Рішення

від 28.05.2014 по справі 904/2041/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.05.14р. Справа № 904/2041/14

За позовом Приватного підприємства "Агрофірма "Славутич", смт. Червоногригорівка Нікопольського району Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пектораль-Агро", с. Менжинське Нікопольського району Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у сумі 158 153,66 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від позивача: Письменний М.Г., довіреність № 112 від 15.04.2014 року від 15.04.2014 року, представник

від відповідача: Криворученко Є.В., довіреність № 001/14 від 26.05.2014 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Агрофірма "Славутич" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом у якому просить стягнути на свою користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пектораль-Агро" основний борг у сумі 57 200,00 грн., пеню у сумі 98 956,00 грн., 3% річних у сумі 902,66 грн. та інфляційні втрати у сумі 1 095,00 грн., загалом на суму 158 153,66 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 04-06/13 від 04.06.2013 року щодо оплати поставленого позивачем відповідачу товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість та відповідно нараховані штрафні санкції та інфляційні втрати на загальну суму 158 153,66 грн.

Відзиву на позов відповідач до суду не надав, однак надав письмову заяву, в якій зазначив про визнання позову частково - в частині основного боргу, пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, збитків від інфляції та 3% річних.

Розгляд справи був відкладений з 16.04.2014 року на 28.05.2014 року.

У судовому засіданні 28.05.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

04.06.2014 року між Приватним підприємством "Агрофірма "Славутич" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пектораль-Агро" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 04-06/13 (далі - Договір) за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у власність і оплатити товар, а саме: просо в кількості 14 300 (чотирнадцять тонн триста кілограм) кг на умовах, відповідно до цього Договору.

Відповідно до п. 8.1. Договору даний Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного його виконання сторонами.

Умови оплати передбачені п. 3.1. Договору, згідно якого відвантаження товару буде проводитися після підписання сторонами Договору. Оплата Договору здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок з відстроченням платежу до 01.09.2013 року. При несплаті платежу у строк буде нараховуватися пеня в сумі 1% від суми за кожен день прострочення.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що права та обов'язки сторін по даному Договору, а також інші відносини, пов'язані з його виконанням вирішується відповідно до чинного законодавства України.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 57 200,00 грн.

В підтвердження наведеного факту позивач надав до суду копію видаткової накладної № РН-0000022 від 11.06.2013 року на суму 48 000, 00 грн. та копію видаткової накладної №0000023 від 13.06.2013 року на суму 9 200, 00 грн.

Також позивач надав до суду копію рахунку-фактури № СФ-0000038 від 05.06.2013 року на суму 57 200,00 грн.

Наведені документи підписані уповноваженими особами позивача та відповідача та відповідно скріплені печатками підприємств.

Внаслідок неоплати поставленої продукції за наведеними умовами Договору позивач звертався до відповідача з претензією з вимогою оплатити заборгованість у сумі 57 000,00 грн. та нараховану на час звернення пеню у сумі 93 808,00 грн.

Однак наведена претензія позивача була залишена відповідачем без відповіді.

Позивач посилається на неоплату відповідачем поставленої продукції за договором купівлі-продажу № 04-06/13 від 04.06.2013 року у сумі 57 200,00грн., згідно видаткової накладної № РН-0000022 від 11.06.2013 року на суму 48 000,00 грн. та видаткової накладної № 0000023 від 13.06.2013 року на суму 9 200, 00 грн., що і є причиною спору.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно п. 3.1. Договору, оплата Договору здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок з відстроченням платежу до 01.09.2013 року, товар поставлений позивачем відповідачу згідно накладних, які датовані 11.06.2013 року та 13.06.2014 року, відповідно строк оплати товару є таким, що настав.

Доказів оплати вартості поставленого товару відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за поставлений товар у сумі 57 200,00 грн. шляхом надання належних доказів не спростував.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлений товар у сумі 57200,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Пункт 3.1. Договору передбачає, що при несплаті платежу у строк до 01.09.2013 року буде нараховуватися пеня в сумі 1% від суми за кожен день прострочення.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню за період прострочення оплати з 01.09.2013 року по 01.03.2014 року у сумі 98 956,00 грн.

Дослідивши заявлені позивачем вимоги про стягнення пені, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Відповідно до ч. 2 п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад , до 1 вересня 2013 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну ( 31 серпня 2013 року).

Таким чином, за наведених положень законодавства останнім днем виконання зобов'язання за спірним Договором є 31.08.2013 року та розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково за період з 01.09.2013 року по 28.02.2014 року (оскільки день 01.03.2014 року не входить до 6-ти місяців, а при нарахування пені по 01.03.2014 року включно строк би становив не 6 місяців, а 6 місяців і 1 день) у сумі 3 667,07 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача на свою користь 3% за користування його грошовими коштами за період з 01.09.2013 року по 19.03.2014 року у сумі 902,66 грн.

Судом перевірений розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних та встановлена його правильність, а тому вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню повністю у розмірі 902,66 грн.

Також позивач просить стягнути на свою користь індекс інфляції, розрахованої від суми боргу за товар поставлений із застосуванням індексів інфляції за період з вересня 2013 року по лютий 2014 року на суму 1 095,00 грн.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат суд встановив, що даний розрахунок має технічні помилки, тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню частково у сумі 1 094,72 грн.

Відповідач проти позову не заперечує та визнає в частині основного боргу, пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, збитків від інфляції та 3% річних. Таким чином, відповідач визнає позовні вимоги щодо пені в тій частині, яка відповідає вимогам законодавства.

Право відповідача визнати позов повністю або частково передбачено ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.

Згідно ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Дії відповідача щодо визнання суми заборгованості в тій частині, яка відповідає вимогам законодавства, не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, з огляду на що господарський суд приймає визнання відповідачем заборгованості в цій частині.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті за поставлений товар. Невиконанням обов'язку щодо оплати продукції відповідач порушує права позивача, безпідставно не перераховуючи кошти (вартість товару) у власність позивача.

Отже, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача підлягає стягненню 62 864,45 грн. (основний борг у розмірі 57 200,00 грн., пеня у розмірі 3667,07 грн., 3% річних у розмірі 902,66 грн., індекс інфляції у розмірі 1 094,72 грн.).

Згідно ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Позивачем оплачений судовий збір у сумі 3 163,66 грн. згідно платіжного доручення № 336 від 26.03.2014 року, проте 2% ціни позову у сумі 158 153,66 грн. складає 3 163,07 грн., тому відповідно, підлягає поверненню судовий збір у розмірі 0,59 грн. (3163,66 грн. - 3163,07 грн.)

Відповідно до п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України": питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення може зазначатися у тому числі в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

Судовий збір в іншій частині (3163,07 грн.) підлягає розподілу між сторонами на загальних підставах. Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 257,29 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 1, 33, 34, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пектораль-Агро" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, буд. 157а, ідентифікаційний код 37683041) на користь Приватного підприємства "Агрофірма "Славутич" (53283, Дніпропетровська область, Нікопольський район, смт. Червоногригорівка, вул. Кооперативна, буд. 1, ідентифікаційний код 30831891) заборгованість у розмірі 57 200,00 грн., пеню у розмірі 3667,07 грн., 3% річних у розмірі 902,66 грн., індекс інфляції у розмірі 1 094,72 грн. та судовий збір у розмірі 1 257,29 грн.

В задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути Приватному підприємству "Агрофірма "Славутич" (53283, Дніпропетровська область, Нікопольський район, смт. Червоногригорівка, вул. Кооперативна, буд. 1, ідентифікаційний код 30831891) з державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у розмірі 0,59 грн. (нуль грн. 59 коп.), перерахований згідно платіжного доручення № 336 від 26.03.2014 року, оригінал якого заходиться в матеріалах справи.

Повне рішення складено - 02.06.2014 року.

Суддя О.М. Крижний