Рішення

від 03.06.2014 по справі 910/241/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/241/14 03.06.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

До Дочірнього підприємства «Алекс-Гранд»

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

2. Національний банк України

Про стягнення 1 095 636,33 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Жданюк Д.В. представник за довіреністю № 48.2-08д/220/14 від 25.02.14.

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи-1: не з'явився

Від третьої особи-2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - позивач) до Дочірнього підприємства «Алекс-Гранд» (далі - відповідач) про стягнення 1 095 636,33 грн., а саме: 675 391,08 грн. - заборгованості за кредитом, 51 320,37 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 345 033,48 грн. - заборгованості за відсотками, 23 891,40 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором № 256/КВ-06 від 29.09.06.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.14. порушено провадження у справі № 910/241/14, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі в розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - третя особа-1), Національний банк України (далі - третя особа-2); розгляд справи призначено на 30.01.14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.14., в зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача та третіх осіб на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 20.02.14.

Судове засідання призначене на 20.02.14. не відбулось по технічним причинам, а тому ухвалою суду розгляд справи було призначено на 04.03.14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.14., в зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача та третіх осіб на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 20.03.14.

При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.14. на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/241/14 призначено до розгляду на 15.04.14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.14., в зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача та третіх осіб на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 15.05.14.

Представники відповідача та третьої особи-1 в судове засідання 15.05.14. не з'явились, вимоги попередніх ухвал суду не виконали, заяв чи клопотань не подали і не надіслали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник третьої особи-2 в судове засідання 15.05.14. не з'явився, проте 12.05.14. через відділ діловодства суду подав клопотання про розгляд справи без його участі.

За результатами судового засідання 15.05.14. розгляд справи відкладено на 03.06.14., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

Представник відповідача в судове засідання 03.06.14. вкотре не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник третьої особи-1 в судове засідання 03.06.14. вкотре не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник третьої особи-2 в судове засідання 03.06.14. не з'явився.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача, що наданий позивачем.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/241/14.

В судовому засіданні 03.06.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.09.06. між третьою особою-1 (далі - Банк) та відповідачем (далі - Позичальник) було укладено Кредитний Договір № 256/КВ-06 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) (далі - Кредитний Договір) відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 1.2) Банк відкриває Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти (далі - Кредит) на наступних умовах: ліміт кредитування - 161 000,00 (сто шістдесят одна тисяча) євро 00 євроцентів, що змінюється відповідно до Графіка зменшення ліміту кредитування, викладеного в Додатку № 1 до Кредитного Договору; строк кредитної лінії - з 29.09.06. по 29.09.10. включно; мета використання коштів - придбання автомобільної техніки та поповнення обігових коштів; процентна ставка 12 (дванадцять) % річних. Комісія за підготовку та оформлення Договору - 150,00 (сто п'ятдесят) грн., в т.ч. ПДВ 25,00 грн. Під терміном "відновлювальна кредитна лінія" розуміється кредитна лінія, при якій ліміт кредитування визначається у вигляді максимальної суми кредитних коштів, що може знаходитися у користуванні Позичальника на будь-яку дату протягом терміну дії Кредитного Договору. У разі часткового або повного повернення Кредиту Позичальник може повторно отримати Кредит в рамках зазначеного ліміту протягом строку кредитної лінії.

Згідно з п. п. 4.1-4.3 Кредитного Договору повернення Кредиту Позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за Кредитом повертається Позичальником у відповідності до Графіка зменшення ліміту кредитування. Проценти за користування Кредитом нараховуються за період з дня надання Кредиту по день його повернення на суму фактичної заборгованості за Кредитом виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році. Нарахування та сплата процентів за користування Кредитом здійснюються у валюті Кредиту. Нарахування процентів Банком здійснюється щомісячно за період з 28 числа минулого місяця по 27 число поточного місяця включно та у день остаточного повернення Кредиту. День повернення кредитних коштів в часовий інтервал при розрахунку процентів не включається. Якщо 28 число поточного місяця припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, нарахування здійснюється напередодні.

Термін дії Кредитного Договору сторонами погоджено пунктом 10.1 з моменту підписання і дії до повного виконання сторонами взаємних зобов'язань.

Додатковими договорами: № 1 від 18.10.06., № 2 від 24.10.06., № 3 від 23.11.06., № 4 від 12.02.07., № 5 від 18.04.07., № 6 від 08.05.08., № 7 від 26.05.08., № 8 від 05.08.08., № 9 від 12.09.08., вносились зміни до Кредитного Договору в частині зміни ліміту кредитування, розміру відсотків річних в разі несвоєчасного повернення заборгованості, розміру траншів, переліку рухомого майна, застава якого являє собою забезпечення виконання умов Кредитного Договору Позичальником, графіку зменшення ліміту кредитування.

30.06.10. між третьою особою-1, позивачем та третьою особою-2 було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - Укрпромбанк) на користь позивача, відповідно до п. 4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, третя особа-1 передає (відступає) позивачу права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком України, внаслідок чого позивач замінює третю особу-1 як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях. Відповідно до положень ст. 516 ЦК України, відступлення Укрпромбанком прав вимоги за кредитними і забезпечувальними договорами до позивача не вимагає отримання згоди боржників.

Згідно з 3.2 Договору від 30.06.10. внаслідок передачі третьою особою-1 позивачу прав вимоги до боржників, Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» переходить і відступається право вимагати (замість Укрпромбанку) від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

12.03.11. між позивачем (далі - Дельта Банк) та Укрпромбанком було укладено Договір про передачу активів третьої особи-1 в рахунок погашення заборгованості.

Положеннями пункту 3.1 Договору від 20.03.11. сторонами погоджено, що в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, третя особа-1 передає (відступає) позивачу права вимоги до боржників за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого позивач замінює третю особу-1 як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях. Відповідно до положень ст. 516 ЦК України, відступлення Укрпромбанком прав вимоги за кредитними і забезпечувальними договорами до позивача не вимагає отримання згоди боржників.

Згідно з 3.2 Договору від 12.03.11. внаслідок передачі третьою особою-1 позивачу прав вимоги до боржників, Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» переходить і відступається право вимагати (замість Укрпромбанку) від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Як вбачається з Додатку № 1 до Договору від 12.03.11., одним із боржників (позичальників) за кредитними договорами, зокрема, Кредитним Договором № № 256/КВ-06 від 29.09.06., є відповідач.

Згідно з вказаним додатком його заборгованість за кредитом у гривневому еквіваленті становить 697 909,01 грн. або 63 580,00 Євро (за курсом НБУ 10,9768 грн. за один Євро).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов Кредитного Договору в частині сплати грошових коштів, що зумовило звернення з даним позовом до суду.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦК України).

Згідно з ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За приписами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарюванні та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що заборгованість відповідача перед позивачем за Кредитним Договором за кредитом становить 63 580,00 Євро, при цьому, позивач розраховував вказану заборгованість в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 14.08.13., що становить 675 391,08 грн. Вказану заборгованість відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Далі, відповідно до п. 4.6 Договору Кредиту (в редакції Додаткового договору № 8 від 05.08.08.), у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту, Позичальник сплачує проценти з розрахунку 15% річних, що нараховується на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати повного погашення.

Як вбачається з Додатку № 1 до Договору від 12.03.11., заборгованість відповідача за відсотками становить 8 982,69 Євро, що в гривневому еквіваленті вказано в розмірі 98 601,77 грн.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд відзначає, що прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування відсотків річних є правомірним.

За перерахунком суду, розмір 15% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 341 614,36 грн. В іншій частині в розмірі 3 419,12 грн. 15% річних нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача 51 320,37 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 23 891,40 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 8.1 Договору у випадку порушення термінів повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 0,1% від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення. Розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла в період прострочення.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, та здійснено перерахунок пені внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 49 053,60 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту та 23 074,08 грн. - пені за своєчасну сплату процентів, що разом становить 72 127,68 грн. В іншій частині в розмірі 2 266,77 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 817,32 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів в задоволенні позову слід відмовити, оскільки пеню нараховано безпідставно.

Відповідачем розрахунок процентів річних на пені оспорено не було, свого контррозрахунку суду не надано.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Алекс-Гранд» (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, б. 9, кімната 414; ідентифікаційний код 31758844) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, б. 36-Б; ідентифікаційний код 34047020) 675 391 (шістсот сімдесят п'ять тисяч триста дев'яносто одну) грн. 08 коп. - заборгованості за кредитом, 341 614 (триста сорок одну тисячу шістсот чотирнадцять) грн. 36 коп. - заборгованості за відсотками, 72 127 (сімдесят дві тисячі сто двадцять сім) грн. 68 коп. - пені, 21 782 (двадцять одну тисячу сімсот вісімдесят дві) грн. 65 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.06.14.

Суддя Т.М. Ващенко