Рішення

від 10.06.2014 по справі 914/1500/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2014 р. Справа № 914/1500/14

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Дрогобицького районного територіального медичного об'єднання (с. Лішня) до відповідача:Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів» (м. Дрогобич) про:стягнення 34681 грн. 80 коп. (з яких: 31960,40 грн. - основний борг; 1439,67 грн. - інфляційні; 1281,73 грн. - 3% річних)

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Герасименко В. С.

Представники:

Позивача:Шебан В. Г. - представник (довіреність від 10.06.2014 р.) Відповідача:не з'явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, не звертались до суду з клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу.

25.04.2014 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 1555 поступила позовна заява від Дрогобицького районного територіального медичного об'єднання до Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів» про стягнення 34681 грн. 80 коп. (з яких: 31960,40 грн. - основний борг; 1439,67 грн. - інфляційні; 1281,73 грн. - 3% річних).

Ухвалою суду від 28.04.2014 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 20.05.2014 р.

12.05.2014 р. до суду за вх. № 20178/14 від позивача поступило клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання. До зазначеного клопотання долучено копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи позивача, копію довідки з ЄДРПОУ щодо позивача, копію витягу з ЄДРЮОФОП щодо позивача та копію витягу з ЄДРЮОФОП щодо відповідача.

12.05.2014 р. до суду за вх. № 20268/14 від представника відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання.

Ухвалою суду від 20.05.2014 р., у зв'язку з неявкою представників сторін, розгляд справи було відкладено на 10.06.2014 р.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 28.04.2014р. та про відкладення розгляду справи від 20.05.2014 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 28.04.2014 р. та про відкладення розгляду справи від 20.05.2014 р. не виконав, відзив на позовну заяву не представив, проти позову не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, відповідач відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Слід зазначити, що 10.06.2014 р. об 17 год. 55 хв. через канцелярію суду за вх. № 25087/14, після закінчення розгляду справи та проголошення вступної та резолютивної частини рішення, від представника відповідача поступив відзив на позовну заяву. Суд не бере до уваги зазначений відзив відповідача, оскільки такий не був предметом розгляду у засіданні суду, поступив до суду після закінчення судового засідання та отриманий суддею під час виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб, присутніх в судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

05.09.2011 р. між Дрогобицьким районним територіальним медичним об'єднанням (позивач) та Публічним акціонерним товариством «Дрогобицький завод автомобільних кранів» (відповідача) укладено договір № 1 (надалі - Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

12.10.2011 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 1 від 05.08.2011 р. (надалі - Додаткова угода; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 1.1. Договору із змінами та доповненнями, внесеними Додатковою угодою, відповідач виділяє кошти на фінансування фонду заробітної плати цехового лікаря - терапевта ОСОБА_2, цехової медсестри ОСОБА_3 та працівникам медпункту в умовах, визначених даним договором.

Згідно п. 2.2. Договору, умови для виконання робіт позивача, передбачених цією угодою, створюються головним лікарем на базі Дрогобицького районного територіального медичного об'єднання із введенням в штат посад цехового лікаря і цехової медсестри та виділенням для останніх в приміщені Дрогобицької районної лікарні № 5 робочого кабінету, який відповідає санітарним нормам.

Факт введення відповідних посад в штаті медичної установи підтверджується відповідними наказами по Дрогобицькій районній лікарні № 5 (копії долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 3.1. Договору, за виконану роботу відповідач перераховує на спецрахунок Дрогобицького районного територіального медичного об'єднання щомісячно 5900 грн. з розрахунку: 3500 грн. для цехового лікаря-терапевта вищої категорії ОСОБА_2 і 2400 грн. для цехової медсестри 1-ої категорії ОСОБА_3, крім цього враховуючи відрахування по ст. 2 у ФСС.

Згідно з п. 3.2. Договору із змінами, внесеними Додатковою угодою, за виконану роботу працівникам медпункту відповідач перераховує на спецрахунок Дрогобицького районного територіального медичного об'єднання щомісячно 7800 грн. з розрахунку відповідно до штатного розпису, крім цього враховуючи відрахування по ст. 2 у ФСС.

Відповідно до п. 3.3. Договору, перерахування договірної суми відповідач здійснює щомісячно не пізніше трьох банківських днів після виплати заробітної плати працівникам ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів».

Згідно з п. 3.4. Договору, вирахування з договірної суми, передбачені чинним законодавством України, здійснюється бухгалтерією Дрогобицького районного територіального медичного об'єднання.

В порушення умов Договору, відповідач не провів оплати наданих медичних послуг за листопад та грудень 2012 року, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість на суму 31960 грн. 40 коп.

За неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором, позивачем правомірно, відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховано 1439,67 грн. - інфляційних та 1281,73 грн. - 3% річних (розрахунок долучено до матеріалів справи).

Станом на час розгляду справи, відповідач відзив на позов не представив, проти позову не заперечив, доказів сплати заборгованості не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За своєю правовою природою, укладений між сторонами Договір, є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач проти позову не заперечив, доказів сплати боргу не представив.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів сплати заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Дрогобицького районного територіального медичного об'єднання до Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів» про стягнення 34681 грн. 80 коп. (з яких: 31960,40 грн. - основний борг; 1439,67 грн. - інфляційні; 1281,73 грн. - 3% річних) обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 1218 грн.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

За подання позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3960 грн. 10 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 27.03.2014 р. № 260 (долучено до матеріалів справи).

Отже, позивачем сплачено судовий збір на 2133 грн. 10 коп. більше ніж встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, сума судового збору у розмірі 2133 грн. 10 коп. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України, як внесена в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судовий збір у розмірі 1827 грн. 00 коп., відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 509, 510, 526, 530, 625, 901, 903 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193 ГК України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 4 3 , 4 5 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Дрогобицького районного територіального медичного об'єднання до Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів» про стягнення 34681 грн. 80 коп. (з яких: 31960,40 грн. - основний борг; 1439,67 грн. - інфляційні; 1281,73 грн. - 3% річних) - задоволити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод автомобільних кранів» (вул. Гайдамацька, буд. 22, м. Дрогобич, Львівська область, 82100; код ЄДРПОУ 00240158) на користь Дрогобицького районного територіального медичного об'єднання (вул. І. Франка, буд. 32, с. Лішня, Дрогобицький район, Львівська область, 82127; код ЄДРПОУ 20828379) 34681 грн. 80 коп. (з яких: 31960,40 грн. - основний борг; 1439,67 грн. - інфляційні; 1281,73 грн. - 3% річних) та 1827 грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

3. Повернути Дрогобицькому районному територіальному медичному об'єднанню (вул. І. Франка, буд. 32, с. Лішня, Дрогобицький район, Львівська область, 82127; код ЄДРПОУ 20828379) з державного бюджету України частину судового збору в розмірі 2133 грн. 10 коп., сплаченого згідно платіжного доручення від 27.03.2014 р. № 260.

4. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16 червня 2014 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.