Ухвала

від 11.06.2014 по справі 161/3975/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/3975/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Плахтій І.Б. Провадження № 22-ц/773/1003/14 Категорія: 27 Доповідач: Грушицький А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Грушицького А.І.,

суддів: Свистун О.В., Федонюк С.Ю.,

при секретарі Шоцькій О.В.,

з участю представника позивача Вертас М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Львів» до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 травня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 травня 2014 року позов задоволено.

Постановлено стягнути солідарно з СГТзОВ «Україна» та ОСОБА_2 в користь ПАТ АКБ «Львів» заборгованість за генеральним договором кредитної лінії № 38 від 17 червня 2013 року в загальному розмірі 2142111,45 грн., з яких: заборгованість по кредиту 1950000 грн., заборгованість по процентах 119599,99 грн., несплачена комісія 1200 грн., пеня 71311,46 грн.

Стягнути солідарно з СГТзОВ «Україна» та ОСОБА_3 в користь ПАТ АКБ «Львів» заборгованість за генеральним договором кредитної лінії № 38 від 17 червня 2013 року в загальному розмірі 2142111,45 грн., з яких: заборгованість по кредиту 1950000 грн., заборгованість по процентах 119599,99 грн., несплачена комісія 1200 грн., пеня 71311,46 грн.

Стягнути з СГТзОВ «Україна», ОСОБА_2, ОСОБА_3 в користь ПАТ АКБ «Львів» по 1218 грн. судового збору з кожного.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вищезазначене рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 травня 2014 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав з підстав, в ній зазначених.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, представник відповідача СГТзОВ «Україна» в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду даної справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позичальник СГТзОВ «Україна» порушив умови генерального договору кредитної лінії, зобов'язання належним чином не виконував, в зв'язку з чим банк скористався своїм правом на вибір способу захисту порушеного права шляхом пред'явлення позову до основного боржника та поручителів.

Висновки суду першої інстанції відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що 17 червня 2013 року між ПАТ АКБ «Львів» та відповідачем СГТзОВ «Україна» укладено генеральний договір кредитної лінії № 38 відповідно до якого банк відкрив позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості 1950000 грн. для поповнення обігових коштів в т.ч. придбання запчастин, ПММ, мінеральних добрив, зі сплатою 21 % річних за користування кредитною лінією, з строком дії кредитної лінії до 15 грудня 2013 року (а.с. 6-10).

В забезпечення виконання зобов'язань за договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 17 червня 2013 року укладено договір поруки № 38/2, згідно якого відповідач ОСОБА_3 як поручитель зобов'язався відповідати солідарно за належне, своєчасне і повне виконання СГТзОВ «Україна» усіх зобов'язань за генеральним договором кредитної лінії № 38 від 17 червня 2013 року (а.с. 15).

17 червня 2013 року для забезпечення повного і своєчасного виконання боржником своїх зобов'язань між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір поруки № 38/3, згідно якого відповідач ОСОБА_2 як поручитель зобов'язався відповідати солідарно за належне, своєчасне і повне виконання СГТзОВ «Україна» усіх зобов'язань за генеральним договором кредитної лінії № 38 від 17 червня 2013 року (а.с. 16).

Відповідач СГТзОВ «Україна» порушив умови генерального договору кредитної лінії, в результаті чого станом на 7 березня 2014 року утворилась заборгованість по кредиту в сумі 2142111,45 грн., з яких заборгованість по кредиту 1950000 грн., заборгованість по процентах 119599,99 грн., заборгованість по несплаченій комісії 1200 грн., заборгованість по нарахованій пені 71311,46 грн. (а.с. 12, 13).

12 лютого 2014 року банк направив відповідачам лист-вимогу про повернення боргу (а.с. 17-19). Письмові вимоги відповідачами отримані, що підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 20-22).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, у встановлений строк (термін).

Як передбачено ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивач не пред'явив позову про звернення стягнення на предмет застави, оскільки відповідно до роз'яснень, даних у п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Також, відповідно до роз'яснень, даних у п. 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка. Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України відповідач ОСОБА_2 не довів належними та допустимими доказами наявність обставин, які мають істотне значення, що могли б бути підставою для зменшення розміру неустойки, а отже його посилання в апеляційній скарзі на норму ч. 3 ст. 551 ЦК України є безпідставними.

Таким чином, наведені відповідачем ОСОБА_2 в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду в апеляційному порядку оскаржуваного рішення суду і висновків суду вони не спростовують.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 травня 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді