Рішення

від 10.06.2014 по справі 922/1897/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2014 р.Справа № 922/1897/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д.О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Енергоеколог", м. Харків до Публічного АТ банк "Меркурій", м. Харків про зобов'язання вчинити певні дії за участю представників:

позивача - Якубенко Ю.В. за довіреністю № б/н від 12.05.2014 р.

відповідача - Бей Я.М. за довіреністю № 37 від 14.04.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоеколог" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства банк "Меркурій" (відповідач) про зобов'язання Публічне акціонерне товариство банк "Меркурій" виконати платіжні доручення Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоеколог" №21 від 26.02.2014 р. у сумі 10000,00 грн.; №22 від 26.02.2014 р. у сумі 10000,00 грн.; №23 від 26.02.2014 р. у сумі 10000,00 грн.; №24 від 26.02.2014 р. у сумі 10000,00 грн.; №25 від 26.02.2014 р. у сумі 10000,00 грн.; №26 від 26.02.2014 р. у сумі 10000,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоеколог" №2600003001803 у ПАТ банк "Меркурій", МФО 351663 на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Консалтингово-правова фірма «Спартак» (код ЄДРПОУ 31149315) № 26009458104600 у ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005.

В обґрунтування позову позивач вказував, що між сторонами був укладений Договір банківського рахунку №1803/05 від 15.12.2005 р., у відповідності до якого банк зобов'язався відкрити позивачу поточний рахунок в національній валюті України та здійснювати його розрахунково-касове обслуговування у відповідності до чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України. 26.02.2014 р. позивачем були пред'явлені в ПАТ банк "Меркурій" для виконання платіжні доручення №21 від 26.02.2014 р. на суму 10000,00 грн., №22 від 26.02.2014 р. на суму 10000,00 грн., №23 від 26.02.2014 р. на суму 10000,00 грн., №24 від 26.02.2014 р. на суму 10000,00 грн., №25 від 26.02.2014 р. на суму 10000,00 грн. та №26 від 26.02.2014 р. на суму 10000,00 грн. для перерахування грошових коштів контрагенту Консалтингово-правова фірма «Спартак». Однак, грошові кошти за вказаними платіжними дорученнями банком проведені не були. При цьому, лише 19.03.2014 р. вказані платіжні доручення були повернуті банком без виконання з посиланням на п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку із запровадженням тимчасової адміністрації.

Ухвалою суду від 19.05.2014 р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.06.2014 р. о 11:20.

Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 04.06.2014 р., через канцелярію господарського суду 04.06.2014 р. за вх. № Д 335/14, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 02.06.2014 р. за вх. № Д 18327, надав відзив на позовну заяву, який судом долучений до матеріалів справи. Згідно відзиву відповідач просив суд залишити позовну заяву позивача без задоволення. При цьому відповідач вказував, що зобов'язання відповідача перед позивачем щодо виконання платіжного доручення останнього є кредиторською заборгованістю відповідача, а позивач відповідно є кредитором для відповідача. Під час дії тимчасової адміністрації зобов'язання відповідача перед позивачем не можуть бути виконані, адже це є вимоги кредитора, тому їх задоволення буде здійснюватись згідно із ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 04.06.2014 р. за вх. № 18703, надав документи згідно супровідного листа, які судом долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні призначеному на 04.06.2014 р. була оголошена перерва до 10.06.2014 р. о 12:20.

Представники сторін до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 10.06.2014 р. за вх. № Д 350/14, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 10.06.2014 р. за вх. № 19259, надав письмові пояснення, які судом долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 10.06.2014 р. за вх. № 19260, надав копії документів згідно клопотання, які судом долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

30.12.2008 р. між сторонами був укладений договір банківського рахунку № 1803/08 (надалі - договір) та у банку був відкритий розрахунковий рахунок позивача № 260003001803.

Згідно п. 1.1. цього договору банк (відповідач) зобов'язувався приймати і зараховувати на поточний рахунок, відкритий клієнтові (позивачу), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком, а клієнт зобов'язувався здійснювати оплату операцій/послуг.

Згідно позову позивач вказував, що 26.02.2014 р. позивачем були пред'явлені в ПАТ банк "Меркурій" для виконання платіжні доручення №21 від 26.02.2014 р. на суму 10000,00 грн., №22 від 26.02.2014 р. на суму 10000,00 грн., №23 від 26.02.2014 р. на суму 10000,00 грн., №24 від 26.02.2014 р. на суму 10000,00 грн., №25 від 26.02.2014 р. на суму 10000,00 грн. та №26 від 26.02.2014 р. на суму 10000,00 грн. для перерахування грошових коштів контрагенту Консалтингово-правова фірма «Спартак». Однак, грошові кошти за вказаними платіжними дорученнями банком проведені не були. При цьому, лише 19.03.2014 р. вказані платіжні доручення були повернуті банком без виконання з посиланням на п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку із запровадженням тимчасової адміністрації.

Разом з цим суд зазначає, що даний позов позивача (вих. № б/н від 14.05.2014 р.) був поданий до суду тільки 15.05.2014 р.

Проте, суд зазначає, що постановою Правління Національного банку України № 133 від 13 березня 2014 р. Публічне акціонерне товариство банк "Меркурій" було віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням № 27 від 10.04.2014 р. виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію ПАТ банк "Меркурій" був призначений з 11.04.2014 р. уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ банк "Меркурій" провідний професіонал з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Куліш Віктор Миколайович на період до 13.06.2014 р. включно.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1, 3 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства. Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Частиною 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" закріплено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим законом.

Частиною 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду.

Згідно ч.2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

4) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку;

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Відповідно до ч.3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів передбачено ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема ч. 1 передбачено, що кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону; вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; вимоги за субординованим боргом.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено певний порядок погашення вимог кредиторів, в період здійснення ліквідаційної процедури банка, у зв'язку з чим виконання платіжних доручень про перерахування коштів на підставі договору банківського рахунку є не можливим, оскільки це фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку, встановленого Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який не припускає задоволення вимог окремих кредиторів у індивідуальному порядку поза межами ліквідаційної процедури.

При цьому, суд зазначає, що дана правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, яка була викладена у постанові від 31.07.2013 р. по справі № 922/637/13-г.

Приймаючи до уваги вищевикладене суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи те, що позов не підлягає задоволенню, відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 1, 36, 45, 46, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 16.06.2014 р.

Суддя Д.О. Доленчук