Рішення

від 16.06.2014 по справі 921/222/14-г/1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 червня 2014 р.

Справа № 921/222/14-г/1

Провадження № 19/902/1/14

за позовом :Тернопільського УВП Львівського УВО УТОС ( вул. Студинського,13, м. Тернопіль)

до :Товариства з обмеженою відповідальністю "Командор плюс" (м. Вінниця,

проспект Юності 45-А/39)

про стягнення 3 129,52 грн. згідно договору поставки № 21 від 01.04.2011р.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Незамай Д.Д.

Представники

позивача : не з'явився

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Тернопільської області звернулось Тернопільське УВП Львівського УВО УТОС з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Командор плюс" про стягнення 3 129,52 грн. згідно договору поставки № 21 від 01.04.2011р.

Ухвалою суду від 14.03.2014 року господарським судом Тернопільської області було порушено провадження у справі за № 921/222/14-г/1 з призначенням судового засідання на 07.04.2014 року.

07.04.2014 року господарським судом Тернопільської області було винесено ухвалу про передачу матеріалів справи № 921/222/14-г/1 за підсудністю до господарського суду Вінницької області.

16.04.2014 року до господарського суду Вінницької області надійшли матеріали справи № 921/222/14-г/1 за позовом Тернопільського УВП Львівського УВО УТОС до товариства з обмеженою відповідальністю "Командор плюс" про стягнення 3 129,52 грн. згідно договору поставки № 21 від 01.04.2011 р.

Ухвалою суду від 17.04.2014 року суддею Яремчуком Ю.О. було прийнято справу до провадження та присвоїно їй № 921/222/14-г/1 та призначено справу до розгляду 20 травня 2014 р.

Ухвалою суду від 20.05.2014 року розгляд справи було відкладено на 16.06.2014 року, з об'єктивних причин.

В судове засідання 16.06.2014 року представник позивача не з'явився, при цьому від останнього надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, документів витребуваних ухвалою суду не надав, причини своєї неявки не повідомив, при цьому, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином ухвалою від 20.05.2014 року, яка надсилалась останньому рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка відповідає тій, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що стверджується відповідним спеціальним витягом з ЄДРЮОФОП.

В силу вимог ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам або прокурору за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Окрім того, при неявці відповідача в судове засідання суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документів. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.04.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 21.

Відповідно до п.1. договору постачальник зобов'язується поставити товари, а покупець прийняти оплатити їх на умовах договору.

Відповідно до п.3. договору кількість, асортимент, ціна товарів узгоджується сторонами попередньо у письмовій формі і відображається у специфікації ( накладній), які є невід'ємною частиною договору; кількість, асортимент, ціни узгоджуються в 5-ти денний термін після надходження пропозиції від однієї із сторін.

Відповідно до п. 12 договору оплата за поставлені товари проводиться по безготівковому рахунку.

Відповідно до накладних та розшифровки розрахунків позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 10 475,00 грн., копії накладних та розшифровки розрахунків містяться в матеріалах справи.

Відповідач за поставлений товар розрахунки здійснив частково на суму 7845,00 грн.

Борг за поставлений товар становить 2 630,00 грн. Остаточні розрахунки відповідач не провів.

01.07.2013 року позивач направив відповідачу претензію № 7 з вимогою сплатити заборгованість, яка останнім отримана, про що свідчить поштове повідомлення яке наявне в матеріалах справи, та яка залишена без задоволення.

Непроведення розрахунків спонукало позивача звернутися з позовом до суду, разом з нарахованими штрафними санкціями.

Суд задовольняючи позовні вимоги виходив з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору № 21 від 01.04.2011 року, між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 статті 625 ЦК України).

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується борг в розмірі 2 630,00 грн. тому позов в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім суми основного боргу позивачем було заявлено 29,18 грн. та 3% інфляційних втрат та 170,34 грн. 3% річних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат здійснений позивачем, суд встановив, що розрахунок здійснений вірно.

Таким чином позовна вимога про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 300 грн. коштів за надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд зазначає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Статтею 12 Закону України «Про адвокатуру» зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю (належним чином засвідчена копія в матеріалах справи, оригінал оглянуто в судовому засіданні).

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом - ОСОБА_1 підтверджуються договором № 01/14г про надання правової допомоги від 10.03.2014 року. Відповідно до п.1.1. договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати у відповідності до умов даного договору роботу: сформувати позовну заяву разом з усіма додатками для подачі у господарський суд Тернопільської області. Відповідно до п. 2.2. договору вартість виконання роботи становить 300 грн.

Сторонами договору 12.03.2013 року підписано акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) на загальну суму 300, 00 грн.

На виконання умов договору, квитанцією № 10 до договору № 1/14г від 10.03.2014 року позивач перерахував на рахунок адвоката кошти у сумі 300, 00 грн. в якості оплати за послуги.

Пунктом 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України"» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Таким чином, з огляду на те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених витрат позивача в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 300, 00 грн. співрозмірною з ціною позову, обґрунтованою та правомірною.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати оплату послуг адвокат відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Разом з тим, суд вважає за необхідне стягнути в дохід державного бюджету судовий збір в розмірі 1827,00 грн. відповідно до п.19 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" та ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Командор плюс" (м. Вінниця, проспект Юності, 45-А/39, ід. код 31973955) на користь Тернопільського учбово виробничого підприємства Львівського учбового виробничого об'єднання УТОС (вул. Студинського,13, м. Тернопіль код ЄДРПОУ 05381573) 2630, 00 грн. сума основного боргу; інфляційних втрат в сумі 29,18 грн., 3% річних 170,34 грн.; 300,00 грн. витрат на правову допомогу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Командор плюс" (м. Вінниця, проспект Юності 45-А/39, ід. код 31973955) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Видати накази після набрання рішення законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам.

Повне рішення складено 18 червня 2014 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( вул. Студинського,13, м. Тернопіль)

3 - відповідачу (проспект Юності, 45-А/39, м. Вінниця)