитора - Державної податкової інспекції у м. Красний Луч Головного управління Міндоходів у Луганській області, з 15.02.2013 року - за рахунок коштів отриманих від реалізації майна.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, що вимоги заявника ґрунтуються на ухвалі господарського суду від 10.10.2013 року у справі №913/152/13-г і є преюдиційними.

Як вбачається з матеріалів справи, арбітражним керуючим направлено вимогу на адресу ДПІ від 14.11.2013 №01-21/459 про оплату заборгованості.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що кошти арбітражному керуючому ОСОБА_1 за виконання повноважень арбітражного керуючого у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю магазину "Надія" Державна податкова інспекція у м. Красний Луч Головного управління Міндоходів у Луганській області не сплатила і сума заборгованості становить 7699,16 грн.

Після чого арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з заявою про примусове виконання ухвали суду від 10.10.2013 року, тобто про видачу наказу на примусове виконання ухвали суду від 10.10.2013 року щодо стягнення заборгованості за оплату послуг.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, у зв'язку з чим підстав для скасування вказаних ухвали та постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Красний Луч Головного управління Міндоходів у Луганській області служби залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2014 року та ухвалу господарського суду Луганської області від 20.01.2014 року у справі № 913/152/13-г(21/27б/2011(22/20б)) залишити без змін.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді Л.Й Катеринчук

П.К. Міщенко