Рішення

від 10.06.2014 по справі 911/1777/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2014 р. Справа № 911/1777/14

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-лоцман» державного підприємства «Адміністрація морських портів України», м. Миколаїв

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сторк Марін», м. Керч

про стягнення 3387,44 доларів США

секретар судового засідання Колісник Ю.І.

за участю представників:

від позивача: Дяченко Т.В. (довіреність №3343 від 27 грудня 2013 року);

від відповідача: Нечай М.А. (довіреність б/н від 5 червня 2014 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-Лоцман» державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - позивач) на підставі ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сторк Марін» (далі - відповідач) про стягнення 3387,44 доларів США.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору від 12 грудня 2013 року за №24-П-ФДЛ-13, а саме, відповідач не сплатив грошові кошти за надані позивачем послуги, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 3363,48 доларів США. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 23,96 доларів США.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 16 травня 2014 року та призначено справу до розгляду на 10 червня 2014 року.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову не заперечував.

10 червня 2014 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (за договором - підприємство) та відповідачем (за договором - агент) 12 грудня 2013 року укладено договір за №24-П-ФДЛ-13.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що підприємство зобов'язується за заявками агента надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню суден в акваторії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суден (далі - СРРС) у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден (далі - ЦРРС/ПРРС) та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морському каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай-Чорне море (далі - БДЛК, ХМК та ГСХ), а також, надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а агент зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. При цьому, споживачем послуг підприємства є судновласник.

Пунктом 2.1.2 договору передбачено, що підприємство зобов'язується надавати агенту рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок підприємства та вимог цього договору.

Згідно пункту 2.2.3. договору відповідач зобов'язався здійснювати своєчасну оплату відповідно до умов цього договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну.

Пунктом 4.2.2 встановлено, що остаточна оплата здійснюється агентом на протязі 10 банківських днів з дня отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунку.

Відповідно до пункту 5.5 договору агент несе повну матеріальну відповідальність перед підприємством за повноту та своєчасність оплати наданих послуг по розрахунках як у національній валюті, так і в ВКВ.

Згідно з ч. 1 ст. 110 Кодексу торговельного мореплавства України у районах інтенсивного судноплавства (портові та узбережні води, вузькості, перетин морських шляхів) рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, створюються служби регулювання руху суден, що здійснюють радіолокаційне обслуговування суден.

Частиною 2 ст. 110 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що під радіолокаційним обслуговуванням маються на увазі контроль за безпекою судноплавства, регулювання руху суден, радіолокаційне проведення, подання допомоги суднам під час аварійно-рятувальних операцій, інформування про рух суден, стан засобів навігаційного облаштування, гідрометеорологічні умови та інші фактори, що впливають на безпеку плавання.

Згідно ст. 115 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку.

Згідно з пунктом 4.1 Типового положення про службу регулювання руху суден, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2001 року за №340 (далі - Типове положення), служби регулювання руху суден (далі - СРРС) створюються для надання послуг з регулювання руху суден, які перебувають у зоні дії СРРС, з метою забезпечення безпеки мореплавства, ефективності судноплавства, охорони людського життя на морі, запобігання забрудненню довкілля з суден.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку надання послуг з регулювання руху суден, із суден, що користуються послугами СРРС з регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюється відповідно до закону.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 3 грудня 2013 року за №966 затверджено тарифи на послуги з регулювання руху суден.

Відповідно до пункту 1.2 тарифів на послуги з регулювання руху суден нарахування збору за послуги з регулювання руху суден здійснюється з умовного об'єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борту судна), зазначених в обмірному свідоцтві (головні розмірення) або документі, що його замінює.

Згідно пункту 2.1 тарифів на послуги з регулювання руху суден збір за послуги з регулювання руху суден справляється із суден груп А, Б, Д та Е (у частині суден, що проходять ходові випробування) при наданні послуг у зоні відповідної Служби регулювання руху суден (далі - СРРС), а також при транзитному проходженні без заходження в морські порти / морські термінали у зоні відповідної СРРС за базовими ставками, наведеними у додатку 2 до цих Тарифів.

Відповідно до додатку №2 до тарифів на послуги з регулювання руху суден (пункт 2.1) для суден у закордонному плаванні, які здійснюють плавання у порту Севастополь становить 0,0174 доларів США за кубічний метр.

Згідно примітки 3 до додатку №2 до тарифів на послуги з регулювання руху суден із суден, що прямують до морських портів (терміналів, причалів), розташованих у районі, на який поширюється дія Правил плавання кораблів і суден у бухтах, на рейдах м. Севастополя і на підходах до нього, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05 вересня 2002 року N 626, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2002 року за N 834/7122 (із змінами), збір за послуги з регулювання руху суден справляється за ставками, установленими для морського порту Севастополь.

На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунок №СР-00216 від 25 лютого 2014 року на суму 3363,48 доларів США.

Однак, як встановлено судом, зазначений рахунок відповідачем був оплачений лише після порушення провадження у даній справі, зокрема, 27 травня 2014 року.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що станом на момент прийняття рішення у справі відповідач погасив заборгованість перед позивачем у розмірі 3363,48 доларів США, що підтверджується банківською випискою, поданою позивачем (том 1. а.с. 64).

Відповідно до пункту 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 3363,48 доларів США підлягає припиненню.

Пунктом 5.4 договору встановлено, що вразі порушення строків здійснення остаточного розрахунку агент, за вимогою підприємства несе перед останнім відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Розмір пені, нарахованої позивачем, у сумі 23,96 доларів США є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/369 від 29 червня 2010 року «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» господарський суд може прийняти рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості саме в іноземній валюті у спорах, пов'язаних із здійсненням валютних операцій у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 Цивільного кодексу України, Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»). При цьому законом прямо не передбачено обов'язку господарського суду зазначати в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті еквівалент такої суми в гривнях. Якщо ж у відповідних випадках позивач просить зазначити в резолютивній частині судового рішення зі спору, пов'язаного зі стягненням суми заборгованості в іноземній валюті, також і гривневий еквівалент (за офіційним курсом Національного банку України) або лише гривневий еквівалент, то суд з урахуванням конкретних обставин справи може задовольнити будь-яке з таких клопотань.

Як вбачається з прохальних частин позовної заяви, позивач просить суд при прийнятті рішення зазначити заборгованість в іноземній валюті.

Враховуючи, що позивачем не подано заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку зі сплатою відповідачем основного боргу, а провадження у справі в цій частині підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сторк Марін» (98300, Автономна республіка Крим, м. Керч, вул. Пирогова, буд. 29, кв. 31, код 38266868) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-лоцман» державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (54017, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27, код 38728507) - 23 (двадцять три) доларів США 96 центів пені та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 3363,48 доларів США припинити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 16 червня 2014 року

Суддя Заєць Д.Г.