Рішення

від 10.06.2014 по справі 922/1975/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2014 р.Справа № 922/1975/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комерційної безпеки", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ Схід", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача: Гирман С.С. (дов. № б/н від05.05.2014 року );

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція комерційної безпеки" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ Схід" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі - 425 145 грн. 21 коп. з яких: сума основного боргу у розмірі - 400 000 грн. 00 коп., пеня у розмірі - 10 136 грн. 99 коп., 3% річних у розмірі - 1 808 грн. 22 коп., інфляційні втрати у розмірі - 13 200 грн. 00 коп. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 09/03-14 від 03.03.2014 року, у частині повного та своєчасно виконання зобов'язань.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.05.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 02.06.2014 року.

29.05.2014 року позивач надав клопотання для долучення документів до матеріалів справи.

30.05.2014 року відповідач через канцелярію суду (вх. № 18135) надав відзив на позовну заяву у якому зазначає що суму основного боргу у розмірі 400 000 грн. 00 коп. визнає у повному обсязі та просить суд врахувати всі обставини справи та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені у сумі -10 136 грн. 99 коп., 3% річних у сумі - 1 808 грн. 22 коп. та суми інфляційних втрат -13 200 грн. 00 коп. також просить суд розглянути справу без його участі та долучити документи до матеріалів справи. (а.с.49)

Відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 02.06.2014 року на 10.06.2014 року.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови № 18 Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року).

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10.06.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

03.03.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МКМ Схід» (далі-відповідач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція комерційної безпеки» (далі-позивач, покупець) укладено договір поставки № 09/03-14. Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах , визначених в цьому договорі, передати у власність покупцеві паливно-мастильні матеріали (далі за текстом - товар) партіями, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти та оплатити цей товар.(а.с. 12)

Згідно із пунктом 9.1. договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 року.

Відповідно до пункту 1.2 договору, ціна, асортимент, кількість (об'єм) та порядок поставки кожної партії товару погоджується сторонами в додаткових угодах до цього договору, що є його невід'ємною частиною.

Згідно із пунктом 1.3. договору доказом факту поставки товару є оформлені належним чином видаткові документи (товарно-транспортні накладні та/або видаткові накладні, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, та/або акти приймання-передачі товару).

Відповідно до пункту 3.2. договору, його загальна ціна складається з сум поставок, указаних у додаткових угодах до цього договору, на кожну партію товару.

Пунктом 1 додаткової угоди від 05.03.2014 року до договору поставки № 09/03-14 від 03.03.2014 року пункт 4.1. договору викладено в наступній редакції: Покупець зобов'язаний здійснити попередню оплату постачальнику в розмірі не менше ніж 80% від вартості відповідної партії товару зазначеної у додаткових угодах до цього договору. Остаточний розрахунок проводиться покупцем не пізніше трьох банківських днів з дня поставки товару постачальником покупцю.(а.с.78)

Пунктом 1 додаткової угоди від 24.03.2014 року №09/03-14-1 до договору визначено, що постачальник зобов'язується поставити покупцю товар (бензин А-76) на суму 400 050 грн. 00 коп.(а.с. 15)

Пунктом 5.1. договору узгоджено строк поставки-один день з дня здійснення оплати. Додаткові умови: обов'язок щодо поставки, найменування та кількість, вартість товару та інше узгоджується сторонами та закріплюється у додаткових угодах до цього договору на кожну партію товару.

На виконання умов договору та додаткових угод, позивачем здійснено оплату товару на суму 400 000 грн. 00 коп. що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.16-23):

- № 30 від 24 березня 2014 року на суму 50 000 грн. 00 коп.;

- № 31 від 24 березня 2014 року на суму 50 000 грн. 00 коп.;

- № 32 від 24 березня 2014 року на суму 50 000 грн. 00 коп.;

- № 33 від 24 березня 2014 року на суму 50 000 грн. 00 коп.;

- № 34 від 24 березня 2014 року на суму 50 000 грн. 00 коп.;

- № 35 від 24 березня 2014 року на суму 50 000 грн. 00 коп.;

- № 36 від 24 березня 2014 року на суму 50 000 грн. 00 коп.;

- № 37 від 24 березня 2014 року на суму 50 000 грн. 00 коп.

Позивачем 26.03.2014 року на адресу відповідача направлено лист-вимогу №85 , згідно із якою, позивач просить повернути сплачені ним кошти або належно виконати зобов'язання з поставки товару(а.с. 24).

Позивачем 02.04.2014 року отримано відповідь на лист вимогу, у якій зазначено, що відповідач не має можливості виконати обов'язок з поставки товару оскільки він відсутній на ринку, та не може повернути отримані кошти, у зв'язку із зобов'язаннями за кредитними договорами(а.с. 26).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач суму попередньої оплати не повернув, товар не поставив, що стало причиною виникнення спору.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до пункту 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України позивачем 26.03.2014 року направлено претензію яку отримано відповідачем 27.03.2014 року, 02.04.2014 року відповідачем надано відповідь про неможливість виконання забов'язання. Судом встановлено, що у відповідності до зазначеного вище перебіг прострочення грошового забов'язання за спірним договором починається з 03.04.2014 року(у семіденний строк від дня пред'явлення вимоги).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Доказів здійснення поставки товару за спірною угодою або повернення сплачених за передоплатою коштів відповідач суду не надав.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Часткова попередня оплата товару підтверджується зворотно-сальдовою відомістю за період з 01.03.2014 року по 26.05.2014 року (а.с.47).

У відзиві на позов відповідачем визнано суму основного боргу у розмірі 4000000,00 грн.(а.с. 49). Враховуючи положення статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За таких обставин, враховуючи те, що сума заборгованості відповідача підтверджується зібраними у справі матеріалами, то за відсутності доказів поставки товару або повернення коштів сплачених за передоплатою, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 400 000 грн. 00 коп. судом визнаються обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем нараховано (а.с.11): пеню у розмірі - 10 136 грн. 99 коп., 3% річних у розмірі - 1 808 грн. 22 коп., інфляційні втрати у розмірі - 13 200 грн. 00 коп.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача, щодо стягнення 3 % річних за період з 26.03.2014 року по 19.05.2014 року судом встановлено, що позивачем не вірно визначено період нарахування. Судом здійснено перерахунок, та встановлено, що період прострочення грошового зобов'язання виник з 03.04.2014 року по 19.05 2014 року(подачі позовної заяви). Тому 3 % річних підлягають частковому задоволенню за період з 03.04.2014 року по 19.05 2014 року та становлять суму у розмірі 1545 грн. 21 коп.

В решті стягенння 3 % річних у розмірі 263грн. 01 коп. слід відмовити.

Щодо нарахованої позивачем інфляційних втрат за період з 26.03.2014 року по 19.05.2014 року в розмірі 13 200 грн. 00 коп. суд виходив з наступного.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат за період заявлених у позовних вимогах, суд враховує, що відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Суд дійшов висновку, що позивачем не вірно встановлений період та сума інфляційних втрат підлягає задоволенню за період з 01.04.2014 року по 31.05 2014 року і становить 13200 грн. 00 коп.

Позивачем також до стягнення заявлено пеню у розмірі 10 136 грн. 99 коп. за період з 26.03.2014 року по 19.05.2014 року.

Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543/96-ВР Пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня. Сума зменшення розміру пені відноситься на результати фінансово-господарської діяльності одержувача грошових коштів, а щодо державних установ та організацій, що фінансуються за рахунок бюджету, - на зменшення їх фінансування.

Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що пеня та період визначений позивачем не вірно. Судом встановлений період та сума які підлягають задоволенню, а саме: з 03.04.2014 року по 19.05 2014 року у розмірі 8997 грн. 26 коп.

В решті стягенння пені у розмірі 1139грн. 73 коп. слід відмовити.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. При частковому задоволенні позову судові витрати підлягають до стягнення з сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 1, 4, 12, 32 - 34, 36, 43, 44, 49, 78, 82 -85, 115 -117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ Схід" (вул. Греківська 79, м. Харків, 61030, п\р 2600101010335601 у ПАТ «Альфа-Банк» МФО 300346, ЄДРПОУ 35349911) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комерційної безпеки» (вул. Червоноармійська , 11-А, м.Харків, 61052, р\р 26008128573 в ХОД «Райффайзенбанк Аваль» МФО 380805, ЄДРПОУ 33899329) - суму основного боргу 400 000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп., інфляційних втрат - 13200 (тринадцять тисяч двісті) грн. 00 коп; 3% річних - 1545 (одна тисяча п'ятсот сорок п'ять) грн. 21 коп.; пеня - 8997 ( вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 26 коп.; судовий збір у розмірі 8 474 (вісім тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 85 коп., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог в частини стягнення 3% річних у розмірі 263грн. 01 коп. та пені у розмірі 1139грн. 73 коп. слід відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 16.06.2014 року.

Суддя О.О. Ємельянова