Рішення

від 05.06.2014 по справі 905/2934/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.06.2014 Справа № 905/2934/14

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осадчої А.М.,

за участю секретаря

судового засідання Мітронової А.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Українського державного науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту гірничої геології, геомеханіки і маркшейдерської справи (УКРНДМІ) Національної академії наук України м.Донецьк

до відповідача: Державного підприємства «Артемвугілля» м.Горлівка

про стягнення 35156,78грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Чудненко М.В. за довіреністю №01/18 від 14.01.2014року,

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

28.04.2014року Український державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут гірничої геології, геомеханіки і маркшейдерської справи (УКРНДМІ) Національної академії наук України м.Донецьк (далі - УКРНДМІ ) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Артемвугілля» м.Горлівка (далі - ДП «Артемвугілля») з вимогами про стягнення 35156,78грн., у тому числі заборгованості в розмірі 28 080,50грн., пені в сумі 5 110,65грн., штрафу в сумі 1965,63грн., мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі укладеного договору №31/с/13/448-13 від 21.05.2013року позивачем виконані роботи, між сторонами договору підписано акт приймання - передачі виконаної роботи на суму 48 138,00грн., відповідач здійснив часткову оплату вартості виконаних робіт, у порушення умов договору інша частина вартості виконаних робіт на суму 28 080,50грн. відповідачем не оплачена, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою від 30.04.2014року господарським судом Донецької області позовна заява УКРНДМІ прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №905/2934/14.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №31/с/13/448-13 на створення (передачу) науково-технічної продукції від 21.05.2013року, протоколу узгодження договірної ціни, калькуляції, акту №1 від 30.09.2013року, виписки з банківського рахунку позивача, акту звірення розрахунків станом на 01.01.2014року, листа №01/395 від 04.12.2013року, претензії №01/60 від 20.02.2014року, повідомлення про вручення поштового відправлення, відповіді на претензію №06/456 від 06.03.2014року, Статуту, довідки АА №837268, виписки з ЄДРПОУ щодо позивача,

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 509, 526, 530, 625Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ), статтями 20, 193, 222, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України ), статтями 1 , 2 , 21, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України ).

20.05.2014року позивач надав суду належним чином засвідчену копію довіреності №01/11 від 02.01.2013року.

У запереченнях на позовну заяву, як отримані судом 22.05.2014року, відповідач просить припинити провадження у справі на підставі ст.80 ГПК України, оскільки затримка оплати виконаних робіт виникла внаслідок обставин непереборної сили, зокрема, в Україні проходять бойові дії, згідно наказу Президента Украйни №303/2014 від 17.03.2014року «Про часткову мобілізацію» оголошено часткову мобілізацію на території Донецької області, внаслідок чого непрацездатні державні установи, які відповідають за здійснення перерахувань бюджетних коштів, що унеможливлює оплату виконаних робіт. Відповідач надав суду належним чином засвідчені копії Статуту відповідача, довідки АБ №566267, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.

03.06.2014року позивач надав письмову позицію стосовно заперечень відповідача, зазначає, що відповідач не є бюджетною установою, розрахунково - касове обслуговування якого здійснюється органами Державної казначейської служби, у договорі №31/с/13/448-13 від 21.05.2013року відсутнє посилання, що оплата виконаних робіт буде здійснювались за рахунок бюджетних коштів, відповідач є державним підприємством, яке є платником податку на прибуток на загальних підставах, обслуговується банківською установою, тому посилання на обмеженість дій відповідних органів Державної казначейської служби є неспроможним. Відповідач безпідставно посилається на приписи ст.617 ЦК України, так як відсутні докази на підтвердження фактів наявності обставин непереборної сили у період виникнення заборгованості, відсутність у боржника необхідних коштів до таких обставин відноситься. Крім того, позивач зазначає, що ст.80 ГПК України містить вичерпний перелік підстав, з яких господарський суд припиняє провадження у справі, і жодна з обставин, на які посилається відповідач в своїх запереченнях на позовну заяву, не підпадає під дію зазначеної статті.

У судовому засіданні 05.06.2014року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, в обґрунтування яких послався на факти і обставини, викладені у позовній заяві та наступних письмових поясненнях до неї, які містяться у матеріалах справи.

Представник відповідача у судове засідання 05.06.2014року не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, оскільки був присутнім у судовому засіданні 22.05.2014року та обізнаний про дату та час наступного судового засідання.

Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не звертались.

Вислухавши пояснення представників сторін, які з'являлись у попередні судові засідання, дослідивши представлені ними в порядкустатті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Згідно зі ст. 892 ЦК України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

21.05.213року між УКРНДМІ (Виконавець) та ДП «Артемвугілля» (Замовник) укладено договір №31/с/13/448-13 на створення (передачу) науково-технічної продукції, згідно п.1.1 якого Замовник доручає та сплачує, а Виконавець приймає на себе зобов'язання з виконання робіт: Розробка рекомендацій по забезпеченню стійкості крепі стволу №8 СП «Шахта ім.Леніна» ДП «Артемвугілля».

Договір підписано уповноваженими представниками сторін згідно довіреностей з прикладанням печаток підприємств, без складання протоколу розбіжностей.

Строк дії договору встановлено сторонами в п. 4.2 договору, зокрема, початок - дата підписання договору, закінчення - грудень 2013року.

При цьому строк виконання робіт також визначено сторонами - грудень 2013року.(п.4.1 договору).

У відповідності з п. 2.1 договору за виконані науково-технічні роботи, згідно даного договору, Замовник перераховує Виконавцю у відповідності з протоколом про договірну ціну, що є невід'ємною частиною даного договору, 40 115,00грн., крім того ПДВ 20% - 8023,00грн., всього - 48138,00грн.

Сторонами в якості невід'ємних частин вказаного договору підписані протокол узгодження договірної ціни на науко-технічну продукцію та калькуляції, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Після завершення робіт за договором Виконавець надає Замовнику акт здачі -приймання встановленої форми та комплект документації, передбачений даним договором. Замовник протягом 5-ти робочих днів з дня отримання акту здачі -приймання виконаних робіт зобов'язаний направити Виконавцю підписаний акт здачі -приймання або мотивовану відмову від приймання робіт. У разі мотивованої відмови Замовника сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок, строків виконання та вказанням інших умов.(п.п.5.2,5.3 договору).

У відповідності до зазначених пунктів договору між УКРНДМІ та ДП «Артемвугілля» підписано акт здачі - приймання науково-технічної продукції №1 від 30.09.2013року.

Вищезазначений акт міститься посилання на договір №31/с/13/448-13 від 21.05.2013року, що беззаперечно свідчить про виконання робіт, зазначених в акті, на підставі вказаного договору.

Акт підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств. Мотивованої відмови від підписання актів у порядку п. 5.3 договору Замовником не надавалось.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження виявлення недоліків у виконанні робіт.

Виходячи з викладеного, підписаний сторонами акт №1 є належним та допустимим доказом факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №31/с/13/448-13 від 21.05.2013року.

За приписами ч.1 ст.854ЦК України , якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Оплата за даним договором здійснюється авансовими платежем у розмірі 50% договірної вартості робіт Кінцевий розрахунок здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних Виконавцем робіт. (п.2.2 договору).

Як вбачається з виписки з банківського рахунку позивача, 27.06.2013року відповідач в рахунок оплати за договором сплатив позивачу 20057,00грн.

Про факт здійснення оплати у згадуваному розмірі зазначено сторонами у акті №1 від 30.09.2013року.

Таким чином, згідно п.2.2 договору відповідач повинен був сплатити суму 28080,50грн. у строк 5 банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних Виконавцем робіт - до 07.10.2013року включно.

Посилання відповідача на п. 10.3 договору як підставу вважати договір розірваним є неспроможним, так як дійсно, згідно даного пункту договору у разі не отримання авансового платежу , що передбачений п.2.2 договору, у місячний строк з моменту укладання договору, Виконавець має право розірвати договір, письмово попередивши про це Замовника у строк 10 днів до такого розірвання, але Виконавець своїм правом не скористався, виконав роботи, що передбачені умовами договору.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в означеній сумі визначено у акті звірення розрахунків станом на 01.01.2014року.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №01/60 від 20.02.2014року, в якій просив сплатити суму заборгованості.

У відповіді на претензію №06/456 від 06.03.2014року відповідач визнав факт наявності заборгованості, вказав, що вона виникла внаслідок відсутності бюджетних коштів.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України , є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України ).

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження оплати заборгованості в установлені договором строки в сумі 28080,50грн.

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов договору №31/с/13/448-13 від 21.05.2013року, строк виконання зобов'язання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 28080,50грн., тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості 28080,50грн. Відповідно ДП «Артемвугілля» в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості виконаних робіт.

Ствердження відповідача, що заборгованість виникла внаслідок відсутності бюджетного фінансування не підтверджена належними та допустимими доказами у справі, зокрема, умовами договору не встановлено, що оплата виконаних робіт буде здійснюватися за рахунок грошових коштів бюджету будь-якого рівня або за рахунок субвенцій, Замовник як господарюючий суб'єкт взяв на себе зобов'язання сплатити вартість виконаних робіт.

Виходячи з того, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 28080,50грн. повністю доведені позивачем та обґрунтовані матеріалами справи, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України , визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Дана правова позиція міститься також у постановах Верховного Суду України від 27.04.2012року у справі №06/5026/1052/2011.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України , у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Умовами п. 7.2 договору передбачено, що за порушення сторонами строків виконання зобов'язань за даним договорам винна сторона сплачує пеню в розмірі 0,1 % вартості робіт за кожний день прострочення, а за прострочку більш ніж 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 7% вартості робіт.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено відповідного прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, у тому числі прострочка більш ніж 30 днів, позивач мав підстави для нарахування пені та штрафу згідно п.7.2.договору.

Одночасно, згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулює Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно ст. 1 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. (ст. 3 вказаного Закону).

Виходячи з вказаних вище приписів законодавства, позивач неправомірно, здійснюючи розрахунок суми пені, застосував розмір пені, що був встановлений умовами договору, який перевищує подвійну облікову ставку НБУ України.

Суд, здійснивши розрахунок суми пені за період з 08.10.2013року по 07.04.2014року виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на день прострочення, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 1820,23грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені слід відмовити.

Здійснивши перерахунок суми штрафу, суд приходить до висновку, що позивач розрахував штраф вірно, внаслідок чого позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 31668,52грн.

Застереження відповідача, які містяться у запереченнях на позовні вимоги, щодо наявності обставин непереборної сили, які унеможливлюються оплату заборгованості - військових дій на території Донецької області, факту часткової мобілізації згідно наказу Президента Украйни №303/2014 від 17.03.2014року «Про часткову мобілізацію», непрацездатності державних установ, та, як наслідок, неможливості здійснити оплату, суд вважає недоведеним виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Отже, зазначена стаття встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов'язання, від відповідальності, а саме : випадок та непереборна сила. При цьому доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання, саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Пункт 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України розкриває ознаки непереборної сили та визначає, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. З наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання за ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставини непереборної сили; 2) її надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цією обставиною і понесеними збитками.

До обставин непереборної сили відносять, як правило, стихійні природні явища (землетрус, повінь, шторм тощо), а також суспільні явища (воєнні дії, страйки, введення мораторію та інше) можуть визнаватися непереборною силою.

При цьому категорія "непереборна сила" має відносний характер, це означає, що одне і те ж явище в одному випадку, за певних умов визнається непереборною силою, а в іншому - ні. Саме з цієї причини не можливо навести навіть приблизний перелік явищ, які на практиці розглядаються як непереборна сила. В кожній окремій ситуації при вирішенні питання про те, чи є певна подія непереборною силою, необхідно з'ясовувати усі конкретні обставини (місце, час тощо) та керуватися такими критеріями, як надзвичайність та невідворотність за даних умов.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України укладаючи договір, сторони мають право самостійно визначити, при настанні яких обставин вони будуть звільнені від відповідальності за невиконання зобов'язань за цим договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Як вбачається з п. 8.1 договору, сторони узгодили, що звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за даним договором, якщо таке невиконання є наслідком обставин непереборної сили (далі-форс-мажор), які виникли після укладання договору та знаходяться поза межами сфери контролю сторони. Про настання форс -мажору сторони повинні проінформувати одна одну зразу же з наданням відповідної довідки Торгово - промислової палати. Форс -мажор автоматично пролонгує строк виконання зобов'язань на весь період його дії.(п.8.2. договору).

Відповідно до ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У даному випадку, суд вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено обставин, що передбачені ст. 617 ЦК України щодо настання обставин непереборної сили, як то, наявності обставин, що безпосередньо перешкодили виконанню зобов'язання з оплати виконаних робіт у встановлений у договорі строк, зокрема, не доведено, що наявність військових дій на території Донецької області, часткової мобілізації згідно наказу Президента Украйни №303/2014 від 17.03.2014року «Про часткову мобілізацію» спричинили неможливість виконання обов'язку по оплаті виконаних робіт, який виник задовго до моменту настання вказаних обставин; наявності збитків, причинного зв'язку між цією обставиною і понесеними збитками, а також факту дотримання умов п.8.2 договору щодо інформування позивача відносно настання відповідних обставин, оскільки відсутня довідка Торгово - промислової палати.

Щодо клопотання відповідача про припинення провадження у справі суд зазначає, що ст. 80 ГПК України містить вичерпний перелік підстав припинення провадження у справі, який не може бути тлумачений розширено, відповідач у запереченнях на позов не навів підстав, які передбачені ст.80 ГПК України.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11 , 263, 509 , 526 , 530 , 629 , 854, 892 Цивільного кодексу України ; ст. ст.193, 218, 219,343 Господарського кодексу України , ст.ст. 4-2 , 4-3 , 22 , 43 , 44 , 49 , 82-85 , 115 , 116 Господарського процесуального кодексу України , суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Українського державного науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту гірничої геології, геомеханіки і маркшейдерської справи (УКРНДМІ) Національної академії наук України м.Донецьк до відповідача: Державного підприємства «Артемвугілля» м.Горлівка про стягнення 35156,78грн., у тому числі заборгованості в розмірі 28 080,50грн., пені в сумі 5 110,65грн., штрафу в сумі 1965,63грн., задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Артемвугілля» (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, буд.13, ідентифікаційний код 32270533) на користь Українського державного науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту гірничої геології, геомеханіки і маркшейдерської справи (УКРНДМІ) Національної академії наук України (83004, м.Донецьк, вул. Челюскінцев, буд. 291, ідентифікаційний код 00159226) заборгованість в сумі 28 080,50грн., пеню в сумі 1820,23грн., штраф в сумі 1965,63грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1655,99грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 05.06.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 10.06.2014року.

Суддя А.М. Осадча