Рішення

від 16.06.2014 по справі 906/613/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "16" червня 2014 р. Справа № 906/613/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецька-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Україна ТВМ" (м. Малин)

до Поліської дослідної станції ім. Засухіна інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України (с. Федорівка, Малинський район, Житомирська область)

про стягнення 9252,28 грн.

Приватне підприємство "Україна ТВМ" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Поліської дослідної станції імені О.М. Засухіна інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України 9252,28грн., з яких 8690,20грн. - основна заборгованість, 147,81грн. - інфляційні нарахування, 414,27грн. - 3% річних. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що згідно накладних він здійснив поставку товару відповідачу, за який відповідач в повному обсязі не розрахувався.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. 10.06.2014р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання, відповідно до якого останній просить суд здійснювати розгляд справи без участі уповноваженого представника Приватного підприємства "Україна ТВМ". Одночасно позивач направив уточнений розрахунок інфляційних та 3% річних (а.с.24-25).

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце судового засідання (а.с.23).

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі усної домовленості в період з 14.05.2012р. по 22.06.2012р. Приватне підприємство "Україна ТВМ" (позивач) передало Поліській дослідній станції ім. Засухіна інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України (відповідач) товар на загальну суму 12770,20грн.

Факт поставки товару (нафтопродуктів) підтверджується видатковими накладними №РН-0000788 від 14.05.2012р., №РН-0001064 від 22.06.2012р. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей серії ЯПЛ №006313 від 04.05.2012р., №006316 від 21.06.2012р., виданої на ім'я Гулькевича В.М. (а.с.7-10).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково, перерахувавши позивачу 4080,00грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №490 від 14.05.2012р., в зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 8690,20грн. (12770,20грн.-4080,00грн.), яка на час розгляду справи не змінилась.

Позивач направляв на адресу відповідача вимогу від 12.02.2014р. за №6, в якій просив перерахувати кошти за поставлений товар на рахунок ПП "Україна ТВМ" (а.с.12-14), проте останній залишив її без відповіді та задоволення.

За вказаних обставин позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений згідно видаткових накладних товар.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є позадоговірними (заснованими на усних домовленостях) правовідносинами з купівлі-продажу, згідно яких у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару на загальну суму 12770,20грн., виник кореспондуючий обов'язок оплатити його.

За приписами ст.ст.173, 174 ЦК України між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити отриманий товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.

Приписами ч.1 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, прийнявши від позивача товар по видатковим накладним, у відповідача відповідно до вищенаведених приписів ст.692 ЦК України виник кореспондуючий обов'язок одразу оплатити його.

Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне), розрахунків з позивачем за поставлений товар в повному обсязі не провів.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 8690,20грн. визнається відповідачем, що вбачається із акту звірки розрахунків, підписаного представником та скріпленим печаткою підприємства - відповідача (а.с.19).

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 8690,20грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 414,27грн. - 3% річних за період з липня 2012р. по січень 2014р. та 147,81грн. інфляційних за період з липня 2012р. по грудень 2013р.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.4), прийшов до висновку, що річні в розмірі 414,27грн. нараховані позивачем обґрунтовано, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Що стосується стягнення інфляційних у розмірі 147,81грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно абз. 2,3 п.3.3 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 147,81грн., заявлені позивачем за період з липня 2012р. по грудень 2013р. (а.с.25), підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем не були враховані вищевказані рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір інфляційних за прострочений період становить 16,87грн. Вимоги в частині стягнення 130,94грн. інфляційних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 9121,34грн., з яких: 8690,20грн. - основного боргу, 414,27грн. - 3% річних та 16,87грн. інфляційних.

В частині стягнення 130,94грн. інфляційних господарський суд відмовляє в позові за безпідставністю.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Поліської дослідної станції ім. Засухіна інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України (Житомирська область, Малинський район, с. Федорівка, код ЄДРПОУ 32883166)

- на користь Приватного підприємства "Україна ТВМ" (11603, м. Малин, вул.Грушевського, 132 б, код ЄДРПОУ 34829205)

- 8690,20грн. - основного боргу;

- 414,27грн. - 3% річних;

- 16,87грн. - інфляційних;

- 1801,14грн. - судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2, 3 - сторонам (рек. з повід.)