Ухвала

від 04.06.2014 по справі 2а-3150/11/0770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 року Справа № 9104/68617/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Шавеля Р.М., Савицької Н.В.

за участю секретаря Бєлкіної Н.І.

представника позивача Бора Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Іршавському районі Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 р. у справі №2а-0770/3150/11 за позовом ТзОВ «Санаторій «Боржава Плюс» до державної податкової інспекції в Іршавському районі Закарпатської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 р. у справі №2а-3150/11/0770 за позовом ТзОВ «Санаторій «Боржава Плюс» до державної податкової інспекції в Іршавському районі Закарпатської області про скасування податкового повідомлення-рішення позов був задоволений повністю Постановлено скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Іршавському районі №0000372350350 від 29.04.2011 р..

В апеляційній скарзі скаржник просить постанову суду скасувати та відмовити у позові. Апеляційна скарга не мотивована із посиланням на неотримання повного тексту постанови. На дату розгляду справи судом апеляційної інстанції мотиви оскарження постанови суду апеляційному суду не подані.

Представник позивача апеляційну скаргу заперечив за безпідставністю.

Розглянувши матеріали справи і апеляційної скарги, заслухавши пояснення, колегія суддів встановила наступне.

Як правильно встановив суд першої інстанції, на підставі матеріалів перевірки контрагента - ПП «Агропрайд» була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт №212/23-50/33160939 від 18.04.2011 р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Боржава Плюс» код ЄДРПОУ 35160939 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами-постачальниками ПП «Стилет Юг», ПП «Альтекс Юг», ПП «Агропрайд» та ПП «Югтрансагро» за період з 10.06.2008 р. по 31.03.2010 р.. Актом встановлено порушення позивачем п. п. 1.7., 7.4.4., 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість».

З цієї підстави було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000372350350 від 29.04.2011 р. про донарахування податку на додану вартість 16190 грн. та штрафних санкцій 4017,50 грн..

Суд першої інстанції підставно встановив, що в основі висновків акту лежить висновок скаржника про нікчемність правочину позивача із ПП «Агропрайд» - договору підряду №БП-09/24 від 24.09.2010 р. в силу висновків податкового органу за наслідками перевірки такого контрагента та аналізу інформаційних баз даних.

Однак, законодавство не передбачає безспірного характеру висновків акту перевірки: такі підлягають доведенню на загальних засадах. У зв'язку із цим суд першої інстанції дійшов підставного висновку про те, що ПП «Агропрайд» фактично виконувались роботи в с. Довге, вул. С.Стрільців, 15 в спальному корпусі №3 на низьковольтній лінії електропередач, конюшні з добудовами, кафе біля фонтану, котеджах, складі, фонтані, кафе біля вулиці, скважині. Такі роботи виконувались із матеріалів позивача, оплата була проведена повністю, була видана відповідна податкова накладна. На час виконання робіт свідоцтво платника ПДВ у ПП «Агропрайд» не було анульоване. Воно було анульоване лише 25.02.2011 р. у зв'язку із відсутність вказаного контрагента за місцем реєстрації.

Суд першої інстанції підставно керувався ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно із якою, якщо відомості, які підлягають внесенню до єдиного державного реєстру були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно із статтею 7 пунктом 7.4 підпунктом 7.4.1 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Виходячи з положень статті 3 пункту 3.1 підпункту 3.1.2 та статтею 7 пунктом 7.4 підпунктом 7.4.1 Закону України №168/97-ВР ввезення товарів з-за меж митного кордону України на підставі договору оренди з метою оподаткування прирівнюється до імпорту, а суми ПДВ, сплачені при такому імпорті товарів, включаються до складу податкового кредиту звітного періоду. Відповідно до статті 7 пункту 7.5 підпункту 7.5.2 Закону України №168/97-ВР для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті. Зазначеним спростовуються посилання скаржника.

Позивачем належним чином сплачено до бюджету суми ПДВ в ціні товару.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності. Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи, складені при здійсненні зазначеної операції, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відображають обсяг, час та місце проведення робіт, здійснення оплати та подальше використання таких робіт у господарській діяльності.

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним розгляду у судовому порядку не підлягають, оскільки визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальних характер. Виходячи з цього конституційного принципу, позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів, зокрема несплату податків чи недостовірність його відомостей.

Згідно з частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Однак, докази нікчемності правочину в матеріалах справи відсутні.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В світлі наведеного, суд першої інстанції підставно дійшов висновку про недоведеність скаржником стверджуваних ним фактів порушення податкового законодавства.

Згідно із ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань. Скаржник у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду, не надав інших доказів, які б не подавались суду першої інстанції з обґрунтуванням неможливості їх подання такому суду.

Враховуючи наведене, судове рішення відповідає закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 17 - 19, 200, 206 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Іршавському районі Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 р. у справі №2а-3150/11/0770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий: М.В. Костів

Судді: Р.М. Шавель

Н.В. Савицька