Рішення

від 02.06.2014 по справі 910/7644/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7644/14 02.06.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "КМВ" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Елко Пак" простягнення 297 072,81 грн. Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

Від позивача:Норов Г.О. Від відповідача: Ковальчук-Відьмук В.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КМВ" (надалі - "ТОВ "КМВ") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елко Пак" (надалі - "ТОВ "Елко Пак") про стягнення 297 072,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання договору №02/1-1 від 02.01.2012 р. було виконано свої зобов'язання по поставці фольги в асортименті, а відповідач належним чином свої зобов'язання по оплаті даної сировини не виконав, у зв'язку з чим ТОВ "КМВ" вказує, що у ТОВ "Елко Пак" виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 258 022,94 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі

15 243,15 грн., проценти за користування чужими коштами у розмірі 15 243,15 грн., 3 % річних у розмірі 1 898,29 грн., інфляційні витрати у розмірі 6 665,28 грн. та витрати на послуги адвоката у розмірі 9 720,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.04.2014 р. порушено провадження у справі №910/7644/14 та призначено її до розгляду на 19.05.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.05.2014 р. відкладено розгляд справи на 02.06.2014 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача.

В судове засідання, призначене на 02.06.2014 р., представник позивача з'явився вимоги ухвали суду виконав, позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 02.06.2014 р. з'явився, надав суду відзив на позов, в якому частково визнав заборгованість за договором №02/1-1 від 02.01.2012 р. та просив зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій, посилаючись на скрутне фінансове становище ТОВ "Елко Пак".

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2012 р. між ТОВ "КМВ" (продавець) та ТОВ "Елко Пак" (покупець) було укладено договір №02/1-1 (надалі - "Договір"), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставити покупцю фольгу в асортименті (товар), а покупець зобов'язується надати письмову заявку (у випадку відсутності товару на складі продавця), прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату та умовах цього Договору.

У пункті 4.1 Договору сторонами погоджено, що асортимент, кількість ціна, вартість та терміни поставки товару вказуються в специфікаціях та накладних, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору розрахунок за отриманий товар здійснюється у безготівковому порядку на поточний рахунок продавця шляхом оплати 100% вартості товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

Пунктом 6.1 Договору (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою до Договору від 02.01.2014 р.) встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 02.01.2015 р.

Пунктами 7.1 та 7.2 Договору передбачено, що за порушення умов цього Договору винна сторона відшкодовує спричинені нею збитки в повному обсязі і порядку, передбачених чинним законодавством України, зокрема, у випадку порушення (прострочення) покупцем грошового зобов'язання щодо строків оплати товару, він сплачує продавцю пеню у розмірі 0,066 % від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки в оплаті та відсотки (проценти) за користування чужими (належними до оплати продавцеві) коштами у розмірі 0,066% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки в оплаті, за весь час користування коштами, належними до оплати продавцеві.

На виконання умов Договору ТОВ "КМВ" було поставлено у період з 07.11.2013 р. по 25.02.2014 р. ТОВ "Елко Пак" товар - фольгу в асортименті на загальну суму 258 022,94 грн., що підтверджується видатковими накладними №595 від 07.11.2013 р., №597 від 12.11.2013 р., №608 від 15.11.2013 р., №623 від 21.11.2013 р., №638 від 28.11.2013 р., №23 від 21.01.2014 р., №48 від 03.02.2014 р., №56 від 06.02.2014 р., №60 від 11.02.2014 р., №72 від 26.02.2014 р., а відповідачем, як стверджує позивач, не було оплачено поставлений товар.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 258 022,94 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань ТОВ "Елко Пак" позивачем нараховано пеню у розмірі 15 24315 грн., проценти за користування чужими коштами у розмірі 15 243,15 грн., 3% річних у розмірі 1 898,29 грн., інфляційні витрати у розмірі 6 665,28 грн. та витрати на послуги адвоката у розмірі 9 720,00 грн.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи (вказаними видатковими накладними, та специфікаціями №90 від 07.11.2013 р., №91 від 11.11.2013 р., №92 від 15.11.2013 р., №93 від 20.11.2013 р., №94 від 28.11.2013 р., №95 від 21.01.2014 р., №96 від 03.02.2014 р., №97 від 05.02.2014 р.№98 від 11.02.2014 р., №99 від 25.02.2014 р., що скріплені підписами представників та печатками сторін) підтверджується здійснення продавцем поставки товару (фольги в асортименті) загальною вартістю 258 022,94 грн.

Товар, що був поставлений за видатковими накладними №595 від 07.11.2013 р., №597 від 12.11.2013 р., №608 від 15.11.2013 р. був отриманий заступником директора ТОВ "Елко Пак" Мартиненком Дмитром Вікторовичем, що підтверджується довіреностями №854 від 07.11.2013 р., №864 від 11.11.2013 р., №884 від 15.11.2013 р., а за видатковими накладними №623 від 21.11.2013 р., №638 від 28.11.2013 р., №23 від 21.01.2014 р., №48 від 03.02.2014 р., №56 від 06.02.2014 р., №60 від 11.02.2014 р., №72 від 26.02.2014 р. товар був отриманий комерційним директором Колесовим Євгенієм Владиславовичем (довіреності №889 від 20.11.2013 р., №912 від 28.11.2013 р., №28 від 21.01.2014 р., №63 від 03.02.2014 р., №67 від 05.02.2014 р., №79 від 11.02.2014 р., №101 від 26.02.2014 р.).

До того ж, у своєму відзиві на позов ТОВ "Елко Пак" підтверджує наявність заборгованості перед ТОВ "КМВ" за поставлений товар, проте вказує що за товар, який був отриманий за специфікацією №90 від 07.11.2013 р. та видатковою накладною №595 від 07.11.2013 р., відповідач частково розрахувався, а саме: перший платіж був проведений 24.02.2014 р. у розмірі 28 000,00 грн. по оплаті трьох рахунків, один з яких був за поставлену фольгу 07.11.2013 р., а тому оплачений лише у частині 3 194,95 грн., а другий платіж був проведений 03.04.2014 р. у розмірі 5 000,00 грн. за поставлений товар 07.11.2013 р. На підтвердження своєї позиції відповідачем було додано до відзиву банківські виписки.

Таким чином, заборгованість ТОВ "Елко Пак" перед ТОВ "КМВ" за поставлений товар у період з 07.11.2013 р. по 25.02.2014 р. становить 249 827,99 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами у п. 5.1 Договору було погоджено, що розрахунок за отриманий товар здійснюється у безготівковому порядку на поточний рахунок продавця шляхом оплати 100% вартості товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

Враховуючи визначений п. 5.1 Договору строк оплати (30 календарних днів), то за товар поставлений 07.11.2013 р. відповідач зобов'язаний був сплатити кошти до 06.12.2013 р., за поставлений 12.11.2013 р. - до 11.12.2013 р., за поставлений 15.11.2013 р. - до 16.12.2013 р. (14 число грудня припадає на вихідний день - субота), за поставлений 21.11.2013 р. - до 20.12.2013 р., за поставлений 28.11.2013 р. - до 27.12.2013 р., за поставлений 21.01.2014 р. - до 19.02.2014 р., за поставлений 03.02.2014 р. - до 04.03.2014 р., за поставлений 06.02.2014 р. - до 07.03.2014 р., за поставлений 11.02.2014 р. - до 12.03.2014 р. та за поставлений 26.02.2014 р. - до 27.03.2014 р.

Покупець взятих на себе зобов'язань за Договором в повному обсязі не виконав, вартість переданого йому товару у визначений Договором строк не сплатив, в зв'язку з чим у ТОВ "Елко Пак" виникла заборгованість перед позивачем (з урахуванням часткової сплати заборгованості 24.02.2014 р. та 03.04.2014 р. у загальному розмірі 8 194,95 грн.) у розмірі 249 827,99 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 249 827,99 грн. за переданий йому товар. Відповідачем вказана заборгованість підтверджується у відзиві на позов.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено. Посилання на несприятливу фінансову ситуацію має однаковий вплив як на позивача, так і на відповідача.

Відповідно до абз 3 п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що правомірним буде стягнути з ТОВ "Елко Пак" заборгованість по оплаті поставленого товару за Договором у розмірі

249 827,99 грн., в іншій частині заявленої до стягнення суми - 8 194,95 грн. (258 022,94 грн. - 249 827,99 грн.) ТОВ "КМВ" в задоволенні позову слід відмовити.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 15 243,15 грн., процентів за користування чужими коштами у розмірі 15 243,15 грн., 3% річних у розмірі 1 898,29 грн., інфляційні витрати у розмірі 6 665,28 грн. та витрат на послуги адвоката у розмірі 9 720,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що у випадку порушення (прострочення) покупцем грошового зобов'язання щодо строків оплати товару, він сплачує продавцю пеню у розмірі 0,066 % від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки в оплаті.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, часткову сплату відповідачем за товар, поставлений 07.11.2013 р., та що заявлені позивачем до стягнення періоди в які нараховувались, пеня, інфляційні витрати, 3% річних та процент за користування чужими коштами знаходяться в межах встановленого судом періоду, з якого відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань, а також відповідають вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, то суд, здійснивши перерахунок встановив, що правомірним буде стягнення пені у розмірі 8 452,75 грн.

Така розбіжність між заявленим позивачем розміром пені -15 243,15 грн. та встановленим судом розміром пені - 8 452,75 грн. зумовлена тим, що передбачений п. 7.2 Договору коефіцієнт пені - 0,066 % від вартості неоплаченого товару, перевищував подвійну облікову ставку Національного банку України у період, за який її було нараховано.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Керуючись наведеною нормою, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки, тобто - 8 452,75 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду, здійсненим з урахуванням встановленого позивачем періоду, за який нараховуються 3 % річних та інфляційні витрати, та приймаючи до уваги дати часткової сплати заборгованості - 24.02.2014 р. (3 194,95 грн.), 03.04.2014 р. (5 000,00 грн.), правомірним є стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 15 081,73 грн. та 1 877,15 грн. відповідно.

Таким чином, враховуючи, що заявлена позивачем сума інфляційних витрат є меншою ніж встановлена судом та відсутність у суду підстав для виходу за межі позовних вимог, правомірним є стягнення 3% річних у розмірі 1 877,15 грн. та інфляційних витрат у розмірі 6 665,28 грн.

В іншій частині заявлені до стягнення позивачем 3% річних у розмірі 21,14 грн. ( 1 898,29 грн. - 1 877,15 грн.) обраховані невірно, а тому задоволенню не підлягають.

До того ж, у п. 7.1 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення (прострочення) покупцем грошового зобов'язання щодо строків оплати товару, він сплачує продавцю відсотки (проценти) за користування чужими (належними до оплати продавцеві) коштами у розмірі 0,066% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки в оплаті, за весь час користування коштами, належними до оплати продавцеві, що відповідає положенням ст. 536 Цивільного кодексу України.

Здійснивши перерахунок відсотків за користування чужими коштами з урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості, суд приходить до висновку, що правомірним буде стягнення відсотків у розмірі 15 054,85 грн.

За таких обставин, позов необхідно задовольнити частково та стягнути з ТОВ "Елко Пак" на користь ТОВ "КМВ" заборгованості у розмірі 249 827,99 грн., пеню у розмірі 8 452,75 грн., 3% річних у розмірі 1 877,15 грн., інфляційні витрати у розмірі 6 665,28 грн. та відсотки за користування чужими коштами у розмірі 15 054,85 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно заявлених відповідачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 9 720,00 грн. суд відзначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до п. 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Наявними в матеріалах справи документами (договором про надання адвокатських послуг №59/2014 від 18.04.2014 р., укладеним між ТОВ "КМВ" та Адвокатським об'єднанням "Адвокатська фірма "Єфімов та партнери", на посаді адвокат в якому працює ОСОБА_5, (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 22.03.2007 р.) та на посаді помічник адвоката в чкому працює - Норов Г.О., звітом про надані послуги відповідно до договору про надання адвокатських послуг №59/2014 від 18.04.2014 р., платіжним дорученням №1129 від 18.04.2014 р. на суму 9 720,00 грн. з призначенням платежу - оплата за адвокатські послуги згідно рахунку №17/2014-59/2014 від 18.04.2014 р. та самим рахунком №17/2014-59/2014 від 18.04.2014 р.), а також, участю ОСОБА_6 в судових засіданнях, надання ним документів по справі та пояснень по суті спору підтверджується факт виконання Адвокатським об'єднанням "Адвокатська фірма "Єфімов та партнери" зобов'язань, передбачених договором про надання адвокатських послуг №59/2014 від 18.04.2014 р., та понесення ТОВ "КМВ" витрат на оплату таких послуг у розмірі 9 720,00 грн.

Таким чином, витрати позивача на оплату послуг адвоката підлягають покладенню на відповідача у розмірі пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що співрозмірно та адекватно ціні позову та складності справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КМВ" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елко Пак" (04073, м. Київ, проспект Московський, 8; ідентифікаційний код 33056469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КМВ" (02225, м. Київ, вул. Бальзака, 20, кв. 70; ідентифікаційний код 35872859) заборгованість у розмірі 249 827 (двісті сорок дев'ять тисяч вісімсот двадцять сім) грн. 99 коп., пеню у розмірі 8 452 (вісім тисяч чотириста п'ятдесят два) грн. 75 коп., 3% річних у розмірі 1 877 (одна тисяча вісімсот сімдесят сім) грн. 15 коп., інфляційні витрати у розмірі

6 665 (шість тисяч шістсот шістдесят п'ять) грн. 28 коп., відсотки за користування чужими коштами у розмірі 15 054 (п'ятнадцять тисяч п'ятдесят чотири) грн. 85 коп., судовий збір у розмірі 5 637 (п'ять тисяч шістсот тридцять сім) грн. 56 коп. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 9 222 (девять тисяч двісті двадцять два) грн. 84 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 06.06.2014 р.

Суддя Р.В. Бойко