Рішення

від 10.06.2014 по справі 905/2446/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.06.2014 Справа № 905/2446/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Бойко І.А., при секретарі судового засідання Буховець С.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛАНТ ПОЛ ЕЛЕКТРА", м. Київ

до відповідача: Малого приватного підприємства "Яспис", м. Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 9824,15 грн.

За участю уповноважених представників :

від позивача: Кошель А.Л. (за довіреністю № 7/14 від 18.04.2014р.);

від відповідача: не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЛАНТ ПОЛ ЕЛЕКТРА", м. Київ звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Малого приватного підприємства "Яспис", м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 9824,15 грн., а саме 9366,40грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 341,94 грн., інфляції - 115,81грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання грошових зобов'язань за поставлений товар відповідно до видаткових накладних № 2024 від 12.12.2012р., № 1979 від 05.12.2012р., № 2023 від 12.12.2012р., № 2025 від 12.12.2012р., № 2099 від 21.12.2012р., № 2130 від 26.12.2012р., № 1830 від 15.11.2012р., № 1947 від 30.11.2012р., № 1918 від 28.11.2012р., № 1989 від 06.12.2012р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних витрат.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано: правоустановчі документи; видаткові накладні № 2024 від 12.12.2012р., № 1979 від 05.12.2012р., № 2023 від 12.12.2012р., № 2025 від 12.12.2012р., № 2099 від 21.12.2012р., № 2130 від 26.12.2012р., № 1830 від 15.11.2012р., № 1947 від 30.11.2012р., № 1918 від 28.11.2012р., № 1989 від 06.12.2012р.; довіреності № 866 від 05.12.2012р., № 883 від 12.12.2012р., № 905 від 21.12.2012р., № 911 від 26.12.2012р., № 810 від 13.11.2012р., № 848 від 27.11.2012р., № 871 від 06.12.2012р.; банківські виписки від 27.11.2012р.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) № 690191; клопотання про уточнення інформації в позовній заяві № 9 від 30.04.2014р., в якому останній зазначив, що сума боргу становить 8908,65грн.; правоустановчі документи; видаткові накладні № 1417 від 18.09.2012р., № 1402 від 14.09.2012р., № 1462 від 25.09.2012р., № 1648 від 18.10.2012р.; довіреності № 682 від 14.09.2012р., № 705 від 25.09.2012р., № 760 від 18.10.2012р.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи.

Обізнаність відповідача також підтверджується поштовими повідомленнями, наявними в матеріалах справи (а.с. 31, 62).

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЛАНТ ПОЛ ЕЛЕКТРА" на підставі видаткових накладних № 2024 від 12.12.2012р., № 1979 від 05.12.2012р., № 2023 від 12.12.2012р., № 2025 від 12.12.2012р., № 2099 від 21.12.2012р., № 2130 від 26.12.2012р., № 1830 від 15.11.2012р., № 1947 від 30.11.2012р., № 1918 від 28.11.2012р., № 1989 від 06.12.2012р., № 1417 від 18.09.2012р., № 1402 від 14.09.2012р., № 1462 від 25.09.2012р., № 1648 від 18.10.2012р., № 1916 був поставлений товар на загальну суму 39948,79грн. (а.с. 10,11, 13, 14, 16, 18, 20, 22, 23, 25, 50, 51, 53, 55).

Товар було отримано повноважним представником відповідача на підставі довіреностей, наявних в матеріалах справи (а.с. 12, 15, 17, 19, 21, 24, 26, 52, 54, 56).

Відповідачем частково був сплачений поставлений товар у розмірі 31040,14грн., що підтверджується банківською випискою від 27.11.2012р. (ас. 28).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків з оплати поставленого товару, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

28.04.2014р. від позивача до канцелярії суду надійшло клопотання про уточнення інформації в позовній заяві № 9 від 30.04.2014р., в якому останній зазначив, що сума боргу становить 8908,65грн. (а.с. 34).

Клопотання позивача про уточнення інформації в позовній заяві суд розцінює як зменшення розміру позовних вимог, та розглядає позовну заяву з урахуванням відповідного клопотання про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 8908,65 грн., 3% річних у розмірі 341,94 грн., інфляції у розмірі 115,81грн.

Відповідно до п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з відповідача заборгованості за поставлений товар за видатковими накладними № 2024 від 12.12.2012р., № 1979 від 05.12.2012р., № 2023 від 12.12.2012р., № 2025 від 12.12.2012р., № 2099 від 21.12.2012р., № 2130 від 26.12.2012р., № 1830 від 15.11.2012р., № 1947 від 30.11.2012р., № 1918 від 28.11.2012р., № 1989 від 06.12.2012р., а також 3% річних та інфляційних витрат.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу визначено, що правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами параграфу 3 глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-268 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що з отриманням відповідачем за видатковими накладними № 2024 від 12.12.2012р., № 1979 від 05.12.2012р., № 2023 від 12.12.2012р., № 2025 від 12.12.2012р., № 2099 від 21.12.2012р., № 2130 від 26.12.2012р., № 1830 від 15.11.2012р., № 1947 від 30.11.2012р., № 1918 від 28.11.2012р., № 1989 від 06.12.2012р. товару, у нього виникло зобов'язання з його оплати.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було частково оплачено суму поставленого товару у розмірі 31040,14грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати поставленого товару, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що видаткові накладні № 2024 від 12.12.2012р., № 1979 від 05.12.2012р., № 2023 від 12.12.2012р., № 2025 від 12.12.2012р., № 2099 від 21.12.2012р., № 2130 від 26.12.2012р., № 1830 від 15.11.2012р., № 1947 від 30.11.2012р., № 1918 від 28.11.2012р., № 1989 від 06.12.2012р. були отримані останнім.

Факт отримання товару за спірними накладними відповідачем під час розгляду справи не спростовано.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 8908,65 грн.

Відповідно до ст.ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/767/2013 від 29.04.2013р. строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

На підставі статей 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3% річних у розмірі 341,94 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 115,81грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство» у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ», правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про задоволення цих вимог, у розмірі, визначеному позивачем.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 253, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 181, 193, 216-218, 230, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 48, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛАНТ ПОЛ ЕЛЕКТРА", м. Київ до відповідача Малого приватного підприємства "Яспис", м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 9366,40грн. задовольнити.

Стягнути з Малого приватного підприємства "Яспис" (83052, м. Донецьк, вул. Бурденка, буд. 29, код ЄДРПОУ 22014712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛАНТ ПОЛ ЕЛЕКТРА" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 32/33, код ЄДРПОУ 25589459) заборгованість у розмірі 8908,65 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 341,94 грн., інфляції у розмірі 115,81грн., судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Бойко

т.387-59-05

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу

1 - відповідачу