Рішення

від 11.06.2014 по справі 916/1373/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" червня 2014 р.Справа № 916/1373/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

за участю представників:

від позивача: Дорчинець Є.І., довіреність від 10.01.14. за №154/2014;

від відповідача: не з'явився;

розглянув справу за позовом Приватного акціонерного товариства „Європейський страховий альянс" (м.Київ)

до Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ТАСТ-Гарантія" (м.Одеса)

про стягнення 16963,95грн

09.04.14. Приватне акціонерне товариство „Європейський страховий альянс" звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ТАСТ-Гарантія" про стягнення 16963,95грн. страхового відшкодування в порядку регресу, обґрунтовуючи позовні вимоги, зокрема: договором страхування наземного транспорту №33125 від 03.09.12., звітом про оцінку вартості матеріальних збитків, причинених транспортному засобу від 10.05.13., платіжними дорученнями №200 від 15.05.13; постановою Примоського районного суду м. Одеси від 17.07.13., полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №АВ/5073261, укладеним між відповідачем і ОСОБА_2, актом огляду транспортного засобу та ст.ст. 22, 993, 1166, 1188 ЦК України, Законом України „Про страхування" і Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Представник позивача в засіданнях суду підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача не з'явився в засідання суду, відзиву на позов не надіслав до суду, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином за адресою, зазначеною в реєстраційних документах, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвал суду.

Отже, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Така правова позиція Вищого господарського суду України, викладена у п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10.12.09.

Таким чином, справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством „Страхова компанія „ТАСТ-ГАРАНТІЯ" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) був укладений договір страхування наземного транспорту (поліс) № АВ/5073261 (а.с.45), відповідно до умов якого об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автотранспортним засобом марки „Nissan Maksima", державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3.

16.04.2013р. в м. Одесі, на перехресті Серединського скверу та вулиці Мясоїдівська, приблизно о 09 годин 00 хвилин сталася дорожньо-транспортна пригода за участю вищевказаного застрахованого транспортного засобу, за кермом якого перебував ОСОБА_3, та транспортного засобу „Kia Sportage" державний номер НОМЕР_2, за кермом якого перебував ОСОБА_4, власником якого є ОСОБА_5, що підтверджується постановою Приморського районного суду м. Одеси від 17.07.13.

Так, зазначеною постановою Приморського районного суду м. Одеси від 17.07.2013 року у справі № 522/16643/13-іі 3/522/4931/13 визнано ОСОБА_3 винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України. У зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КК України - закрито.

16.04.13. ОСОБА_5 повідомив Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Європейський страховий альянс" про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.17), а 23.10.13. подав до Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Європейський страховий альянс" заяву про виплату страхового відшкодування (а.с.17).

На момент Дорожньо-транспортної пригоди автомобіль „Kia Sportage", державний номер НОМЕР_2 був застрахований в ПрАТ „Європейський страховий альянс" по договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №33125 від 03.09.12.

З метою визначення вартості матеріального збитку, завданого застрахованому транспортному засобу внаслідок ДТП, позивачем було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження вищевказаного застрахованого позивачем дорожнього транспортного засобу ТОВ „АДАМАНТ".

Згідно звіту №87-06-13 від 10.05.13., складеного експертом ТОВ „АДАМАНТ", вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля „Kia SportageВ» державний номер НОМЕР_2, в результаті його пошкодження в ДТП, становить 17963,95грн.

Страховим актом позивача №29/13/05/ТР25/00/2 від 14.05.2013 р. зазначений випадок з ДТП позивач визнав страховим, у зв'язку з чим було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 17975,90грн.

ПрАТ „Страхова компанія „Європейський страховий альянс" виплачено страхове відшкодування в сумі 17975,90грн., що підтверджується платіжним дорученням №200 від 15.05.13. (а.с.39).

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АВ/5073261 від 29.04.12. франшиза становить 1000,00грн.

Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (ч. 1 ст. 990 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

В ст. 1194 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, як випливає із приписів вищенаведених правових норм, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, яка відповідальна за завдані збитки.

Отже, ОСОБА_3 є винною особою у скоєнні ДТП, про що суд зазначав вище, наслідком якого стало пошкодження майна застрахованої особи позивачем, і відповідно є особою, винною у завданні збитків. За таких обставин, відповідно до приписів вищенаведених правових норм, позивач після виплати застрахованій ним особі, може звернутися з відповідною вимогою до винного в завданні застрахованій позивачем особі збитків.

Правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі встановлені, зокрема, ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно п. 22.1 якої, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Таким чином, відшкодування шкоди, що заподіяна третій особі здійснюється у порядку, що встановлений зазначеним Законом.

Порядок виплати страхового відшкодування визначений ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно п. 37.4 якої, страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою за вихідним №142 від 22.10.2013р. з проханням відшкодувати завдані їхнім страхувальником збитки, що підтверджуються відміткою відповідача про отримання заяви 25.10.13. (а.с.49), яку останній залишив без відповіді і без задоволення.

Згідно з п. 37.1 статті 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст. 35 цього Закону документів або в строки та в обсяг, визначених рішенням суду.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах. Регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років, з дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди (відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів тощо).

Враховуючи вищевикладене та здійснення позивачем виплати страхового відшкодування потерпілій особі, суд вважає, що відповідно до приписів ст. 27 Закону України "Про страхування" і ст. 993 ЦК України до позивача перейшло право вимоги до відповідача щодо стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 16963,95грн., у зв'язку з чим вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Слід зазначити, що позивач не просить стягнути 1000,00грн. франшизи, яка відповідно до вимог ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування" не підлягає відшкодуванню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не спростував.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Європейський страховий альянс" є обґрунтованими, відповідають вимогам чинного законодавства, підтверджуються доказами, які знаходяться в матеріалах справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору при подачі позову покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ТАСТ-ГАРАНТІЯ" (65039, м. Одеса, вул. Транспортна, 3, код ЄДРПОУ 13915014) на користь Приватного акціонерного товариства „Європейський страховий альянс" (01135, м. Київ, вул. Андрющенко, 4-Г, код ЄДРПОУ 19411125) (Одеська регіональна дирекція Приватного акціонерного товариства „Європейський страховий альянс": (65012, м. Одеса, Приморський р-н, вул. Пантелеймонівська, буд.15-А, код ЄДРПОУ 26044455):

- 16963,95грн. - страхового відшкодування в порядку регресу;

- 1827,00грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 16 червня 2014 року

Суддя Брагіна Я.В.