Ухвала

від 06.02.2014 по справі 22-ц/796/2210/2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2210/2014 Головуючий у суді першої інстанції: Шум Л.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 лютого 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Білич І.М.

Суддів: Кулікової С.В., Поліщук Н.В.

при секретарі: Гречка Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Волковиського Відкритого акціонерного товариства «БЕЛЛАКТ» - Тарасевич Василя Васильовича на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 27 листопада 2013 року в справі за клопотанням Волковиського Відкритого акціонерного товариства «БЕЛЛАКТ» про надання дозволу на примусове виконання Рішення Міжнародного арбітражного суду при БілТПП від 06.02.2012 року у справі № 1060/47-11 за позовом Волковиського Відкритого акціонерного товариства «БЕЛЛАКТ» до ТОВ «Українське дитяче харчування» про стягнення боргу в сумі 19666,40 доларів США та витрат по оплаті юридичних послуг в сумі 1 164,02 доларів США, витрат по оплаті арбітражного збору в сумі 1 457,83 Євро.

в с т а н о в и л а :

Звертаючись до суду з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання на території України іноземного рішення заявник вказував на те, що рішення іноземного суду набрало законної сили і в добровільному порядку боржником - ТОВ „ Українське дитяче харчування" у добровільному порядку не виконало. А відтак з урахуванням положень ст. 395 ЦПК України просив суд задовольнити клопотання.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27 листопада 2013 року було відмовлено у задоволенні клопотання.

Не погоджуючись з ухвалою суду представник заявника подав апеляційну скаргу, де ставив питання щодо її скасування та постановлення нової про задоволення заявлених вимог. Вказуючи при цьому на порушення судом норм процесуального права.

Представник апелянта підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд задовольнити.

Боржник про розгляд справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку за місцем знаходження визначеним за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців України. У судове засідання не з'явився, будь-яких заяв щодо зміну місця свого перебування не надав.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність боржника в силу вимог ст. 305 ЦПК України.

Розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає що вона підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні клопотання щодо надання дозволу на примусове виконання на територій України іноземного рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що вказане рішення постановлено за відсутності представника відповідача. При цьому до вищевказаного клопотання не надано документ, який засвідчує, що відповідач був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи. У зв'язку з чим суд не прийняв до уваги надані представником позивача поштові повідомлення, які повернуті без вручення ТОВ „Українське дитяче харчування" за відсутності організації за адресою зазначеною в позові. Оскільки, зазначене не свідчить про належне повідомлення відповідача щодо розгляду справи за позовом. А тому з урахуванням положень Постанови Пленуму ВСУ № 12 від 24.12.1994 року „Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України". суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.

Відповідно до ст. У Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10.06.1958 року ( Нью -Йорк) у визнанні та приведенні у виконання іноземного арбітражного рішення може бути відмовлено у випадку, якщо сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд, або з інших причин не могла надати свої пояснення.

Згідно зі статтею 9 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 року, яка ратифікована Постановою ВР України від 19.12.1992 року, у виконанні рішення може бути відмовлено на прохання сторони проти якої воно направлено, тільки якщо ця сторона надасть компетентному суду за місцем, де виклопотується виконання рішення, докази того, що інша сторона не була повідомлена про процес.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді даного клопотання судом першої інстанції не було взяти до уваги правову позицію викладену в справі № 6 - 53 цс 13, за якою при вирішенні питання наявності підстави для відмови у задоволені клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з'ясуванню підлягають дійсні обставини виклику сторони, проти якої винесено рішення іноземного суду, з урахуванням відповідних процедур, які були визначені сторонами в арбітражній угоді чи в арбітражному застереженні, а також із регламенту органу, який за угодою сторін мав здійснити арбітраж. При цьому тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні та виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти клопотання стягувача.

Як вбачається із тексту рішення Міжнародного арбітражного суду при БілТПП від 06.02.2012 року ( а.с. 9- 10) при розгляді справи судом вказувалось на те, що представник відповідача у судове засідання не з'явився. Повідомлення про місце та час судового розгляду як і матеріали справи ( Регламент, рекомендований список арбітрів, повідомлення про відкриття справи) направлялося за адресою місцезнаходження боржника ( юридичному) м. Київ вул.. Туполева, 17. Не отримані боржником вони були повернуті на адресу арбітражного суду з відміткою поштової адміністрації на конверті «не розшукано», « організації нема».

Приймаючи рішення про розгляд справи за відсутності відповідача міжнародний арбітражний суд при Біл ТПП виходив з положень п. 4 ст. 20 Регламенту за яким письмове повідомлення вважається отриманим, якщо доставлено особисто, або по його постійному місту проживання, або по місцю знаходження підприємства, або по його поштовій адресі, якщо угодою сторін не передбачено інше. Коли місце доставки письмового повідомлення не може бути встановлено шляхом добросовісного наведення довідок, письмове повідомлення вважається отриманим, якщо воно направлено за останнім відомо адресою отримувача, в тому числі по постійному місцю проживання получателя, або по місцю знаходження його підприємства, або по його поштовій адресі, вказаній у контракті, на фірмовому бланку, отриманим від адресата в ході листування, рекомендованим листом або іншим способом який передбачає реєстрацію наміру доставки такого повідомлення.

Отже із наданих до суду матеріалів справи вбачається, що міжнародним арбітражним судом було прийнято рішення про можливість її розгляду за відсутності відповідача після виконання визначених Регламентом умов щодо повідомлення сторони про відкриття справи та її розгляд.

З урахуванням викладеного постановлене судове рішення не можна визнати таким що ґрунтується на нормах діючого законодавства, а відтак ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нової.

Беручи до уваги, що рішення Міжнародного арбітражного суду при Біл ТПП від 06.02.2012 року набрало чинності, за відсутності доказів його добровільного виконання відповідачем ТОВ «Українське дитяче харчування» та з урахуванням положень ст. 395 ЦПК України, колегія суддів вважає, що клопотання підлягає задоволенню.

Так як в рішенні іноземного суду суми стягнення визначені в іноземній валюті, то з урахуванням положень п. 8 ст. 395 ЦПК України вони підлягають визначенню в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали, а саме ( станом на 6.02.2014 року за офіційним курсом НБУ 1 долар США = 7, 9930 гривни; 1 Євро = 10,8057 гривень).

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 311, 312, 315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника Волковиського Відкритого акціонерного товариства «БЕЛЛАКТ» - Тарасевич Василя Васильовича задовольнити.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 27 листопада 2013 року скасувати та постановити нову за якою:

Клопотання Волковиського Відкритого акціонерного товариства «БЕЛЛАКТ» про надання дозволу на примусове виконання Рішення Міжнародного арбітражного суду при БілТПП від 06.02.2012 року задовольнити.

Надати дозвіл на примусове виконання Рішення Міжнародного арбітражного суду при БілТПП БілТПП від 06 лютого 2012 року у справі № 1060/47-11 про стягнення боргу у сумі: 19 666,40 (дев'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят шість) доларів США, що еквівалентно 157 134,54 (сто п'ятдесят сім тисяч сто тридцять чотири) гривни; витрат по оплаті юридичних послуг в сумі 1 164,02 (одна тисяча сто шістдесят чотири) долари США, що еквівалентно 13 295,52 (тринадцять тисяч двісті дев'яносто п'ять) гривень; витрат по сплаті арбітражного збору в сумі 1 457,83 (одна тисяча чотириста п'ятдесят сім) Євро 15 744,56 (п'ятнадцять тисяч сімсот сорок чотири) гривни з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське дитяче харчування» (код ЄДРПО 32211546, вул. Академіка Туполева, буд. 17, м. Київ, 04128, Україна, п/р 2600922011843, вал/рах 2600622021843в ЗФ ПАТ КБ «Хрещатик», МФО 300164 інн 322115426573) на користь Волковиського Відкритого акціонерного товариства «БЕЛЛАКТ» (реєстраційний номер 500043093/1, вул. Октябрська, 133, м. Волковиськ, 231900, Республіка Білорусь, п/р 3012201780055, вал/рах 3012201785021840 у Волковиському відділенні ВАТ «Білагропромбанк» код банку 152101446).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий: судді :