Постанова

від 12.06.2014 по справі 905/78/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року Справа № 905/78/14

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Поляк О.І. (доповідач), Грейц К.В., Шаргала В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги ПрАТ "Горлівськтепломережа" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 19.03.2014 у справі № 905/78/14 Господарського суду Донецької області за позовомПрАТ "Горлівськтепломережа" доДошкільного навчального закладу № 98 "Матрешка" Горлівської міської ради Донецької області третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Централізована бухгалтерія при Департаменті освіти, молоді та спорту Горлівської міської ради простягнення заборгованості в сумі 335,77 грн, 3% річних у розмірі 0,61 грн за участю представників: від позивача -не з'явився від відповідача -не з'явився від третьої особи -не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Горлівськтепломережа" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Дошкільного навчального закладу № 98 "Матрешка" Горлівської міської ради Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Централізована бухгалтерія при Департаменті освіти, молоді та спорту Горлівської міської ради, про стягнення заборгованості в сумі 335,77грн та 3% річних у розмірі 0,61грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 23.01.2014 (суддя - Ю.В. Сич), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.03.2014 (головуючий суддя - І.В. Зубченко, судді - О.А. Марченко, В.М. Татенко), у справі № 905/78/14 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, ПрАТ "Горлівськтепломережа" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись при цьому на порушення господарськими судами норм процесуального права, а саме ст. ст. 4, 4-3, 4-7, 22, 69 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.05.2014 касаційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.06.2014.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 11.06.2014 № 03-05/782 для розгляду касаційної скарги у даній справі було сформовано судову колегію у складі головуючого судді - Поляк О.І. (доповідач), суддів - Грейц К.В., Шаргала В.І.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Представники сторін та третьої особи у справі своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.11.2012 між ПАТ "Горлівськтепломережа" (підрядник), ДНЗ № 98 "Матрешка" Горлівської міської ради (замовник) та Централізованою бухгалтерією при Департаменті освіти, молоді та спорту Горлівської міської ради (платник) було укладено договір № 294 на проведення робіт по заміні батареї живлення приладу обліку тепла, за умовами п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт по заміні батареї живлення приладу обліку тепла.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість усіх робіт по заміні батареї живлення приладу обліку тепла, що доручаються підрядникові, становить 279,81 грн, окрім того ПДВ - 55,96 грн, усього - 335,77 грн.

У п. 2.2 договору сторони погодили обов'язок платника зі здійснення 100% оплати вартості проведення робіт по заміні батареї живлення приладу обліку тепла. Остаточний розрахунок за договором робиться після закінчення робіт упродовж 7 календарних днів після підписання сторонами акта приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) (п. 2.5 договору).

Розділом 3 договору, яким визначені обов'язки сторін, обумовлено, зокрема, обов'язок підрядника здійснити заміну батареї живлення приладу обліку тепла та обов'язок платника оплатити виконані роботи по заміні батареї живлення приладу обліку тепла згідно з розділом 2 цього договору.

Судами також встановлено, що належне виконання позивачем обумовлених договором робіт підтверджується актом № 294 від 07.11.2012, підписаним уповноваженими представниками позивача, відповідача та третьої особи і скріпленим їх печатками.

Звертаючись до господарського суду, ПрАТ "Горлівськтепломережа" зазначило, що оскільки у встановлений договором строк третя особа у справі, як платник, не виконала взятого на себе обов'язку з оплати робіт, а відтак вказаний обов'язок відповідач, як замовник, повинен виконати самостійно, у зв'язку з чим 26.11.2013 позивач звернувся до нього з вимогою за вих. № 04/15138 від 21.11.2013 про оплату прийнятих робіт, яка була залишена без виконання.

Встановивши вказані обставини справи, господарський суди першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача спірної суми заборгованості з огляду на те, що останній не є платником за договором № 294 від 07.11.2012, тобто не має зобов'язань перед позивачем по оплаті виконаних робіт.

Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з вищенаведеними мотивами місцевого господарського суду, залишив ухвалене ним рішення без змін, не прийнявши при цьому надану позивачем додаткову угоду від 01.10.2013 до договору № 294 від 07.11.2012, як додатковий доказ у справі, з посиланням на приписи ч. 1 ст. 101 ГПК України.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень у даній справі, виходячи з наступного.

В силу приписів ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

За змістом ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У розумінні ст. ст. 11, 14 ЦК України цивільні обов'язки виникають, зокрема, з договору і підлягають до виконання саме в тих межах, які ним встановлені.

Виходячи з положень наведених норм, беручи до уваги, що згідно з п. 2.2 укладеного трьохстороннього договору обов'язок з оплати виконаних робіт покладений саме на Централізовану бухгалтерію при Департаменті освіти, молоді та спорту Горлівської міської ради, суди попередніх інстанцій дійшли мотивованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення спірної суми боргу з Дошкільного навчального закладу № 98 "Матрешка" Горлівської міської ради Донецької області, який, хоча і є замовником робіт, однак, за умовами договору не має грошового зобов'язання перед позивачем з їх оплати.

Посилання заявника касаційної скарги на те, що суд апеляційної інстанції припустився порушення норм процесуального права, не прийнявши у якості додаткового доказу у справі додаткову угоду від 01.10.2013 до договору № 294 від 07.11.2012, колегією суддів відхиляються, оскільки в силу ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

З аналізу наведеної норми слідує, що метою перегляду судового рішення в апеляційному порядку є не лише перевірка його законності й обґрунтованості, а й розгляд справи по суті повторно, який, за загальним правилом, здійснюється за наявними у матеріалах справи доказами, тобто тими, що були надані до місцевого господарського суду і покладені ним в основу прийнятого рішення.

Водночас, апеляційний господарський суд переглядає справу також і за додатковими доказами, однак, їх подання сторонами обмежено, а саме: нові докази приймаються судом апеляційної інстанції лише у разі, якщо особа, яка їх подає, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду ним справи по суті, тобто така особа має довести наявність обставини, що об'єктивно, поза її волею перешкоджали подати ці докази місцевому господарському суду.

В обґрунтування неможливості надання до суду першої інстанції додаткової угоди від 01.10.2013 до договору № 294 від 07.11.2012, позивач послався на те, що рішення у даній справі було прийняте судом вже у першому судовому засіданні.

Оцінивши наведену заявником причину, виходячи з того, що останній, будучи завчасно повідомленим про дату, час та місце розгляду позовної заяви, не був позбавлений можливості, обумовленої ст. 22 ГПК України, надати до суду всі необхідні докази в обґрунтування заявлених вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності незалежних від нього причин, які об'єктивно перешкоджали у поданні зазначеної додаткової угоди до місцевого господарського суду, а відтак мотивовано не прийняв її як додатковий доказ у справі, доцільно взявши до уваги ще й те, що відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 ГПК України є правом, зокрема, місцевого господарського суду, а не його обов'язком, яке реалізується за наявності обставин, що унеможливлюють вирішення спору в призначеному засіданні, у той час як, визначаючи лише максимальний строк вирішення господарського спору, ст. 69 ГПК України не встановлює та не обмежує його мінімальну межу.

Враховуючи, що додаткова угода від 01.10.2013 до договору № 294 від 07.11.2012 не була предметом дослідження та правової оцінки ні місцевим, ні апеляційним господарським судом, а також те, що в силу ч. 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, посилання касатора на неї як на підставу скасування судових рішень у даній справі колегією суддів не приймаються.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що під предметом позову розуміють певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, у той час як підставами позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлена вимога позивача.

Виходячи з наведеного, позивач не позбавлений можливості у подальшому звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості за виконані роботи, обґрунтовуючи її тими фактами та доказами, які не були предметом дослідження судами у даній справі.

Перевіряючи застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегією суддів враховано й те, що залучення до участі у справі іншого відповідача у розумінні ст. 24 ГПК України є правом суду, а не його обов'язком, про реалізацію якого позивач не клопотав, у той час як заміна судом первісного відповідача належним відповідачем може мати місце винятково за згодою позивача, доказів якої матеріали справи не містять.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 19.03.2014 у справі № 905/78/14 Господарського суду Донецької області та задоволення касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Горлівськтепломережа".

В силу ст. 49 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Горлівськтепломережа" залишити без задоволення.

2.Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.03.2014 у справі № 905/78/14 Господарського суду Донецької області залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді К.В. Грейц

І.В. Шаргало