Рішення

від 02.06.2014 по справі 911/1283/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"02" червня 2014 р. Справа № 911/1283/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ЄЛЄЙ", м. Кривий Ріг

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Авангард", м. Мала Снітинка, Фастівський район

про стягнення 88 606, 32 грн.

Суддя Щоткін О.В.

За участю представників сторін:

позивач - не з'явився;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ЄЛЄЙ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Авангард" про стягнення 88 606,32 грн. заборгованості за договором поставки №12/04-1 від 12.04.2013р., яка складається з: 75 248 грн. основного боргу, 9923,10 грн. пені, 2195,25 грн. 3% річних та 1239,97 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.04.2014р. у справі №911/1283/14 було порушено провадження та призначено до розгляду на 12.05.2014р.

В судовому засіданні 12.05.2014р. оголошувалась перерва в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 02.06.2014р.

В судове засідання повноважні представники позивача та відповідача не з'явились, хоча про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та завчасно.

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи те, що неявка повноважних представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представників сторін.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

02.06.2014р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

12.04.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ЄЛЄЙ" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Авангард" (покупець) було укладено договір поставки №12/04-1, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити шрот соняшниковий (товар), у відповідності з умовами договору.

Згідно з п.п. 4.1., 5.3 договору умови поставки та оплати товару визначаються специфікаціями до даного договору.

Пунктом 3 специфікації №1 від 12.04.2013р. передбачено, що відповідач зобов'язується сплатити 100% вартості товару, по факту поставки товару на його склад.

На виконання умов договору поставки №12/04-1 від 12.04.2013р. позивач поставив товар на суму 93 248 грн., що підтверджується підписаною та скріпленою печатками сторін специфікацією №1 від 12.04.2013р. та накладною №21 від 13.04.2013р.

Факт отримання товару підтверджується також довіреністю №53 від 12.04.2013 р., виданою ТОВ "НВП "Авангард" на ім'я Новосельсткого Я.І. на отримання товару від ТОВ "Торговий Дім "ЄЛЄЙ".

Відповідач, в свою чергу, здійснив лише часткову оплату товару на загальну суму 18 000 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою по рахунку позивача №32 від 22.01.2014р., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість 75 248,00 грн.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення повністю не погашена, доказів оплати відповідач до суду не надав, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 75 248,00 грн. боргу за поставлений товар підлягає задоволенню.

Окрім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 9923,10 грн. пені.

Пунктом 9.3. договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем умов оплати товару за цим договором він на вимогу позивача сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період нарахування, за кожен день прострочення.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, з врахуванням норм чинного законодавства, встановив, що заявлена до стягнення пеня за період з 14.04.2013р. по 17.03.2014р., нарахована з перевищенням шестимісячного строку нарахування встановленому п. 6. ст. 232 ГК України, у зв'язку з чим підлягає частковому задоволенню в сумі визначеній судом 5669,53 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2195,25 грн. 3% річних та 1239,97 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення інфляційних в розмірі 1239,97 грн. та 2195,25 грн. 3% річних підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 75 248,00 грн. боргу за договором поставки №12/04-1 від 12.04.2013р., 5669,53 грн. пені, інфляційних в розмірі 1239,97 грн. та 2195,25 грн. 3% річних. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Авангард" (08523, Київська обл., Фастівський р-н, с. Мала Снітинка, вул. Гагаріна, 150, код ЄДРПОУ 38070729) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ЄЛЄЙ" (50071, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Мануйлова, 22, оф. 208; код ЄДРПОУ 36721834) - 75 248 (сімдесят п'ять тисяч двісті сорок вісім) гривень 00 коп. заборгованості, 5669 (п'ять тисяч шістсот шістдесят дев'ять) гривень 53 коп. пені, 2195 (дві тисячі сто дев'яносто п'ять) гривень 25 коп. 3% річних, 1239 (одну тисячу двісті тридцять дев'ять) грн. 97 коп. інфляційних втрат та 1739 (одну тисячу сімсот тридцять дев'ять) грн. 29 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата складання повного тексту рішення 13.06.2014р.

Суддя Щоткін О.В.