Рішення

від 12.06.2014 по справі 910/4534/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-б,тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/4534/14 12.06.14

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Роздобудько В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/4534/14

за позовом державного підприємства "Український державний центр радіочастот", м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТЕКС", м. Київ,

про стягнення 10 919,65 грн. та розірвання договору,

за участю представників сторін:

позивача - Колесника В.М. (довіреність від 14.01.2013 №57/567);

відповідача - не з'явився.

Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" (далі - ДП «Український державний центр радіочастот») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТЕКС" (далі - ТОВ «СТАРТЕКС») авансового платежу у сумі 10 000 грн., перерахованого позивачем на підставі умов договору від 02.12.2010 № 1/1210 (далі - Договір); пені у сумі 641,10 грн.; втрат від інфляції у сумі 130,60 грн. та 3% річних у сумі 147,95 грн., а всього 10 919,65 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.03.2014 (суддя Дупляк О.М.) порушено провадження у справі.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду міста Києва від 14.04.2014 у зв'язку з перебуванням судді Дупляк О.М. у відпустці справу передано на розгляд судді Марченко О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.04.2014 (суддя Марченко О.В.) прийнято справу № 910/4534/14 до свого провадження.

23.05.2014 від ДП «Український державний центр радіочастот» надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивач зазначає, що станом на момент подання позову Договір є чинним, а тому в зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору позивач просить суд розірвати цей Договір на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

У судовому засіданні 12.06.2014 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі з урахуванням заяви про зміну предмету позову. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Ухвали господарського суду міста Києва було надіслано відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал. До матеріалів справи залучено конверти повернення з адреси відповідача з відмітками поштового відділення «за закінчення встановленого строку зберігання».

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 12.06.2014 без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ :

02.12.2010 ТОВ «СТАРТЕКС» (виконавець) та ДП «Український державний центр радіочастот» (замовник) укладено Договір, за умовами якого:

- замовник доручає, а виконавець бере на себе організацію робіт з виготовлення книги «Радіоавтоматика»; формат -А5; сторінок - 360; колір 1+1; папір - офсетний 65 гр/м2; обкладинка - №7 з тисненням сріблом; тираж 100 примірників (пункт 1 Договору);

- за Договором замовник перераховує виконавцеві 10 000 грн., в тому числі ПДВ 1 666,67 грн. (пункт 3.1 Договору);

- розрахунок провадиться згідно з рахунком-фактурою авансовим платежем у розмірі 100% протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання Договору (пункт 3.2 Договору);

- при несвоєчасному виконанні робіт згідно з умовами Договору виконавець сплачує пеню в розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ) від вартості Договору за кожен день затримки виконання замовлення (пункт 5.2 Договору);

- при розірванні Договору сторони складають акт про виконання виконавцем частини робіт і про повернення замовнику чистини авансу (пункт 6.2 Договору).

Частиною першою статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 854 ЦК України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

На виконання пункту 3.1 Договору ДП «Український державний центр радіочастот» перерахувало ТОВ «СТАРТЕКС» 10 000 грн. авансового платежу, що підтверджується платіжним дорученням від 17.01.2011 № 64; призначення платежу - «авансовий платіж по виг.книги «Радіоавтоматика». Тендеру не підлягає. Згідно договору № 1/1210 від 02.12.2010р. в т.ч. ПДВ 1666,67 грн.».

Пунктом 1 частини першої статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

ДП «Український державний центр радіочастот» на адресу ТОВ «СТАРТЕКС» надіслало претензію від 30.08.2013 вих. № 5-6/14038 з вимогою про повернення авансового платежу та сплати нарахованої пені.

Проте відповідач на вимогу позивача не відреагував, належної відповіді не надав, таким чином, умови Договору не виконав.

З урахуванням істотного порушення відповідачем умов Договору господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що Договір підлягає розірванню, а тому позовні вимоги в зазначеній частині підлягають задоволенню.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором та до роботи не приступив, у зв'язку з чим є підстави для застосування до правовідносин сторін статей 1212, 1213 ЦК України.

З приписів статті 1212 ЦК України вбачається, що:

особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала;

положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

ТОВ «СТАРТЕКС» явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечило, доказів, які б спростовували доводи позивача, не надало.

Таким чином, суд вважає, що 10 000 грн., сплачених позивачем за платіжним дорученням від 17.01.2011 № 64 на користь ТОВ «СТАРТЕКС», підлягають поверненню ДП «Український державний центр радіочастот» як безпідставно набуті кошти.

За таких обставин позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з ТОВ «СТАРТЕКС»: відповідача 3 % річних у сумі 147,95 грн.; 130,60 грн. втрат від інфляції та 641,10 грн. пені.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте пунктом 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Отже, враховуючи викладене суд відмовляє у задоволенні стягненні сум 3% річних та втрат від інфляції.

Що ж до стягнення пені, то господарський суд міста Києва вважає за необхідне зазначити таке.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що при несвоєчасному виконанні робіт згідно з умовами Договору виконавець сплачує пеню в розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від вартості Договору за кожен день затримки виконання замовлення.

За приписом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 641,10 грн. пені за період з 20.09.2013 по 18.03.2014.

Договором не передбачено строки виконання робіт, а тому за приписами частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Претензію про повернення авансового платежу пред'явлено відповідачу 30.08.2013, таким чином семиденний строк для виконання свого обов'язку у відповідача закінчився 06.09.2013, а тому період нарахування пені починається саме з 07.09.2013.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені, господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що розрахунок неправильний; за розрахунком суду стягненню підлягає 648,22 грн. пені за період з 07.09.2013 по 07.09.2014, тобто за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте здійснення перерахунку судом пені фактично призведе до виходу судом за межі позовних вимог.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи наведене, у зв'язку з тим, що клопотання в порядку, передбаченому вказаним пунктом частини першої статті 83 ГПК України, до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення пені, а тому стягненню з відповідача підлягає 641,10 грн.

У розподілі судових витрат господарським судом враховується, що за приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати укладений товариством з обмеженою відповідальністю «Стартекс» (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2-б; ідентифікаційний код 37202798) та державним підприємством «Український державний центр радіочастот» (03179, м. Київ, пр-кт Перемоги, 15 км.; ідентифікаційний код 01181765) договір від 02.12.2010 № 1/1210.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Стартекс» (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2-б; ідентифікаційний код 37202798) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (03179, м. Київ, пр-кт Перемоги, 15 км.; ідентифікаційний код 01181765): 10 000 (десять тисяч) грн. авансового платежу (безпідставно набутих коштів); 641 (шістсот сорок одну) грн. 10 коп. пені та 1 780 (одну тисячу сімсот вісімдесят) грн. 39 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.06.2014.

Суддя О. Марченко