Вирок

від 13.06.2014 по справі 261/531/14-к

ПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДОНЕЦЬКА

Унікальний № 261/531/14-к

Провадження № 1-кп/261/125/14

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

м. Донецьк 13 червня 2014 р.

Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , обвинуваченої ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013050870002371 від 13.12.2013 року, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Красний Лиман Донецької області, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, розлученої, працюючої касиром ТОВ супермаркет «Велика кишеня», зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

12 грудня 2013 року приблизно о 22 год. 00 хв. ОСОБА_7 , знаходячись в квартирі АДРЕСА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою спричинення тілесних ушкоджень, нанесла ОСОБА_6 один удар кухонним ножем в область черевної порожнини, умисно спричинивши потерпілому колото-різану рану передньої черевної стінки, яка проникає в черевну порожнину, з ушкодженням поперечно-ободової кишки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент спричинення.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 свою провину в умисному спричиненні потерпілому ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень не визнала, суду показала, що потерпілий є її співмешканцем, з яким вона проживала з вересня 2013 року. Останнім часом до потерпілого у неї було неприязне відношення. 12.12.2013 року вона разом із потерпілим вживала спиртні напої, приблизно о 22.00 год., коли вони сиділи на кухні за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , потерпілий запропонував їй вступити в статеву близькість, чого вона не бажала, а потерпілий пішов в іншу кімнату і сказав, що буде її там чекати. Після чого вона почекала поки потерпілий засне, але останній продовжував її звати, і вона вирішила налякати потерпілого та, узявши кухонний ніж, пішла до потерпілого. Підійшовши до потерпілого, який лежав на дивані в кімнаті, вона, тримаючи ніж в правій руці, почала говорити про те, щоб потерпілий більше її не торкався. Потерпілий підскочив із дивану, потягнув її за ліву руку і вона упала на спину на диван. Потерпілий навалився зверху на неї, придавлюючи ногами її ноги, а руками утримував її руки у неї над головою. В цей час у неї випав ніж із руки і потерпілий його узяв у праву руку та почав на неї замахуватися ножем, а вона відштовхувала руку потерпілого із ножем. Вона намагалася звільнитися від потерпілого, та коли перевернулася в інший бік дивану, ноги потерпілого опинилися у неї на грудях, при цьому потерпілий сидів на дивані і вона побачила, як останній витягує рукою зі свого живота ніж. Як ніж опинився в животі потерпілого їй невідомо. Потерпілий знов замахнувся на неї ножем. Вона вирвалася від потерпілого і побігла на кухню, де закрилася. Потерпілий прийшов слідом за нею і намагався відкрити двері, але вона їх утримувала. Через деякий час потерпілий затих і вона почула як щось упало. Вона вийшла із кухні і побачила потерпілого, що лежав навпроти ванної кімнати. Коли потерпілий почав підніматися, вона знов закрилася в кухні і зателефонувала до міліції, сказавши, що зарізала потерпілого. Через деякий час приїхали працівники міліції і вона вийшла з кухні, потерпілий лежав на дивані в кімнаті.

Висновок суду про винність обвинуваченої в умисному спричиненні потерпілому ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент спричинення, обґрунтований наступними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що обвинувачена є його співмешканкою, з якою вони з вересня 2013 року проживали за місцем його мешкання за адресою: АДРЕСА_2 . 12.12.2013 року він із обвинуваченою зранку вживали спиртні напої. Близько 21.30 год. він із обвинуваченою, знаходячись в кухні за місцем мешкання за зазначеною адресою, вживали спиртні напої, він запропонував обвинуваченій піти в кімнату відпочити, на що остання відмовилася. Він пішов в іншу кімнату і ліг на дивані та почав засинати. Через деякий час він прокинувся від болі в животі й побачив, що у нього в животі стирчить ніж, а поряд стоїть обвинувачена. Він правою рукою витягнув ніж із живота, лівою рукою тримався за рану на животі, спитав обвинувачену «За що?», підвівся з дивану, штовхнув однією рукою обвинувачену, остання штовхнула його й побігла. Він пішов за обвинуваченою, але остання закрилася в кухні, утримуючи двері, ніж він кинув у ванну кімнату. Як утворилися на його голові різана і забита рани він не пам`ятає.

Згідно протоколу огляду від 12 грудня 2013 року місцем події є квартира АДРЕСА_3 , під час якого виявлено та вилучено ніж, фрагмент з тканини простирадла з плямою речовини бурого кольору, змиви речовини бурого кольору з коридору на підлозі та ванної кімнати, відкопійовані на три фрагменти липкої стрічки сліди узорів папілярних ліній з скляного стакану (а.с.48-55).

Під час проведення слідчого експерименту, зафіксованого у протоколі від 10.01.2014 року, обвинувачена ОСОБА_7 розповіла про обставини та продемонструвала механізм спричинення нею потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень (а.с.56-63, 107).

Згідно висновку судово-медичної експертизи виявлені у ОСОБА_6 тілесні ушкодження: колото-різана рана передньої черевної стінки, яка проникає в черевну порожнину, з ушкодженням поперечно-ободової кишки, колото-різана рана правої тім`яної області, забита рана лівої тім`яної області, які утворилися від 3-х кратної ударної дії предметів, що володіють колюче-ріжучими властивостями та від ударної дії тупого предмета, можливо в зазначений термін та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя у момент спричинення. Рани голови як окремо відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричиняють короткочасний розлад здоров`я та потребують для свого лікування строк понад 6, але не більше 21 день (а.с.66-69).

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_8 підтвердив висновки вказаної вище експертизи, пояснив, що виявлені у ОСОБА_6 тілесні ушкодження - колото-різана рана передньої черевної стінки, яка проникає в черевну порожнину, з ушкодженням поперечно-ободової кишки утворилися від однократної ударної дії предмета, що володіє колюче-ріжучими властивостями, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя у момент спричинення. У разі ненадання медичної допомоги могла настати смерть потерпілого від зазначеного тілесного ушкодження. Можливість утворення тілесних ушкоджень черевної порожнини при падінні з висоти власного зросту виключається, локалізація виявленого тілесного ушкодження черевної порожнини є доступною для самостійного нанесення потерпілим, проте його характер практично виключає таку можливість.

Згідно висновку судово-імунологічної експертизи в двох змивах з коридору на підлозі та ванної кімнати, на фрагменті тканини та на ножі, вилучених з місця події, знайдена кров людини, яка могла належати потерпілому ОСОБА_6 (а.с.71-73).

Згідно висновку судової трасологічної експертизи два сліди пальця руки, вилучені з поверхні стакана на столі в кухні, 12.12.2013 року під час огляду місця події в квартирі АДРЕСА_3 , залишені середнім пальцем лівої руки ОСОБА_7 (а.с.76-84).

Також винність ОСОБА_7 у вчиненому кримінальному правопорушенні підтверджується ножем, фрагментом з тканини простирадла з плямою речовини бурого кольору, змивами речовини бурого кольору з коридору на підлозі та ванної кімнати, які відповідно до протоколу від 03.02.2014 року оглянуті та постанови від 03.02.2014 року визнані речовими доказами по кримінальному провадженню (а.с.85-91).

Актом амбулаторної судово-психіатричної експертизи встановлено, що ОСОБА_7 ніякими хронічними психічними захворюваннями не страждала і не страждає, є осудною (а.с.92-96).

Проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про винність ОСОБА_7 в умисному спричиненні тяжкого тілесного ушкодження, що є небезпечним для життя в момент спричинення, і її дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.121 КК України.

При цьому суд зазначає, що дії обвинуваченої ОСОБА_7 не можуть бути кваліфіковані за ст.124 КК України, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони, та за ст.123 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання, тому як тілесні ушкодження обвинуваченою були спричинені потерпілому умисно на ґрунті особистих неприязних відносин через деякий час після розмови із потерпілим, коли він спав, що також підтверджується показаннями потерпілого та обвинуваченої.

Суд ставиться критично та не приймає до уваги надані в судовому засіданні показання обвинуваченої ОСОБА_7 про те, що вона тілесні ушкодження потерпілому не спричиняла, оскільки вони спростовуються іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, які узгоджуються між собою та визнані судом достовірними: показаннями потерпілого ОСОБА_6 про те, що він прокинувся, відчувши біль, побачив у себе в животі ніж та обвинувачену, яка стояла поряд із ним, та даними слідчого експерименту, в ході якого обвинувачена ОСОБА_7 показала і продемонструвала як нею було нанесено удар ножем в живіт потерпілому ОСОБА_6 , висновком судово-медичної експертизи, поясненнями експерта, згідно яких можливість утворення у потерпілого тілесних ушкоджень черевної порожнини при падінні з висоти власного зросту виключається, характер виявленого у потерпілого тілесного ушкодження черевної порожнини практично виключає можливість його нанесення останнім самому собі.

При призначенні покарання обвинуваченій, у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачена ОСОБА_7 скоїла кримінальне правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, раніше не судима, працює, розлучена, має доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем роботи характеризується позитивно, за місцем проживання характеризується задовільно, перебуває на обліку у нарколога, на обліку у лікаря психіатра не перебуває.

Згідно ст.66 КК України обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченій, судом не вбачається.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченій, відповідно до ст.67 КК України, суд визнає скоєння кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченій, суд враховує її ставлення до вчиненого, дані про її особу, і вважає за неможливе її виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства, що є підставою для призначення покарання у виді позбавлення волі.

Обвинуваченою ОСОБА_7 заявлено клопотання про застосування до неї Закону України «Про амністію у 2014 році» у зв`язку із тим, що вона має дитину 1998 року народження.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, підлягають особи, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України. Крім того, відповідно до ст. 4 п. «в» зазначеного Закону підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, крім тих, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статей 1, 2 і 3 цього Закону, особи, засуджені вперше за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше восьми років, якщо на день набрання чинності цим Законом вони відбули не менше половини призначеного строку основного покарання.

Враховуючи викладене вище, та те, що обвинуваченою ОСОБА_7 скоєно умисно кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, на день набрання чинності Законом вона відбула менше половини призначеного строку, зазначене клопотання обвинуваченої задоволенню не підлягає.

Обраний обвинуваченій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Донецькому слідчому ізоляторі УДПС України в Донецькій області слід залишити до набрання вироком законної сили без змін.

Вирішуючи цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Донецького клінічного територіального об`єднання до ОСОБА_7 про стягнення коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_6 в розмірі 761 грн. 01 коп., суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові лікування здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Обвинувачена ОСОБА_7 в судовому засіданні цивільний позов прокурора не визнала.

В судовому засіданні встановлено вину обвинуваченої ОСОБА_7 в умисному спричиненні потерпілому ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, у зв`язку із чим останній перебував з 12.12.2013 року по 16.12.2013 року на лікуванні в Комунальному лікувально-профілактичному закладі «Центральна міська лікарня №14 м. Донецька», вартість якого згідно довідки від 28.01.2014 року №01/6-2 становить 761 грн. 01 коп., що є підставою для стягнення зазначених коштів, у зв`язку із чим цивільний позов прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Суд також вважає за необхідне відповідно до ст.ст. 118, 122, 124 КПК України стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової трасологічної експертизи у розмірі 684 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_7 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, і призначити їй покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, обчислюючи строк відбування покарання з 25 грудня 2013 року.

Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний - тримання під вартою в Донецькому слідчому ізоляторі УДПС України в Донецькій області.

Цивільний позов прокурора задовольнити. Стягнути з ОСОБА_7 на користь Комунального лікувально-профілактичного закладу «Центральна міська лікарня №14 м. Донецька» (розрахунковий рахунок 35423201033518 ГУДКУ у Донецькій області МФО 834016 код ЗКПО 01990074) в рахунок відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_6 , 761 грн. 01 коп. (сімсот шістдесят одна грн. нуль одна коп).

Речові докази по справі, що знаходяться на зберіганні в Петровському РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області: фрагмент тканини з речовиною бурого кольору, два змиви речовини бурого кольору, ніж знищити; диск із відеозаписом слідчого експерименту з ОСОБА_7 - залишити в матеріалах справи.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової трасологічної експертизи у розмірі 684 грн.60 коп.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Донецької області через Петровський районний суд м. Донецька протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1