Рішення

від 02.06.2014 по справі 916/1765/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2014 р.Справа № 916/1765/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Н.В. Комендатенко

за участю представників:

від позивача - Івушкін А.В.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Техойл" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Аскон" про стягнення 47500,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Техойл" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Аскон" про стягнення 47500,00 грн., посилаючись на наступне.

25 травня 2011 року між ТОВ „Техойл" та ТОВ „Виробничо-комерційна фірма „Аскон" був укладений договір купівлі-продажу нафтопродуктів № Н-25-05, відповідно до п. 2.1. якого позивач - продавець зобов'язався при наданні покупцем - відповідачем бланків передати товар на АЗС, а саме здійснити заправку автотранспорту відповідача на АЗС, в свою чергу відповідач (покупець) зобов'язався прийняти та оплатити товар в порядку і на умовах, визначених договором.

Згідно п. 4.2. договору продавець після отримання від покупця заявки виписує та направляє покупцю рахунок-фактуру. В разі наявності заперечень у покупця останній повідомляє продавця в порядку, визначеному договором.

Наразі позивач зазначає, що згідно додаткової угоди № 1 від 09.07.2012 року відповідач здійснює оплату рахунку-фактури протягом 5 банківських днів з дати його виписки, при цьому продавець передає бланки без попередньої оплати, а покупець зобов'язаний оплатити всю суму, вказану в рахунку-фактурі не пізніше 5 банківських днів з дати його виписки.

Згідно п. 4.5 договору передача покупцю товару за цим договором здійснюється продавцем з АЗС, зазначених у переліку, який передається покупцю при закупівлі бланків, шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні та передачі покупцем бланків співробітнику АЗС.

Так, позивач стверджує, що в період з 09.08.2013 року по 06.09.2013 року позивач здійснив передачу відповідачу пального за бланками дозволу на загальну суму 55960,00 грн., за видатковими накладними № РТ-0003737 від 09.08.2013 року на суму 11 640,00 грн., № РТ-0004047 від 23.08.2013 року на суму 15 520,00 грн., № РТ-0004164 від 30.08.2013 року на суму 11 520,00 грн., № РТ-0004294 від 05.09.2013 року на суму 3 840,00 грн. та № РТ-0004324 від 06.09.2013 року на суму 13 440,00 грн.

Як вказує позивач, за видатковою накладною № РТ-0003737 від 09.08.2013 року відповідачем була проведена часткова оплата на суму 8 460,00 грн., тому заборгованість відповідача станом на 28.04.2014 року складає 47 500,00 грн., що заявлена позивачем до стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.05.2014 р. позовну заяву ТОВ „Техойл" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1765/14, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду на 02.06.2014 р.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений судом належним чином за адресою, що значиться в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення ухвали суду від 15.05.2014 р. (а.с. 29).

У зв'язку з вказаним справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

25 травня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Техойл" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Аскон" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нафтопродуктів № Н-25-05, відповідно до п. 2.1. якого позивач як продавець зобов'язується при наданні відповідачем - покупцем бланків передати товар відповідачу (його довіреній особі) на АЗС, а саме: здійснити заправку автотранспорту відповідача на АЗС, а відповідач (покупець) зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 3.1. договору асортимент, кількість та ціна товару вказується у рахунку-фактурі продавця, який виписується продавцем на підставі заявки. Заявка подається покупцем усно або іншим обумовленим між сторонами способом за визначеною між сторонами формою із зазначенням номіналу бланків, виду (асортименту), кількості товару.

В п. 3.2. договору передбачено, що у видатковій накладній на передачу бланків покупцеві або акті прийому-передачі бланків, що підписуються покупцем (його довіреною особою на базі виданої довіреності на отримання бланків за попередньою заявкою, рахунком-фактурою), вказується асортимент, кількість та ціна товару, по якому отримуються бланки.

Умови оплати і передачі товару зазначені у розділі 4 договору. Так, за п. 4.1. договору ціна товару формується на день виставлення рахунку фактури продавцем, відповідно до цін, що діють у продавця. Продавець після отримання від покупця заявки виписує та направляє покупцю рахунок-фактуру. В разі наявності заперечень у покупця, останній повідомляє продавця в порядку, визначеному цим договором (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.3. договору покупець протягом 1-го банківського дня з дати, вказаної в рахунку-фактурі, здійснює 100% передоплату товару в сумі та повному об'ємі і за вартістю, визначеною у рахунку-фактурі, в безготівкову порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Передача бланків покупцю та відпуск товару здійснюється тільки після надходження на розрахунковий рахунок продавця грошової суми в повному обсязі, зазначеної в рахунку-фактурі.

Згідно п. 4.5. договору передача покупцю товару здійснюється продавцем з АЗС зазначених у переліку, який передається покупцю при закупівлі бланків, шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явлені та передачі покупцем (довіреними особами покупця) бланків співробітнику АЗС.

В п. 4.7. договору передбачено, що після передачі покупцем або його представником, бланку співробітнику АЗС та отримання відповідної кількості товару, всі обов'язки сторін по погашених бланках вважаються виконаними та товар вважається переданим / відчуженим продавцем і прийнятим покупцем з моменту фактичної заправки автомобіля покупця певною кількістю товару, яка зазначається у бланку, при цьому продавець не може передати покупцю товар в кількості меншій, ніж зазначеній у бланку.

За положеннями п. 4.8 договору перехід права власності на товар від продавця до покупця відбувається в момент отримання товару з АЗС, зазначених у переліку, який передається покупцю при закупівлі бланків. Дата видачі бланків покупцю і дата їх погашення фіксуються продавцем (п. 4.9 договору).

В п. 4.13. договору сторони прийшли до згоди вважати датою проведення розрахунку дату зарахування грошових коштів на розрахунковий (поточний) рахунок продавця.

Також в п. 5.1 договору сторонами визначено, що бланк на отримання товару не є засобом розрахунку, а видається як підтвердження зобов'язань продавця по видачі товару з АЗС на умовах цього договору. Бланк є власністю продавця (п. 5.2 договору).

Вказаний договір відповідно до п. 10.1 набрав чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31 грудня 2011 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік.

Так, в подальшому згідно додаткової угоди № 2 від 28.12.2012 р. термін дії договору було продовжено до 28.12.2014 р.

Крім того, додатковою угодою № 1 від 09.07.2012 р. було встановлено 5-денний термін відстрочки платежу за поставлені товари, також п. 4.3 договору викладено у наступній редакції: „Покупець здійснює оплату рахунку-фактури протягом 5 банківських днів з дати його виписки. Продавець передає бланки без попередньої оплати, а покупець зобов'язаний оплатити всю суму, вказану в рахунку-фактурі, не пізніше 5 банківських днів з дати його виписки".

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір купівлі-продажу нафтопродуктів є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 692 вказаного Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Таким чином, за загальним правилом, виходячи зі змісту вказаних положень Цивільного кодексу України, покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати товару після його прийняття, тобто сплатити продавцеві повну ціну вже переданого товару.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як з'ясовано судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного договору купівлі-продажу № Н-25-05 від 25.05.2011 р. позивач в період з 09.08.2013 року по 06.09.2013 року здійснив передачу відповідачу пального за бланками дозволу на загальну суму 55960,00 грн. згідно видаткових накладних № РТ-0003737 від 09.08.2013 року на суму 11 640,00 грн., № РТ-0004047 від 23.08.2013 року на суму 15 520,00 грн., № РТ-0004164 від 30.08.2013 року на суму 11 520,00 грн., № РТ-0004294 від 05.09.2013 року на суму 3 840,00 грн. та № РТ-0004324 від 06.09.2013 року на суму 13 440,00 грн.

При цьому передане позивачем дизельне паливо було отримано відповідачем, що вбачається з підпису уповноважених осіб відповідача на вищезазначених накладних, що діяли на підставі довіреностей № 206 від 09.08.2013 р., № 222 від 23.08.2013 р., № 226 від 30.08.2013 р., № 231 від 05.09.2013 р., № 232 від 06.09.2013 р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Відтак, суд доходить до висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за спірним договором купівлі-продажу нафтопродуктів.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем товару від позивача як продавця є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вартість отриманого товару.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами п. 4.3 договору купівлі-продажу № Н-25-05 (в редакції додаткової угоди № 1) відповідач зобов'язався оплатити товар протягом 5 банківських днів з дати виписки рахунку-фактури.

Однак, відповідач в порушення умов договору купівлі-продажу № Н-25-05 не оплатив повну вартість переданого дизельного палива, тим самим прострочив виконання свого обов'язку щодо сплати вартості придбаних нафтопродуктів. Так, за ствердженнями позивача, за видатковою накладною № РТ-0003737 від 09.08.2013 року відповідачем була проведена часткова оплата на суму 8 460,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача складає 47 500,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем направлявся на адресу позивача лист за вих. № 59 від 22.11.2013 р., в якому відповідач вказує на наявність заборгованості перед позивачем, погашення якої мало бути здійснено до 20-25 грудня 2013 р.

При цьому слід зазначити, що наявність спірної суми заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем вартості поставленого дизельного палива, в матеріалах справи відсутні. Адже частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наразі несплатою позивачу вказаної суми заборгованості за поставлені згідно укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № Н-25-05 нафтопродукти відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним договором в розмірі 47500,00 грн.

Так, невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Техойл" про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 47500,00 грн. відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Техойл" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Аскон" про стягнення 47500,00 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Аскон" (65006, м. Одеса, вул. Маловського, 3; код ЄДРПОУ 31768794; р/р № 26003000061418 в ПАТ „Укрсоцбанк", МФО 300023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Техойл" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б; код ЄДРПОУ 34527663; р/р 26007501355099 в ПАТ „ОТП Банк", м. Київ, МФО 300528) заборгованість у розмірі 47500/сорок сім тисяч п'ятсот/грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827/одна тисяча вісімсот двадцять сім/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 10.06.2014 р.

Суддя Петров В.С.