Рішення

від 16.06.2014 по справі 916/1554/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" червня 2014 р.Справа № 916/1554/14

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД";

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ-КРИСТАЛ" ОСОБА_2

про стягнення 278331,26грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: Орлова О.Г. - за дорученням;

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Український лізинговий фонд" (ТОВ „Український лізинговий фонд") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ-КРИСТАЛ" (ТОВ "ЗЕТ-КРИСТАЛ") та ОСОБА_2 заборгованість зі сплати лізингових платежів згідно договору фінансового лізингу у розмірі 155 419,45 гривень, пеню у розмірі 4 744,83 гривень, штраф у розмірі 46 833,22 гривень, 3 % річних від простроченої суми у розмірі 814,82 гривень, індекс інфляції 4 133,68 гривень, додаткові витрати у розмірі 47 799,10 гривень, збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 18 586,16 гривень та судовий збір.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору фінансового лізингу № 1234/05/13-В від 28 травня 2013 року в частині своєчасної оплати лізингових платежів, повернення предмету лізингу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23 квітня 2014 року порушено провадження по справі № 916/1554/14 за даним позовом, розгляд справи призначено на 12 травня 2014 року.

16.06.2014 року представник позивача надав клопотання, в якому просить суд позов в частині стягнення з ОСОБА_2 залишити без розгляду та стягнути заявлену суму з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕТ-КРИСТАЛ".

Відповідач у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судових засідань належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвал суду.

Таким чином, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Згідно із приписами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

28 травня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (надалі за текстом - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ-КРИСТАЛ» (надалі за текстом - Відповідач - 1) був укладений договір фінансового лізингу № 1234\05\13-В (надалі - Договір).

Також, для забезпечення виконання зобов'язання за вказаним Договором 28.05.2013 року між Позивачем та ОСОБА_2 (надалі за текстом - Відповідач - 2) було укладено Договір поруки, відповідно до умов якого, Відповідач - 2 відповідає перед Позивачем у тому ж обсязі, що й Відповідач - 1, в тому числі за відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, що обумовлені у Договорі та передбачені законодавством України.

Згідно п.1.1. Загальних умов Договору фінансового лізингу (Додаток № 3 до Договору) Лізингодавець (Позивач) на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, у тимчасове володіння та користування за плату майно (далі - предмет лізингу), найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації (Додаток №2 до Договору), а Лізингоодержувач (Відповідач - 1) зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору відповідно до Графіку платежів (Додаток № 1 до Договору).

Свої зобов'язання Позивач своєчасно, належним чином та в повному обсязі виконав, зокрема, придбав предмет лізингу та передав його у користування Відповідачу - 1 на підставі Акту приймання-передачі від 05.06.2013 року.

Відповідно до статті 2 Загальних умов Договору фінансового лізингу Відповідач - 1 повинен сплачувати лізингові платежі в порядку, строки та у розмірі згідно Додатку № 1 до Договору.

Однак, Відповідач - 1 порушив взяті на себе зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, в зв'язку з чим утворилася заборгованість, котра не була погашена Відповідачем - 1 добровільно.

18.02.2014 року Позивачем, на адресу Відповідача - 1 було направлено рекомендованим листом лист-вимогу (вих. № 2488-10\2013 від 18.02.2014 року) щодо сплати заборгованості. В зв'язку з тим, що Відповідач - 1 та Відповідач - 2 несуть солідарну відповідальність, відповідно до п. 1.4. Договору поруки, на адресу Відповідача - 2 також було відправлено рекомендованим листом лист-вимогу (вих. № 2487-2/2014 від 18.02.2014 р.) щодо сплати заборгованості . Відповідачі 1 та 2 відповіді на вимоги не надали заборгованість не сплатити.

Пунктом 11.2.1.умов Договору фінансового лізингу, передбачено, що Лізингодавець (Позивач) має право достроково, в односторонньому порядку відмовитись (розірвати) від Договору та вилучити Предмет лізингу у випадку, коли Лізингоодержувач (Відповідач - 1) не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) та/або інший платіж, передбачений Договором, та прострочення оплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого графіком платежів.

Згідно п11.4. умов Договору фінансового лізингу передбачено, що якщо протягом 20 календарних днів з дати направлення Лізингоодержувачу (Відповідачу - 1) листа-вимоги щодо сплати заборгованості, Лізингоодержувач (Відповідач - 1) не усуне порушення, Лізингодавець (Позивач) направляє на юридичну адресу Лізингоодержувача (Відповідача - 1) цінний лист з описом вкладення або вручає особисто повідомлення про відмову від Договору (його розірвання) і повернення Предмета лізингу із зазначенням терміну та місця його передачі Лізингодавцю (Позивачу).

Таким чином, 19.03.2014 року Позивачем було направлено Відповідачу - 1 повідомлення про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу (Вих. № 4210-3/2014 від 19.03.2014 р.), на підставі ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» та п. 11.4. Загальних умов Договору фінансового лізингу. Відповідно до умов пункту 11.4. Загальних умов Договору в повідомлені Позивач зобов'язав Відповідача - 1 повернути Предмет лізингу та всі належні документи і приналежності протягом 7 днів.

20 березня 2014 року Відповідачем - 1 було добровільно повернуто майно (предмет лізингу) про що було підписано Акт повернення майна з фінансового лізингу за Договором.

Згідно з умовами п. 11.6. Загальних умов Договору датою розірвання Договору вважається дата фактичного повернення Предмета лізингу Лізингоодержувачем (Відповідачем) Лізингодателю (Позивачу), отже Договір фінансового лізингу № 1234/05/13-В вважається розірваним з 20.03.2014 року.

Відповідно до п. 11.8. Загальних умов Договору, вилучення Предмету лізингу та відмова (розірвання) від Договору, не звільняє Відповідача - 1, а також солідарно і Відповідача - 2, відповідно до п. 1.3. Договору поруки, від сплати всіх нарахованих, на момент вилучення та/або відмови (розірвання) від Договору, але не сплачених платежів передбачених Договором, в тому числі не сплаченої суми штрафних санкцій та відшкодування завданих збитків, в тому числі витрат, пов'язаних з вилученням Предмета лізингу.

Враховуючи вищевикладене, порушивши умови Договору фінансового лізингу і взяті на себе зобов'язання, не сплативши Позивачу передбачені лізингові платежі згідно Договору фінансового лізингу за період з 11.12.2013р. по 20.03.2014 р. (дата розірвання договору) Відповідач - 1 має заборгованість перед позивачем в сумі 155 419,45 гривень, пеню в розмірі 4 744,83 гривень, штраф в розмірі 46 833,22 гривень, 3 % річних від простроченої суми у розмірі 814,82 гривень та збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції становить 4 133,68 гривень.

Додаткові витрати (суми, які понесені та/або передбачувані витрати Лізингодавцем (Позивачем) та не були сплачені Лізингоодержувачем (Відповідачем) відповідно до п. 11.8. Загальних умов Договору) у розмірі 47 799,10 гривень. Відповідно до умов пункту 11.8. Загальних умов Договору, в разі відмови (розірвання) від Договору, за рахунок Лізингоодержувача здійснюються всі витрати, понесені Лізингодавцем (Позивачем) у зв'язку з виконанням цього Договору ( в тому числі, у зв'язку з вилученням Предмета лізингу, транспортуванням, зберіганням, судові витрати тощо), а саме: після вилучення (повернення) (20.03.2014 р.), предмет лізингу був переданий на відповідальне зберігання за Договором про надання послуг № 41 від 10.10.2013 року.

Відповідно до умов п. 11.5. Загальних умов Договору Лізингоодержувач зобов'язаний повернути Предмет лізингу з усіма його складовими частинами, обладнанням, документами та іншим приладдям. Отже, після вилучення (повернення), Позивач надав предмет лізингу для діагностики в ПАТ «Українська автомобільна корпорація» філія «Автоцентр на Московському», в результаті проведення якої, були виявлені суттєві пошкодження у кузові та ходовій, та виставлені рахунок-фактуру № КА-1400466 від 26.03.2014 р. на суму 38 789,83 гривень та рахунок-фактура № СЧ-1402001 від 02.04.2014 р. на суму 8 974,27 гривень.

Збитки у вигляді упущеної вигоди Лізингодавця, як не отримана винагорода (комісія) у розмірі 18 586,16 гривень.

Все вищеперелічене і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 155 419,45 гривень, пеню у розмірі 4 744,83 гривень, штраф у розмірі 46 833,22 гривень, 3 % річних від простроченої суми у розмірі 814,82 гривень, індекс інфляції 4 133,68 гривень, додаткові витрати у розмірі 47 799,10 гривень, збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 18 586,16 гривень

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав .

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом між сторонами у справі укладений договір фінансового лізингу № 234\05\13-В від 28 травня 2013 року , згідно з яким позивач передав відповідачу у фінансовий лізинг транспортний засіб JEEP Grand Cherokee Overland 3,0 L V 6 Turbo Diesel 5-Spd 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 578578 гривень, а відповідач зобов'язався сплачувати лізингові платежі у відповідності до Графіку внесення лізингових платежів.

Вимогами ч. 2 ст. 806 ЦК України встановлено, що до договору лізингу застосовується загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом, а в силу вимог ч. 3 ст. 806 ЦК України особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом. Водночас вимогами ч. 7 ст. 292 ГК України також передбачено, що правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів. Правові та економічні засади фінансового лізингу визначені Законом України "Про фінансовий лізинг", вимогами ч. 1 ст. 2 якого також передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 вказаного Закону України, за договором фінансового лізингу (далі договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Згідно з п. 3 ч. 2 ст.11 Закону лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між тим, із встановлених обставин справи випливає, що відповідач не сплачував позивачу лізингових платежів за період з 11.12.2013р. по 20.03.2014р. (дата повернення предмету лізингу за Актом повернення майна з фінансового лізингу).

При цьому, жодних заперечень щодо наявності цього боргу, а тим більш доказів, які спростовують його наявність, відповідач до суду не надав.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Вимогами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У ч. 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день пророчення виконання. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Умовами пункту 7.1.1. укладеного між сторонами договору встановлено, що за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, Лізингоодержувач (Відповідач) повинен сплатити Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення .

Розрахунок пені, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір нарахованої відповідачу пені становить 4 744,83 гривень, перевірено господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

В силу ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Так пунктом 7.1.2. Загальних умов Договору фінансового лізингу сторони передбачили, що у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, крім пені, передбаченої п. 7.1.1. Договору, Лізингоодержувач (Відповідач) оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 до 10 днів - у розмірі 5% від суми простроченої заборгованості, від 11 до 20 днів - 10% від суми простроченої заборгованості, понад 20 днів - 15% від суми простроченої заборгованості.

За таких обставин суд доходить висновку, що у зв'язку із простроченням виконання зобов'язань по сплаті лізингових платежів за період дії Договору позивачем правомірно нараховано штраф у розмірі 46 833,22 гривень, який підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. В силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На підставі зазначеної норми закону позивачем на суму заборгованості відповідача нараховано суму 3% річних, яка, згідно розрахунку позивача, перевіреного судом, становить 814,82 гривень та збільшено суми боргу з урахуванням індексу інфляції яка складає 4 133,68 гривень, які підлягають стягненню з відповідача.

Крім того позивачем заявлено додаткові витрати - суми, які понесені та/або передбачувані витрати Лізингодавцем (Позивачем) та не були сплачені Лізингоодержувачем (Відповідачем) відповідно до п. 11.8. Загальних умов Договору у розмірі 47 799,10 гривень. Відповідно до умов пункту 11.8. Загальних умов Договору, в разі відмови (розірвання) від Договору, за рахунок Лізингоодержувача здійснюються всі витрати, понесені Лізингодавцем (Позивачем) у зв'язку з виконанням цього Договору ( в тому числі, у зв'язку з вилученням Предмета лізингу, транспортуванням, зберіганням, судові витрати тощо), а саме: після вилучення (повернення 20.03.2014 р.), предмет лізингу був переданий на відповідальне зберігання за Договором про надання послуг № 41 від 10.10.2013 року та сплачено на підставі рахунку № 36 від 09.04.2014 р. 35 гривень за платіжним дорученням.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками, зокрема, розуміється втрата або пошкодження майна, а також не одержані доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ч. 6 п. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» Лізигодавець (Позивач) має право вимагати від Лізингоодержувача (Відповідача) відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Відповідно до умов п. 11.5. Загальних умов Договору Лізингоодержувач зобов'язаний повернути Предмет лізингу з усіма його складовими частинами, обладнанням, документами та іншим приладдям. Предмет лізингу має бути повернений у справному стані, а за ступенем зношеності повинен відповідати його зносу за час використання за нормальних умов його експлуатації. У разі необхідності, за вимогою Лізингодавця (Позивача), Лізингоодержувач (Відповідач) компенсує витрати Лізингодавця з відновлення технічного стану Предмета лізингу, при наявності документу, що підтверджує суму необхідних витрат з відновлення технічного стану Предмета лізингу.

Як встановлено у ході розгляду справи, після вилучення (повернення), Позивач надав предмет лізингу для діагностики в ПАТ «Українська автомобільна корпорація» філія «Автоцентр на Московському», в результаті проведення якої, були виявлені суттєві пошкодження у кузові та ходовій, та виставлені рахунок-фактуру № КА-1400466 від 26.03.2014 р. на суму 38 789,83 гривень та рахунок-фактура № СЧ-1402001 від 02.04.2014 р. на суму 8 974,27 гривень.

Таким чином суд доходить висновку про правомірність нарахованих збитків в сумі 47 799,10 гривень та стягує заявлену суму з відповідача.

Збитки у вигляді упущеної вигоди Лізингодавця, як не отримана винагорода (комісія) у розмірі 18 586,16 гривень також підлягає стягненню з відповідача на підставі ст. 217 Господарського кодексу України, відшкодування збитків є одним з видів господарських санкцій, що застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Відповідно до умов ст. 623 ЦКУ, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», Позивач (Лізингодавець) має право вимагати від Відповідача (Лізингоодержувача) відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Відповідно до п. 7.8. Загальних умов Договору, будь-які збитки, завдані невиконанням, неналежним виконанням Стороною своїх зобов'язань за Договором, підлягають відшкодуванню винною стороною в повному обсязі.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача заборгованість зі сплати лізингових платежів згідно договору фінансового лізингу у розмірі 155 419,45 гривень, пеню у розмірі 4 744,83 гривень, штраф у розмірі 46 833,22 гривень, 3 % річних від простроченої суми у розмірі 814,82 гривень, індекс інфляції 4 133,68 гривень, додаткові витрати у розмірі 47 799,10 гривень, збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 18 586,16 гривень.

Судом прийнято клопотання позивача щодо залишення без розгляду частини позовних вимог до ОСОБА_2, в цій частині позов залишає без розгляду.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 81, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити.

2 . Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ЗЕТ-КРИСТАЛ" (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська,2-Б/1 нежитлове приміщення №1, код ЄДРПОУ 38436952) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Український лізинговий фонд" (04205, м. Київ, пр-т Оболонський, 35-А, офіс 301, код ЄДРПОУ 37859096) заборгованість в сумі 155 419 /сто п'ятдесят п'ять тисяч чотириста дев'ятнадцять/ гривень 45 копійок, пеню у розмірі 4 744 /чотири тисячі сімсот сорок чотири/ гривни 83 копійки, штраф у розмірі 46 833 /сорок шість тисяч вісімсот тридцять три/ гривни 22 копійки, 3 % річних в сумі 814 /вісімсот чотирнадцять/ гривень 82 копійки, індекс інфляції в сумі 4 133 /чотири тисячі сто тридцять три/ гривни 68 копійок, збитки у вигляді додаткових витрат на суму 47 799 /сорок сім тисяч сімсот дев'яносто дев'ять/ гривень 10 копійок, збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 18 586 /вісімнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят шість/ гривень 16 копійок, витрати по сплаті судового збору в сумі 5566 /п'ять тисяч п'ятсот шістдесят шість/ гривень 63 копійки..

3 . Позов в частині вимог до ОСОБА_2 залишити без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 17 червня 2014 року.

.

Суддя Гуляк Г.І.